1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ рм҃з
|
Псалом 147
|
|
0
|
0
|
| А҆ллилꙋ́їа, а҆гге́а и҆ заха́рїи, р҃м҃з҃. | (Аггея й Захарії.) |
|
1
|
1
|
| Похвалѝ, і҆ерⷭ҇ли́ме, гдⷭ҇а, хвалѝ бг҃а твоего̀, сїѡ́не: | Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе! |
|
2
|
2
|
| ꙗ҆́кѡ оу҆крѣпѝ верєѝ вра́тъ твои́хъ, блгⷭ҇вѝ сы́ны твоѧ̑ въ тебѣ̀. | Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі. |
|
3
|
3
|
| Полага́ѧй предѣ́лы твоѧ̑ ми́ръ, и҆ тꙋ́ка пшени́чна насыща́ѧй тѧ̀: | Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе. |
|
4
|
4
|
| посыла́ѧй сло́во своѐ землѝ, до ско́рости тече́тъ сло́во є҆гѡ̀, | Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його. |
|
5
|
5
|
| даю́щагѡ снѣ́гъ сво́й ꙗ҆́кѡ во́лнꙋ, мглꙋ̀ ꙗ҆́кѡ пе́пелъ посыпа́ющагѡ, | Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає. |
|
6
|
6
|
| мета́ющагѡ го́лоть сво́й ꙗ҆́кѡ хлѣ́бы: проти́вꙋ лица̀ мра́за є҆гѡ̀ кто̀ постои́тъ; | Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть? |
|
7
|
7
|
| По́слетъ сло́во своѐ, и҆ и҆ста́етъ ѧ҆̀: дхне́тъ дꙋ́хъ є҆гѡ̀, и҆ потекꙋ́тъ во́ды. | Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води. |
|
8
|
8
|
| Возвѣща́ѧй сло́во своѐ і҆а́кѡвꙋ, ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋдбы̑ своѧ̑ і҆и҃леви: | Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю. |
|
9
|
9
|
| не сотворѝ та́кѡ всѧ́комꙋ ꙗ҆зы́кꙋ, и҆ сꙋдбы̑ своѧ̑ не ꙗ҆вѝ и҆̀мъ. | Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають. Слава… |
|
1001
|
|
| Сла́ва: |
