1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ л҃є
|
Псалом 35
|
|
1
|
1
|
| Въ коне́цъ, ѻ҆́трокꙋ гдⷭ҇ню дв҃дꙋ, л҃е҃. | Начальнику хору. Раба Господнього Давида. |
|
2
|
2
|
| Глаго́летъ пребеззако́нный согрѣша́ти въ себѣ̀: нѣ́сть стра́ха бж҃їѧ пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀: | Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його. |
|
3
|
3
|
| ꙗ҆́кѡ оу҆льстѝ пред̾ ни́мъ ѡ҆брѣстѝ беззако́нїе своѐ, и҆ возненави́дѣти. | Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх. |
|
4
|
4
|
| Глаго́лы оу҆́стъ є҆гѡ̀ беззако́нїе и҆ ле́сть: не восхотѣ̀ разꙋмѣ́ти є҆́же оу҆блажи́ти. | Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро. |
|
5
|
5
|
| Беззако́нїе помы́сли на ло́жи свое́мъ: предста̀ всѧ́комꙋ пꙋтѝ небла́гꙋ, ѡ҆ ѕло́бѣ же не негодова̀. | На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла. |
|
6
|
6
|
| Гдⷭ҇и, на нб҃сѝ млⷭ҇ть твоѧ̀, и҆ и҆́стина твоѧ̀ до ѡ҆́блакъ: | Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами. |
|
7
|
7
|
| пра́вда твоѧ̀ ꙗ҆́кѡ го́ры бж҃їѧ, сꙋдбы̑ твоѧ̑ бе́здна мно́га: человѣ́ки и҆ скоты̀ сп҃се́ши, гдⷭ҇и. | Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи. |
|
8
|
8
|
| Ꙗ҆́кѡ оу҆мно́жилъ є҆сѝ млⷭ҇ть твою̀, бж҃е: сы́нове же человѣ́честїи въ кро́вѣ крилꙋ̑ твоє́ю надѣ́ѧтисѧ и҆́мꙋтъ. | Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні. |
|
9
|
9
|
| Оу҆пїю́тсѧ ѿ тꙋ́ка до́мꙋ твоегѡ̀, и҆ пото́комъ сла́дости твоеѧ̀ напои́ши ѧ҆̀. | Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. |
|
10
|
10
|
| Ꙗ҆́кѡ оу҆ тебє̀ и҆сто́чникъ живота̀, во свѣ́тѣ твое́мъ оу҆́зримъ свѣ́тъ. | Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. |
|
11
|
11
|
| Проба́ви млⷭ҇ть твою̀ вѣ́дꙋщымъ тѧ̀ и҆ пра́вдꙋ твою̀ пра̑вымъ се́рдцемъ. | Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем. |
|
12
|
12
|
| Да не прїи́детъ мнѣ̀ нога̀ горды́ни, и҆ рꙋка̀ грѣ́шнича да не подви́житъ менѐ. | Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене. |
|
13
|
13
|
| Та́мѡ падо́ша всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе: и҆зринове́ни бы́ша, и҆ не возмо́гꙋтъ ста́ти. | Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
