1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ в҃
|
Псалом 2
|
|
0
|
0
|
| Ѱало́мъ дв҃дꙋ, в҃. | Псалом Давида (Пророчий про Христа) |
|
1
|
1
|
| Вскꙋ́ю шата́шасѧ ꙗ҆зы́цы, и҆ лю́дїе поꙋчи́шасѧ тщє́тнымъ; | Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? |
|
2
|
2
|
| Предста́ша ца́рїе зе́мстїи, и҆ кнѧ̑зи собра́шасѧ вкꙋ́пѣ на гдⷭ҇а и҆ на хрⷭ҇та̀ є҆гѡ̀. | Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. |
|
3
|
3
|
| Расто́ргнемъ [расто́ргнимъ] оу҆́зы и҆́хъ и҆ ѿве́ржемъ [ѿве́ржимъ] ѿ на́съ и҆́го и҆́хъ. | «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє». |
|
4
|
4
|
| Живы́й на нб҃сѣ́хъ посмѣе́тсѧ и҆̀мъ, и҆ гдⷭ҇ь порꙋга́етсѧ и҆̀мъ. | Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх. |
|
5
|
5
|
| Тогда̀ возгл҃етъ къ ни̑мъ гнѣ́вомъ свои́мъ и҆ ꙗ҆́ростїю свое́ю смѧте́тъ ѧ҆̀: | Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. |
|
6
|
6
|
| а҆́зъ же поста́вленъ є҆́смь цр҃ь ѿ негѡ̀ над̾ сїѡ́номъ, горо́ю ст҃о́ю є҆гѡ̀, | Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його. |
|
7
|
7
|
| возвѣща́ѧй повелѣ́нїе гдⷭ҇не. Гдⷭ҇ь речѐ ко мнѣ̀: сн҃ъ мо́й є҆сѝ ты̀, а҆́зъ дне́сь роди́хъ тѧ̀: | Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе». |
|
8
|
8
|
| просѝ ѿ менє̀, и҆ да́мъ тѝ ꙗ҆зы́ки достоѧ́нїе твоѐ, и҆ ѡ҆держа́нїе твоѐ концы̀ землѝ: | «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. |
|
9
|
9
|
| оу҆пасе́ши ѧ҆̀ жезло́мъ желѣ́знымъ, ꙗ҆́кѡ сосꙋ́ды скꙋдє́льничи сокрꙋши́ши ѧ҆̀. | Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх». |
|
10
|
10
|
| И҆ нн҃ѣ, ца́рїе, разꙋмѣ́йте, накажи́тесѧ всѝ сꙋдѧ́щїи землѝ. | Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. |
|
11
|
11
|
| Рабо́тайте гдⷭ҇еви со стра́хомъ, и҆ ра́дꙋйтесѧ є҆мꙋ̀ со тре́петомъ. | Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом. |
|
12
|
12
|
| Прїими́те наказа́нїе, да не когда̀ прогнѣ́ваетсѧ гдⷭ҇ь, и҆ поги́бнете ѿ пꙋтѝ првⷣнагѡ, є҆гда̀ возгори́тсѧ вско́рѣ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀: бл҃же́ни всѝ надѣ́ющїисѧ на́нь. | Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього. |
|
1001
|
|
| Сла́ва: |
