1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ ѯ҃є
|
Псалом 65
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, пѣ́снь ѱалма̀ воскрⷭ҇нїѧ, ѯ҃е҃.
|
Викликніть Господу, вся земле!
|
|
2
|
2
|
|
Воскли́кните гдⷭ҇еви всѧ̀ землѧ̀, по́йте же и҆́мени є҆гѡ̀, дади́те сла́вꙋ хвалѣ̀ є҆гѡ̀.
|
Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому.
|
|
3
|
3
|
|
Рцы́те бг҃ꙋ: ко́ль стра̑шна дѣла̀ твоѧ̑; во мно́жествѣ си́лы твоеѧ̀ со́лжꙋтъ тебѣ̀ вразѝ твоѝ.
|
Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої».
|
|
4
|
4
|
|
Всѧ̀ землѧ̀ да покло́нитсѧ тебѣ̀ и҆ пое́тъ тебѣ̀, да пое́тъ же и҆́мени твоемꙋ̀, вы́шнїй.
|
Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!»
|
|
5
|
5
|
|
Прїиди́те и҆ ви́дите дѣла̀ бж҃їѧ, ко́ль стра́шенъ въ совѣ́тѣхъ па́че сынѡ́въ человѣ́ческихъ.
|
Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими!
|
|
6
|
6
|
|
Ѡ҆браща́ѧй мо́ре въ сꙋ́шꙋ, въ рѣцѣ̀ про́йдꙋтъ нога́ми: та́мѡ возвесели́мсѧ ѡ҆ не́мъ,
|
Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому.
|
|
7
|
7
|
|
влⷣчествꙋющемъ си́лою свое́ю вѣ́комъ: ѻ҆́чи є҆гѡ̀ на ꙗ҆зы́ки призира́етѣ: преѡгорчева́ющїи да не возно́сѧтсѧ въ себѣ̀.
|
Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі.
|
|
8
|
8
|
|
Благослови́те, ꙗ҆зы́цы, бг҃а на́шего, и҆ оу҆слы́шанъ сотвори́те гла́съ хвалы̀ є҆гѡ̀,
|
Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому.
|
|
9
|
9
|
|
поло́жшагѡ дꙋ́шꙋ мою̀ въ живо́тъ, и҆ не да́вшаго во смѧте́нїе но́гъ мои́хъ.
|
Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися.
|
|
10
|
10
|
|
Ꙗ҆́кѡ и҆скꙋси́лъ ны̀ є҆сѝ, бж҃е, разже́глъ ны̀ є҆сѝ, ꙗ҆́коже разжиза́етсѧ сребро̀.
|
Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло.
|
|
11
|
11
|
|
Вве́лъ ны̀ є҆сѝ въ сѣ́ть, положи́лъ є҆сѝ скѡ́рби на хребтѣ̀ на́шемъ.
|
Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші.
|
|
12
|
12
|
|
Возве́лъ є҆сѝ человѣ́ки на главы̑ на́шѧ: проидо́хомъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь и҆ во́дꙋ, и҆ и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ въ поко́й.
|
Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю.
|
|
13
|
13
|
|
Вни́дꙋ въ до́мъ тво́й со всесожже́нїемъ, возда́мъ тебѣ̀ моли̑твы моѧ̑,
|
Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої,
|
|
14
|
14
|
|
ꙗ҆̀же и҆зреко́стѣ оу҆стнѣ̀ моѝ, и҆ глаго́лаша оу҆ста̀ моѧ̑ въ ско́рби мое́й.
|
що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй.
|
|
15
|
15
|
|
Всесожжє́нїѧ тꙋ̑чна вознесꙋ̀ тебѣ̀ съ кади́ломъ, и҆ ѻ҆вны̀, вознесꙋ̀ тебѣ̀ волы̀ съ козлы̑.
|
Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів.
|
|
16
|
16
|
|
Прїиди́те, оу҆слы́шите, и҆ повѣ́мъ ва́мъ, всѝ боѧ́щїисѧ бг҃а, є҆ли̑ка сотворѝ дꙋшѝ мое́й.
|
Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї.
|
|
17
|
17
|
|
Къ немꙋ̀ оу҆сты̑ мои́ми воззва́хъ, и҆ вознесо́хъ под̾ ѧ҆зы́комъ мои́мъ.
|
Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм.
|
|
18
|
18
|
|
Непра́вдꙋ а҆́ще оу҆зрѣ́хъ въ се́рдцы мое́мъ, да не оу҆слы́шитъ менє̀ гдⷭ҇ь.
|
І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь.
|
|
19
|
19
|
|
Сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́ша мѧ̀ бг҃ъ, внѧ́тъ гла́сꙋ моле́нїѧ моегѡ̀.
|
А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого.
|
|
20
|
20
|
|
Блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ, и҆́же не ѿста́ви моли́твꙋ мою̀ и҆ млⷭ҇ть свою̀ ѿ менє̀.
|
Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене.
|
