1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ ѯ҃є
|
Псалом 65
|
|
1
|
1
|
| Въ коне́цъ, пѣ́снь ѱалма̀ воскрⷭ҇нїѧ, ѯ҃е҃. | Викликніть Господу, вся земле! |
|
2
|
2
|
| Воскли́кните гдⷭ҇еви всѧ̀ землѧ̀, по́йте же и҆́мени є҆гѡ̀, дади́те сла́вꙋ хвалѣ̀ є҆гѡ̀. | Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому. |
|
3
|
3
|
| Рцы́те бг҃ꙋ: ко́ль стра̑шна дѣла̀ твоѧ̑; во мно́жествѣ си́лы твоеѧ̀ со́лжꙋтъ тебѣ̀ вразѝ твоѝ. | Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої». |
|
4
|
4
|
| Всѧ̀ землѧ̀ да покло́нитсѧ тебѣ̀ и҆ пое́тъ тебѣ̀, да пое́тъ же и҆́мени твоемꙋ̀, вы́шнїй. | Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!» |
|
5
|
5
|
| Прїиди́те и҆ ви́дите дѣла̀ бж҃їѧ, ко́ль стра́шенъ въ совѣ́тѣхъ па́че сынѡ́въ человѣ́ческихъ. | Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими! |
|
6
|
6
|
| Ѡ҆браща́ѧй мо́ре въ сꙋ́шꙋ, въ рѣцѣ̀ про́йдꙋтъ нога́ми: та́мѡ возвесели́мсѧ ѡ҆ не́мъ, | Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому. |
|
7
|
7
|
| влⷣчествꙋющемъ си́лою свое́ю вѣ́комъ: ѻ҆́чи є҆гѡ̀ на ꙗ҆зы́ки призира́етѣ: преѡгорчева́ющїи да не возно́сѧтсѧ въ себѣ̀. | Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі. |
|
8
|
8
|
| Благослови́те, ꙗ҆зы́цы, бг҃а на́шего, и҆ оу҆слы́шанъ сотвори́те гла́съ хвалы̀ є҆гѡ̀, | Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому. |
|
9
|
9
|
| поло́жшагѡ дꙋ́шꙋ мою̀ въ живо́тъ, и҆ не да́вшаго во смѧте́нїе но́гъ мои́хъ. | Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися. |
|
10
|
10
|
| Ꙗ҆́кѡ и҆скꙋси́лъ ны̀ є҆сѝ, бж҃е, разже́глъ ны̀ є҆сѝ, ꙗ҆́коже разжиза́етсѧ сребро̀. | Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло. |
|
11
|
11
|
| Вве́лъ ны̀ є҆сѝ въ сѣ́ть, положи́лъ є҆сѝ скѡ́рби на хребтѣ̀ на́шемъ. | Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші. |
|
12
|
12
|
| Возве́лъ є҆сѝ человѣ́ки на главы̑ на́шѧ: проидо́хомъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь и҆ во́дꙋ, и҆ и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ въ поко́й. | Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю. |
|
13
|
13
|
| Вни́дꙋ въ до́мъ тво́й со всесожже́нїемъ, возда́мъ тебѣ̀ моли̑твы моѧ̑, | Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої, |
|
14
|
14
|
| ꙗ҆̀же и҆зреко́стѣ оу҆стнѣ̀ моѝ, и҆ глаго́лаша оу҆ста̀ моѧ̑ въ ско́рби мое́й. | що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй. |
|
15
|
15
|
| Всесожжє́нїѧ тꙋ̑чна вознесꙋ̀ тебѣ̀ съ кади́ломъ, и҆ ѻ҆вны̀, вознесꙋ̀ тебѣ̀ волы̀ съ козлы̑. | Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів. |
|
16
|
16
|
| Прїиди́те, оу҆слы́шите, и҆ повѣ́мъ ва́мъ, всѝ боѧ́щїисѧ бг҃а, є҆ли̑ка сотворѝ дꙋшѝ мое́й. | Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї. |
|
17
|
17
|
| Къ немꙋ̀ оу҆сты̑ мои́ми воззва́хъ, и҆ вознесо́хъ под̾ ѧ҆зы́комъ мои́мъ. | Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм. |
|
18
|
18
|
| Непра́вдꙋ а҆́ще оу҆зрѣ́хъ въ се́рдцы мое́мъ, да не оу҆слы́шитъ менє̀ гдⷭ҇ь. | І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь. |
|
19
|
19
|
| Сегѡ̀ ра́ди оу҆слы́ша мѧ̀ бг҃ъ, внѧ́тъ гла́сꙋ моле́нїѧ моегѡ̀. | А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого. |
|
20
|
20
|
| Блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ, и҆́же не ѿста́ви моли́твꙋ мою̀ и҆ млⷭ҇ть свою̀ ѿ менє̀. | Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене. |
