1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ ч҃г
|
Псалом 93
|
|
0
|
0
|
| Ѱало́мъ дв҃дꙋ, въ четве́ртый сꙋббѡ́ты, ч҃г҃. | [Псалом Давида в четвертий день тижня.] |
|
1
|
1
|
| Бг҃ъ ѿмще́нїй гдⷭ҇ь, бг҃ъ ѿмще́нїй не ѡ҆бинꙋ́лсѧ є҆́сть. | Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе! |
|
2
|
2
|
| Вознеси́сѧ, сꙋдѧ́й землѝ, возда́ждь воздаѧ́нїе гѡ́рдымъ. | Встань, Судде землі, дай відплату гордим. |
|
3
|
3
|
| Доко́лѣ грѣ̑шницы, гдⷭ҇и, доко́лѣ грѣ̑шницы восхва́лѧтсѧ; | Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися? |
|
4
|
4
|
| Провѣща́ютъ и҆ возглаго́лютъ непра́вдꙋ, возглаго́лютъ всѝ дѣ́лающїи беззако́нїе; | Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня. |
|
5
|
5
|
| Лю́ди твоѧ̑, гдⷭ҇и, смири́ша, и҆ достоѧ́нїе твоѐ ѡ҆ѕло́биша: | Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє. |
|
6
|
6
|
| вдови́цꙋ и҆ си́ра оу҆мори́ша, и҆ прише́лца оу҆би́ша, | Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають. |
|
7
|
7
|
| и҆ рѣ́ша: не оу҆́зритъ гдⷭ҇ь, нижѐ оу҆разꙋмѣ́етъ бг҃ъ і҆а́кѡвль. | І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова». |
|
8
|
8
|
| Разꙋмѣ́йте же, безꙋ́мнїи въ лю́дехъ, и҆ бꙋ́їи нѣ́когда, оу҆мꙋдри́тесѧ: | Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму? |
|
9
|
9
|
| насажде́й оу҆́хо, не слы́шитъ ли; и҆лѝ созда́вый ѻ҆́ко, не сматрѧ́етъ ли; | Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить? |
|
10
|
10
|
| наказꙋ́ѧй ꙗ҆зы́ки, не ѡ҆бличи́тъ ли, оу҆ча́й человѣ́ка ра́зꙋмꙋ; | Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас? |
|
11
|
11
|
| Гдⷭ҇ь вѣ́сть помышлє́нїѧ человѣ́чєскаѧ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть сꙋ́єтна. | Знає Господь замисли людські, що вони марні. |
|
12
|
12
|
| Бл҃же́нъ человѣ́къ, є҆го́же а҆́ще нака́жеши, гдⷭ҇и, и҆ ѿ зако́на твоегѡ̀ наꙋчи́ши є҆го̀: | Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого, |
|
13
|
13
|
| оу҆кроти́ти є҆го̀ ѿ дні́й лю́тыхъ, до́ндеже и҆зры́етсѧ грѣ́шномꙋ ꙗ҆́ма. | щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму. |
|
14
|
14
|
| Ꙗ҆́кѡ не ѿри́нетъ гдⷭ҇ь люді́й свои́хъ, и҆ достоѧ́нїѧ своегѡ̀ не ѡ҆ста́витъ: | Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого. |
|
15
|
15
|
| до́ндеже пра́вда ѡ҆брати́тсѧ на сꙋ́дъ, и҆ держа́щїисѧ є҆ѧ̀ всѝ пра́вїи срⷣцемъ. | Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем. |
|
16
|
16
|
| Кто̀ воста́нетъ мѝ на лꙋка́внꙋющыѧ; и҆лѝ кто̀ спредста́нетъ мѝ на дѣ́лающыѧ беззако́нїе; | Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня? |
|
17
|
17
|
| А҆́ще не гдⷭ҇ь помо́глъ бы мѝ, вма́лѣ всели́ласѧ бы во а҆́дъ дꙋша̀ моѧ̀. | Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя. |
|
18
|
18
|
| А҆́ще глаго́лахъ: подви́жесѧ нога̀ моѧ̀, млⷭ҇ть твоѧ̀, гдⷭ҇и, помога́ше мѝ: | Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене. |
|
19
|
19
|
| по мно́жествꙋ болѣ́зней мои́хъ въ се́рдцы мое́мъ, оу҆тѣшє́нїѧ твоѧ̑ возвесели́ша дꙋ́шꙋ мою̀. | Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою. |
|
20
|
20
|
| Да не пребꙋ́детъ тебѣ̀ престо́лъ беззако́нїѧ, созида́ѧй трꙋ́дъ на повелѣ́нїе. | Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону? |
|
21
|
21
|
| Оу҆ловѧ́тъ на дꙋ́шꙋ првⷣничꙋ, и҆ кро́вь непови́ннꙋю ѡ҆сꙋ́дѧтъ. | Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять. |
|
22
|
22
|
| И҆ бы́сть мнѣ̀ гдⷭ҇ь въ прибѣ́жище, и҆ бг҃ъ мо́й въ по́мощь оу҆пова́нїѧ моегѡ̀: | Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї. |
|
23
|
23
|
| и҆ возда́стъ и҆̀мъ гдⷭ҇ь беззако́нїе и҆́хъ, и҆ по лꙋка́вствїю и҆́хъ погꙋби́тъ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ [на́шъ]. | Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
