1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Ѱало́мъ к҃ѳ
|
Псалом 29
|
|
1
|
1
|
| Ѱало́мъ пѣ́сни ѡ҆бновле́нїѧ до́мꙋ дв҃дова, к҃ѳ҃. | Псалом Давида; пісня на оновлення дому. |
|
2
|
2
|
| Вознесꙋ́ тѧ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ под̾ѧ́лъ мѧ̀ є҆сѝ, и҆ не возвесели́лъ є҆сѝ врагѡ́въ мои́хъ ѡ҆ мнѣ̀. | Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною. |
|
3
|
3
|
| Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, воззва́хъ къ тебѣ̀, и҆ и҆зцѣли́лъ мѧ̀ є҆сѝ. | Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене. |
|
4
|
4
|
| Гдⷭ҇и, возве́лъ є҆сѝ ѿ а҆́да дꙋ́шꙋ мою̀, сп҃слъ мѧ̀ є҆сѝ ѿ низходѧ́щихъ въ ро́въ. | Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу. |
|
5
|
5
|
| По́йте гдⷭ҇еви, прпⷣбнїи є҆гѡ̀, и҆ и҆сповѣ́дайте па́мѧть ст҃ы́ни є҆гѡ̀: | Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його, |
|
6
|
6
|
| ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ въ ꙗ҆́рости є҆гѡ̀, и҆ живо́тъ въ во́ли є҆гѡ̀: ве́черъ водвори́тсѧ пла́чь, и҆ заꙋ́тра ра́дость. | бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість. |
|
7
|
7
|
| А҆́зъ же рѣ́хъ во ѻ҆би́лїи мое́мъ: не подви́жꙋсѧ во вѣ́къ. | І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки». |
|
8
|
8
|
| Гдⷭ҇и, во́лею твое́ю пода́ждь добро́тѣ мое́й си́лꙋ: ѿврати́лъ же є҆сѝ лицѐ твоѐ, и҆ бы́хъ смꙋще́нъ. | Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався. |
|
9
|
9
|
| Къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, воззовꙋ̀, и҆ къ бг҃ꙋ моемꙋ̀ помолю́сѧ. | Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи: |
|
10
|
10
|
| Ка́ѧ по́льза въ кро́ви мое́й, внегда̀ сходи́ти мѝ во и҆стлѣ́нїе; є҆да̀ и҆сповѣ́стсѧ тебѣ̀ пе́рсть; и҆лѝ возвѣсти́тъ и҆́стинꙋ твою̀; | «Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою? |
|
11
|
11
|
| Слы́ша гдⷭ҇ь и҆ поми́лова мѧ̀: гдⷭ҇ь бы́сть помо́щникъ мо́й. | Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені». |
|
12
|
12
|
| Ѡ҆брати́лъ є҆сѝ пла́чь мо́й въ ра́дость мнѣ̀, растерза́лъ є҆сѝ вре́тище моѐ и҆ препоѧ́салъ мѧ̀ є҆сѝ весе́лїемъ, | І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю. |
|
13
|
13
|
| ꙗ҆́кѡ да воспое́тъ тебѣ̀ сла́ва моѧ̀, и҆ не оу҆милю́сѧ. Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, во вѣ́къ и҆сповѣ́мсѧ тебѣ̀. | Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік. |
|
1001
|
1001
|
| Сла́ва: | Слава… |
