1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ рм7г
|
Псалом 143
|
|
0
|
0
|
|
Pал0мъ дв7ду, къ голіafу, Rм7G.
|
Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
|
|
1
|
1
|
|
Блгcвeнъ гDь бGъ м0й, научazй рyцэ мои2 на њполчeніе, пeрсты мо‰ на брaнь.
|
Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
|
|
2
|
2
|
|
Млcть моS и3 прибёжище моE, застyпникъ м0й и3 и3збaвитель м0й, защи1титель м0й, и3 на него2 ўповaхъ: повинyzй лю1ди мо‰ под8 мS.
|
Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
|
|
3
|
3
|
|
ГDи, что2 є4сть человёкъ, ћкw познaлсz є3си2 є3мY; и3ли2 сhнъ человёчь, ћкw вмэнsеши є3гw2;
|
Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
|
|
4
|
4
|
|
Человёкъ суетЁ ўпод0бисz: днjе є3гw2 ћкw сёнь прех0дzтъ.
|
Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
|
|
5
|
5
|
|
ГDи, преклони2 нб7сA, и3 сни1ди: косни1сz горaмъ, и3 воздымsтсz:
|
Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
|
|
6
|
6
|
|
блесни2 м0лнію, и3 разженeши |: посли2 стрёлы тво‰, и3 смzтeши |.
|
Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
|
|
7
|
7
|
|
Посли2 рyку твою2 съ высоты2, и3зми1 мz и3 и3збaви мS t в0дъ мн0гихъ, и3з8 руки2 сынHвъ чужди1хъ,
|
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
|
|
8
|
8
|
|
и4хже ўстA глаг0лаша суетY, и3 десни1ца и4хъ десни1ца непрaвды.
|
що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
|
9
|
9
|
|
Б9е, пёснь н0ву воспою2 тебЁ, во pалти1ри десzтострyннэмъ пою2 тебЁ:
|
Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
|
|
10
|
10
|
|
даю1щему спcніе царє1мъ, и3збавлsющему дв7да рабA своего2 t мечA лю1та.
|
бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
|
|
11
|
11
|
|
И#збaви мS и3 и3зми1 мz и3з8 руки2 сынHвъ чужди1хъ, и4хже ўстA глаг0лаша суетY, и3 десни1ца и4хъ десни1ца непрaвды:
|
Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
|
12
|
12
|
|
и4хже сhнове и4хъ ћкw новосаждє1ніz водружє1наz въ ю4ности своeй, дщє1ри и4хъ ўд0брєны, преукрaшєны ћкw под0біе хрaма:
|
Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
|
|
13
|
13
|
|
храни6лища и4хъ и3сп0лнєна, tрыг†ющаz t сегw2 въ сіE: џвцы и4хъ многоплHдны, мн0жащыzсz во и3сх0дищихъ свои1хъ: вол0ве и4хъ т0лсти:
|
Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
|
|
14
|
14
|
|
нёсть падeніz њпл0ту, нижE прох0да, нижE в0плz въ ст0гнахъ и4хъ.
|
Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
|
|
15
|
15
|
|
Ўбlжи1ша лю1ди, и5мже сі‰ сyть: бlжeни лю1діе, и5мже гDь бGъ и4хъ.
|
Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.
|
