Pал0мъ рм7
|
Псалом 140
|
1
|
1
|
ГDи, воззвaхъ къ тебЁ, ўслhши мS: вонми2 глaсу молeніz моегw2, внегдA воззвaти ми2 къ тебЁ. | Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе. |
2
|
2
|
Да и3спрaвитсz моли1тва моS ћкw кади1ло пред8 тоб0ю: воздэsніе рукY моє1ю, жeртва вечeрнzz. | Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня. |
3
|
3
|
Положи2, гDи, хранeніе ўстHмъ мои6мъ и3 двeрь њграждeніz њ ўстнaхъ мои1хъ. | Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх. |
4
|
4
|
Не ўклони2 сeрдце моE въ словесA лукaвствіz, непщевaти вины2 њ грэсёхъ съ челwвBки дёлающими беззак0ніе: и3 не сочтyсz со и3збрaнными и4хъ. | Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх. |
5
|
5
|
Накaжетъ мS првdникъ ми1лостію и3 њбличи1тъ мS, є3лeй же грёшнагw да не намaститъ главы2 моеS: ћкw є3щE и3 моли1тва моS во благоволeніихъ и4хъ. | Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї. |
6
|
6
|
Пожє1рты бhша при кaмени судіи6 и4хъ: ўслhшатсz глагHли мои2, ћкw возмог0ша [ўслади1шасz]. | І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх. |
7
|
7
|
Ћкw т0лща земли2 просёдесz на земли2, расточи1шасz кHсти и4хъ при ѓдэ. | Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом. |
8
|
8
|
Ћкw къ тебЁ, гDи, гDи, џчи мои2: на тS ўповaхъ, не tими2 дyшу мою2: | На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї. |
9
|
9
|
сохрани1 мz t сёти, ю4же состaвиша ми2, и3 t собл†знъ дёлающихъ беззак0ніе. | Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні. |
10
|
10
|
Падyтъ во мрeжу свою2 грBшницы: є3ди1нъ є4смъ ѓзъ, д0ндеже прейдY. | У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду. |
0
|
0
|
Pал0мъ дв7ду, Rм7. | Псалом Давида. |