1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ м7и
|
Псалом 48
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, м7}. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом. |
|
2
|
2
|
| Ўслhшите сі‰, вси2 kзhцы, внуши1те, вси2 живyщіи по вселeннэй, | Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, — |
|
3
|
3
|
| земнор0дніи же и3 сhнове человёчестіи, вкyпэ богaтъ и3 ўб0гъ. | І прості, і знані, і багаті, й убогі. |
|
4
|
4
|
| ЎстA мо‰ возглаг0лютъ премyдрость, и3 поучeніе сeрдца моегw2 рaзумъ. | Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум. |
|
5
|
5
|
| Приклоню2 въ при1тчу ќхо моE, tвeрзу во pалти1ри ганaніе моE. | Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою. |
|
6
|
6
|
| Вскyю бою1сz въ дeнь лю1тъ; беззак0ніе пzты2 моеS њбhдетъ мS. | Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене? |
|
7
|
7
|
| Надёющіисz на си1лу свою2 и3 њ мн0жествэ богaтства своегw2 хвaлzщіисz: | Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм! |
|
8
|
8
|
| брaтъ не и3збaвитъ, и3збaвитъ ли человёкъ; не дaстъ бGу и3змёны за сS, | Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього. |
|
9
|
9
|
| и3 цёну и3збавлeніz души2 своеS: и3 ўтруди1сz въ вёкъ, | Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки, |
|
10
|
10
|
| и3 жи1въ бyдетъ до концA, не ќзритъ пaгубы. | щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти. |
|
11
|
11
|
| Е#гдA ўви1дитъ прем{дрыz ўмирaющыz, вкyпэ безyменъ и3 несмhсленъ поги1бнутъ, и3 њстaвzтъ чужди6мъ богaтство своE. | Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим. |
|
12
|
12
|
| И# гр0би и4хъ жили6ща и4хъ во вёкъ, селє1ніz и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ, нарек0ша и3менA сво‰ на землsхъ. | Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами. |
|
13
|
13
|
| И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ. | І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. |
|
14
|
14
|
| Сeй пyть и4хъ соблaзнъ и5мъ, и3 по си1хъ во ўстёхъ свои1хъ благоволsтъ. | Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його. |
|
15
|
15
|
| Ћкw џвцы во ѓдэ положeни сyть, смeрть ўпасeтъ |: и3 њбладaютъ и4ми прaвіи заyтра, и3 п0мощь и4хъ њбетшaетъ во ѓдэ: t слaвы своеS и3зриновeни бhша. | Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім. |
|
16
|
16
|
| Nбaче бGъ и3збaвитъ дyшу мою2 и3з8 руки2 ѓдовы, є3гдA пріeмлетъ мS. | Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене. |
|
17
|
17
|
| Не ўб0йсz, є3гдA разбогатёетъ человёкъ, и3ли2 є3гдA ўмн0житсz слaва д0му є3гw2: | Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. |
|
18
|
18
|
| ћкw внегдA ўмрeти є3мY, не в0зметъ вс‰, нижE сни1детъ съ ни1мъ слaва є3гw2. | Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її. |
|
19
|
19
|
| Ћкw душA є3гw2 въ животЁ є3гw2 благослови1тсz, и3сповёстсz тебЁ, є3гдA благосотвори1ши є3мY. | Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі, |
|
20
|
20
|
| Вни1детъ дaже до р0да nтє1цъ свои1хъ, дaже до вёка не ќзритъ свёта. | але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла. |
|
21
|
21
|
| И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ. | Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
