1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ м7г
|
Псалом 43
|
|
1
|
1
|
|
Въ конeцъ, сынHвъ корeовыхъ, въ рaзумъ, pал0мъ, м7G.
|
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
|
|
2
|
2
|
|
Б9е, ўши1ма нaшима ўслhшахомъ, и3 nтцы2 нaши возвэсти1ша нaмъ дёло, є4же содёлалъ є3си2 во днeхъ и4хъ, во днeхъ дрeвнихъ.
|
Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
|
|
3
|
3
|
|
РукA твоS kзhки потреби2, и3 насади1лъ | є3си2: њѕл0билъ є3си2 лю1ди и3 и3згнaлъ є3си2 |.
|
Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
|
|
4
|
4
|
|
Не бо мечeмъ свои1мъ наслёдиша зeмлю, и3 мhшца и4хъ не спасE и4хъ, но десни1ца твоS и3 мhшца твоS и3 просвэщeніе лицA твоегw2, ћкw бlговоли1лъ є3си2 въ ни1хъ.
|
Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
|
|
5
|
5
|
|
Ты2 є3си2 сaмъ цRь м0й и3 бGъ м0й, заповёдаzй спасє1ніz ї†кwвлz.
|
Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
|
|
6
|
6
|
|
Њ тебЁ враги2 нaшz и3збодeмъ рHги, и3 њ и4мени твоeмъ ўничижи1мъ востаю1щыz на ны2.
|
З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
|
|
7
|
7
|
|
Не на лyкъ бо м0й ўповaю, и3 мeчь м0й не спасeтъ менE:
|
Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
|
|
8
|
8
|
|
спcлъ бо є3си2 нaсъ t стужaющихъ нaмъ, и3 ненави1дzщихъ нaсъ посрами1лъ є3си2.
|
а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
|
|
9
|
9
|
|
Њ бз7э похвaлимсz вeсь дeнь, и3 њ и4мени твоeмъ и3сповёмысz во вёкъ.
|
Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
|
|
10
|
10
|
|
Нн7э же tри1нулъ є3си2 и3 посрами1лъ є3си2 нaсъ, и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ.
|
Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
|
|
11
|
11
|
|
Возврати1лъ є3си2 нaсъ вспsть при вразёхъ нaшихъ, и3 ненави1дzщіи нaсъ расхищaху себЁ.
|
Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
|
|
12
|
12
|
|
Дaлъ є3си2 нaсъ ћкw џвцы снёди, и3 во kзhцэхъ разсёzлъ ны2 є3си2.
|
Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
|
|
13
|
13
|
|
Tдaлъ є3си2 лю1ди тво‰ без8 цэны2, и3 не бЁ мн0жество въ восклицaніихъ нaшихъ.
|
Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
|
|
14
|
14
|
|
Положи1лъ є3си2 нaсъ поношeніе сосёдwмъ нaшымъ, подражнeніе и3 поругaніе сyщымъ w4крестъ нaсъ.
|
Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
|
|
15
|
15
|
|
Положи1лъ є3си2 нaсъ въ при1тчу во kзhцэхъ, покивaнію главы2 въ лю1дехъ.
|
Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
|
|
16
|
16
|
|
Вeсь дeнь срaмъ м0й предо мн0ю є4сть, и3 стyдъ лицA моегw2 покрh мz,
|
Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
|
|
17
|
17
|
|
t глaса поношaющагw и3 њклеветaющагw, t лицA врaжіz и3 и3згонsщагw.
|
від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
|
|
18
|
18
|
|
Сі‰ вс‰ пріид0ша на ны2, и3 не забhхомъ тебє2, и3 не непрaвдовахомъ въ завётэ твоeмъ,
|
Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
|
|
19
|
19
|
|
и3 не tступи2 вспsть сeрдце нaше: и3 ўклони1лъ є3си2 стези2 нaшz t пути2 твоегw2,
|
Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
|
|
20
|
20
|
|
ћкw смири1лъ є3си2 нaсъ на мёстэ њѕлоблeніz, и3 прикрh ны сёнь смeртнаz.
|
коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
|
|
21
|
21
|
|
Ѓще забhхомъ и4мz бGа нaшегw, и3 ѓще воздёхомъ рyки нaшz къ б0гу чуждeму,
|
Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
|
|
22
|
22
|
|
не бGъ ли взhщетъ си1хъ; т0й бо вёсть т†йнаz сeрдца.
|
то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
|
|
23
|
23
|
|
ЗанE тебє2 рaди ўмерщвлsемсz вeсь дeнь, вмэни1хомсz ћкw џвцы заколeніz.
|
Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
|
|
24
|
24
|
|
Востaни, вскyю спи1ши, гDи; воскrни2, и3 не tри1ни до концA.
|
Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
|
|
25
|
25
|
|
Вскyю лицE твоE tвращaеши; забывaеши нищетY нaшу и3 ск0рбь нaшу;
|
Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
|
|
26
|
26
|
|
Ћкw смири1сz въ пeрсть душA нaша, прильпE земли2 ўтр0ба нaша.
|
Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
|
|
27
|
27
|
|
Воскrни2, гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене рaди твоегw2.
|
Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
