1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ м7г
|
Псалом 43
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, сынHвъ корeовыхъ, въ рaзумъ, pал0мъ, м7G. | Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. |
|
2
|
2
|
| Б9е, ўши1ма нaшима ўслhшахомъ, и3 nтцы2 нaши возвэсти1ша нaмъ дёло, є4же содёлалъ є3си2 во днeхъ и4хъ, во днeхъ дрeвнихъ. | Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні. |
|
3
|
3
|
| РукA твоS kзhки потреби2, и3 насади1лъ | є3си2: њѕл0билъ є3си2 лю1ди и3 и3згнaлъ є3си2 |. | Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив. |
|
4
|
4
|
| Не бо мечeмъ свои1мъ наслёдиша зeмлю, и3 мhшца и4хъ не спасE и4хъ, но десни1ца твоS и3 мhшца твоS и3 просвэщeніе лицA твоегw2, ћкw бlговоли1лъ є3си2 въ ни1хъ. | Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них. |
|
5
|
5
|
| Ты2 є3си2 сaмъ цRь м0й и3 бGъ м0й, заповёдаzй спасє1ніz ї†кwвлz. | Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову. |
|
6
|
6
|
| Њ тебЁ враги2 нaшz и3збодeмъ рHги, и3 њ и4мени твоeмъ ўничижи1мъ востаю1щыz на ны2. | З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас. |
|
7
|
7
|
| Не на лyкъ бо м0й ўповaю, и3 мeчь м0й не спасeтъ менE: | Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене, |
|
8
|
8
|
| спcлъ бо є3си2 нaсъ t стужaющихъ нaмъ, и3 ненави1дzщихъ нaсъ посрами1лъ є3си2. | а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас. |
|
9
|
9
|
| Њ бз7э похвaлимсz вeсь дeнь, и3 њ и4мени твоeмъ и3сповёмысz во вёкъ. | Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки. |
|
10
|
10
|
| Нн7э же tри1нулъ є3си2 и3 посрами1лъ є3си2 нaсъ, и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ. | Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим. |
|
11
|
11
|
| Возврати1лъ є3си2 нaсъ вспsть при вразёхъ нaшихъ, и3 ненави1дzщіи нaсъ расхищaху себЁ. | Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас. |
|
12
|
12
|
| Дaлъ є3си2 нaсъ ћкw џвцы снёди, и3 во kзhцэхъ разсёzлъ ны2 є3си2. | Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами. |
|
13
|
13
|
| Tдaлъ є3си2 лю1ди тво‰ без8 цэны2, и3 не бЁ мн0жество въ восклицaніихъ нaшихъ. | Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього. |
|
14
|
14
|
| Положи1лъ є3си2 нaсъ поношeніе сосёдwмъ нaшымъ, подражнeніе и3 поругaніе сyщымъ w4крестъ нaсъ. | Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас. |
|
15
|
15
|
| Положи1лъ є3си2 нaсъ въ при1тчу во kзhцэхъ, покивaнію главы2 въ лю1дехъ. | Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми. |
|
16
|
16
|
| Вeсь дeнь срaмъ м0й предо мн0ю є4сть, и3 стyдъ лицA моегw2 покрh мz, | Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє |
|
17
|
17
|
| t глaса поношaющагw и3 њклеветaющагw, t лицA врaжіz и3 и3згонsщагw. | від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника. |
|
18
|
18
|
| Сі‰ вс‰ пріид0ша на ны2, и3 не забhхомъ тебє2, и3 не непрaвдовахомъ въ завётэ твоeмъ, | Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого. |
|
19
|
19
|
| и3 не tступи2 вспsть сeрдце нaше: и3 ўклони1лъ є3си2 стези2 нaшz t пути2 твоегw2, | Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї, |
|
20
|
20
|
| ћкw смири1лъ є3си2 нaсъ на мёстэ њѕлоблeніz, и3 прикрh ны сёнь смeртнаz. | коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас. |
|
21
|
21
|
| Ѓще забhхомъ и4мz бGа нaшегw, и3 ѓще воздёхомъ рyки нaшz къ б0гу чуждeму, | Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого, |
|
22
|
22
|
| не бGъ ли взhщетъ си1хъ; т0й бо вёсть т†йнаz сeрдца. | то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця. |
|
23
|
23
|
| ЗанE тебє2 рaди ўмерщвлsемсz вeсь дeнь, вмэни1хомсz ћкw џвцы заколeніz. | Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення. |
|
24
|
24
|
| Востaни, вскyю спи1ши, гDи; воскrни2, и3 не tри1ни до концA. | Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди. |
|
25
|
25
|
| Вскyю лицE твоE tвращaеши; забывaеши нищетY нaшу и3 ск0рбь нaшу; | Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу? |
|
26
|
26
|
| Ћкw смири1сz въ пeрсть душA нaша, прильпE земли2 ўтр0ба нaша. | Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане. |
|
27
|
27
|
| Воскrни2, гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене рaди твоегw2. | Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради. |
