Pал0мъ н7д
|
Псалом 54
|
1
|
1
|
Въ конeцъ, въ пёснехъ рaзума, ґсaфу, pал0мъ, н7д7. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида. |
2
|
2
|
Внуши2, б9е, моли1тву мою2 и3 не прeзри молeніz моегw2: | Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого. |
3
|
3
|
вонми1 ми и3 ўслhши мS: возскорбёхъ печaлію моeю [во и3скушeніи моeмъ], и3 смzт0хсz | Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї. |
4
|
4
|
t глaса врaжіz и3 t стужeніz грёшнича: ћкw ўклони1ша на мS беззак0ніе и3 во гнёвэ враждовaху ми2. | І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців. |
5
|
5
|
Сeрдце моE смzтeсz во мнЁ, и3 боsзнь смeрти нападE на мS: | Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене. |
6
|
6
|
стрaхъ и3 трeпетъ пріи1де на мS, и3 покрh мz тмA. | Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене. |
7
|
7
|
И# рёхъ: кто2 дaстъ ми2 крилB ћкw голуби6нэ; и3 полещY, и3 почjю. | Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене. |
8
|
8
|
СE, ўдали1хсz бёгаz и3 водвори1хсz въ пустhни. | І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би. |
9
|
9
|
Чazхъ бGа сп7сaющагw мS t малодyшіz и3 t бyри. | Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі. |
10
|
10
|
Потопи2, гDи, и3 раздэли2 љзhки и4хъ: ћкw ви1дэхъ беззак0ніе и3 прерэкaніе во грaдэ. | Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті. |
11
|
11
|
Днeмъ и3 н0щію њбhдетъ и5 по стэнaмъ є3гw2: беззак0ніе и3 трyдъ посредЁ є3гw2, и3 непрaвда: | Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда. |
12
|
12
|
и3 не њскудЁ t ст0гнъ є3гw2 ли1хва и3 лeсть. | І не зникають з вулиць його насильство і зрада. |
13
|
13
|
Ћкw ѓще бы врaгъ поноси1лъ ми2, претерпёлъ бhхъ ќбw: и3 ѓще бы ненави1дzй мS на мS велерёчевалъ, ўкрhлбыхсz t негw2. | Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього. |
14
|
14
|
Тh же, человёче равнодyшне, владhко м0й и3 знaемый м0й, | Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій, |
15
|
15
|
и4же кyпнw наслаждaлсz є3си2 со мн0ю брaшенъ: въ домY б9іи ходи1хомъ є3диномышлeніемъ. | з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили! |
16
|
16
|
Да пріи1детъ же смeрть на нS, и3 да сни1дутъ во ѓдъ жи1ви: ћкw лукaвство въ жили1щихъ и4хъ, посредЁ и4хъ. | Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них. |
17
|
17
|
Ѓзъ къ бGу воззвaхъ, и3 гDь ўслhша мS. | Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене. |
18
|
18
|
Вeчеръ и3 заyтра и3 полyдне повёмъ и3 возвэщY, и3 ўслhшитъ глaсъ м0й. | Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій. |
19
|
19
|
И#збaвитъ ми1ромъ дyшу мою2 t приближaющихсz мнЁ: ћкw во мн0зэ бsху со мн0ю. | Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене. |
20
|
20
|
Ўслhшитъ бGъ, и3 смири1тъ | сhй прeжде вBкъ: нёсть бо и5мъ и3змэнeніz, ћкw не ўбоsшасz бGа. | Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога. |
21
|
21
|
ПрострE рyку свою2 на воздаsніе: њскверни1ша завётъ є3гw2. | Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його. |
22
|
22
|
Раздэли1шасz t гнёва лицA є3гw2, и3 прибли1жишасz сердцA и4хъ: ўмsкнуша словесA и4хъ пaче є3лeа, и3 т† сyть стрёлы. | Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли. |
23
|
23
|
Возвeрзи на гDа печaль твою2, и3 т0й тS препитaетъ: не дaстъ въ вёкъ молвы2 првdнику. | Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові. |
24
|
24
|
Тh же, б9е, низведeши и5хъ въ студенeцъ и3стлёніz: мyжіе кровeй и3 льсти2 не преполовsтъ днjй свои1хъ. Ѓзъ же, гDи, ўповaю на тS. | Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе. |
1001
|
1001
|
Слaва: | Слава… |