1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ Rг
|
Псалом 103
|
|
1
|
1
|
| Благослови2, душE моS, гDа. ГDи б9е м0й, возвели1чилсz є3си2 ѕэлw2: во и3сповёданіе и3 въ велелёпоту њблeклсz є3си2: | Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. |
|
2
|
2
|
| њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, простирazй нeбо ћкw к0жу: | Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. |
|
3
|
3
|
| покрывazй водaми превhспрєннzz сво‰, полагazй w4блаки на восхождeніе своE, ходsй на крил{ вётрєню: | Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. |
|
4
|
4
|
| творsй ѓгGлы сво‰ дyхи, и3 слуги6 сво‰ плaмень џгненный: | Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. |
|
5
|
5
|
| њсновazй зeмлю на твeрди є3S: не преклони1тсz въ вёкъ вёка. | Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. |
|
6
|
6
|
| Бeздна ћкw ри1за њдэsніе є3S, на горaхъ стaнутъ в0ды: | Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. |
|
7
|
7
|
| t запрещeніz твоегw2 побёгнутъ, t глaса гр0ма твоегw2 ўбоsтсz. | Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. |
|
8
|
8
|
| Восх0дzтъ г0ры, и3 низх0дzтъ полS, въ мёсто є4же њсновaлъ є3си2 и5мъ. | Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. |
|
9
|
9
|
| Предёлъ положи1лъ є3си2, є3гHже не прeйдутъ, нижE њбратsтсz покрhти зeмлю. | Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. |
|
10
|
10
|
| Посылazй и3ст0чники въ дeбрехъ, посредЁ г0ръ пр0йдутъ в0ды. | Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] |
|
11
|
11
|
| Напаsютъ вс‰ ѕвBри сє1лныz, ждyтъ [воспріи1мутъ] nнaгри въ жaжду свою2. | Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. |
|
12
|
12
|
| На тhхъ пти6цы небє1сныz привитaютъ: t среды2 кaменіz дадsтъ глaсъ. | Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. |
|
13
|
13
|
| Напаszй г0ры t превhспреннихъ свои1хъ: t плодA дёлъ твои1хъ насhтитсz землS. | Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. |
|
14
|
14
|
| Прозzбazй травY скотHмъ, и3 ѕлaкъ на слyжбу человёкwмъ, и3звести2 хлёбъ t земли2: | Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. |
|
15
|
15
|
| и3 віно2 весели1тъ сeрдце человёка, ўмaстити лицE є3лeемъ: и3 хлёбъ сeрдце человёка ўкрэпи1тъ. | І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини. |
|
16
|
16
|
| Насhтzтсz древA пwльскaz, кeдри лівaнстіи, и5хже є3си2 насади1лъ: | Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. |
|
17
|
17
|
| тaмw пти6цы вогнэздsтсz, є3рwдjево жили1ще предводи1телствуетъ и4ми. | Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. |
|
18
|
18
|
| Г0ры высHкіz є3лeнємъ, кaмень прибёжище зazцємъ. | Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. |
|
19
|
19
|
| Сотвори1лъ є4сть лунY во временA: с0лнце познA зaпадъ св0й. | Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. |
|
20
|
20
|
| Положи1лъ є3си2 тмY, и3 бhсть н0щь, въ нeйже пр0йдутъ вси2 ѕвёріе дубрaвніи, | Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. |
|
21
|
21
|
| скЂмни рыкaющіи восхи1тити и3 взыскaти t бGа пи1щу себЁ. | Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. |
|
22
|
22
|
| ВозсіS с0лнце, и3 собрaшасz, и3 въ л0жахъ свои1хъ лsгутъ. | Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. |
|
23
|
23
|
| И#зhдетъ человёкъ на дёло своE и3 на дёланіе своE до вeчера. | Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. |
|
24
|
24
|
| Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰, гDи: вс‰ премdростію сотвори1лъ є3си2: и3сп0лнисz землS твaри твоеS. | Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. |
|
25
|
25
|
| СіE м0ре вели1кое и3 прострaнное: тaмw гaди, и4хже нёсть числA, живHтнаz м†лаz съ вели1кими: | Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. |
|
26
|
26
|
| тaмw корабли6 преплaваютъ, ѕмjй сeй, є3г0же создaлъ є3си2 ругaтисz є3мY. | Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. |
|
27
|
27
|
| Вс‰ къ тебЁ чaютъ, дaти пи1щу и5мъ во блaго врeмz. | Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. |
|
28
|
28
|
| Дaвшу тебЁ и5мъ, соберyтъ: tвeрзшу тебЁ рyку, всsчєскаz и3сп0лнzтсz блaгости: | Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом. |
|
29
|
29
|
| tврaщшу же тебЁ лицE, возмzтyтсz: tи1меши дyхъ и4хъ, и3 и3зчeзнутъ и3 въ пeрсть свою2 возвратsтсz: | Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. |
|
30
|
30
|
| п0слеши д¦а твоего2, и3 сози1ждутсz, и3 њбнови1ши лицE земли2. | Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. |
|
31
|
31
|
| Бyди слaва гDнz во вёки: возвесели1тсz гDь њ дёлэхъ свои1хъ: | Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. |
|
32
|
32
|
| призирazй на зeмлю и3 творsй ю5 трzсти1сz: прикасazйсz горaмъ, и3 дымsтсz. | Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. |
|
33
|
33
|
| Воспою2 гDеви въ животЁ моeмъ, пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь: | Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. |
|
34
|
34
|
| да ўслади1тсz є3мY бесёда моS, ѓзъ же возвеселю1сz њ гDэ. | Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. |
|
35
|
35
|
| Да и3зчeзнутъ грBшницы t земли2, и3 беззакHнницы, ћкоже не бhти и5мъ. Благослови2, душE моS, гDа. | Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, њ мірстёмъ бытіи2, RG. | [Псалом Давида про сотворіння світу.] |
