1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ lд
|
Псалом 34
|
|
0
|
0
|
|
Pал0мъ дв7ду, lд7.
|
Псалом Давида. (Пророчий).
|
|
1
|
1
|
|
Суди2, гDи, њби1дzщыz мS, побори2 борю1щыz мS.
|
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
|
|
2
|
2
|
|
Пріими2 nрyжіе и3 щи1тъ и3 востaни въ п0мощь мою2:
|
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
|
|
3
|
3
|
|
и3зсyни мeчь и3 заключи2 сопроти1въ гонsщихъ мS: рцы2 души2 моeй: спcніе твоE є4смь ѓзъ.
|
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
|
|
4
|
4
|
|
Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущіи дyшу мою2, да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz мhслzщіи ми2 ѕл†z.
|
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
|
|
5
|
5
|
|
Да бyдутъ ћкw прaхъ пред8 лицeмъ вётра, и3 ѓгGлъ гDень њскорблsz и5хъ:
|
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
|
|
6
|
6
|
|
да бyдетъ пyть и4хъ тмA и3 п0лзокъ, и3 ѓгGлъ гDень погонszй и5хъ:
|
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
|
|
7
|
7
|
|
ћкw тyне скрhша ми2 пaгубу сёти своеS, всyе поноси1ша души2 моeй.
|
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
|
|
8
|
8
|
|
Да пріи1детъ є3мY сёть, ю4же не вёсть, и3 лови1тва, ю4же скры2, да њбhметъ и5, и3 въ сёть да впадeтъ въ ню2.
|
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
|
|
9
|
9
|
|
Душa же моS возрaдуетсz њ гDэ, возвесели1тсz њ спcніи є3гw2.
|
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
|
|
10
|
10
|
|
Вс‰ кHсти мо‰ рекyтъ: гDи, гDи, кто2 под0бенъ тебЁ; и3збавлszй ни1ща и3з8 руки2 крёпльшихъ є3гw2, и3 ни1ща, и3 ўб0га t расхищaющихъ є3го2.
|
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
|
|
11
|
11
|
|
Востaвше на мS свидётелє непрaведніи, ±же не вёдzхъ, вопрошaху мS.
|
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
|
|
12
|
12
|
|
Воздaша ми2 лук†ваz воз8 бlг†z, и3 безчaдіе души2 моeй.
|
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
|
|
13
|
13
|
|
Ѓзъ же, внегдA nни2 стужaху ми2, њблачaхсz во врeтище и3 смирsхъ пост0мъ дyшу мою2, и3 моли1тва моS въ нёдро моE возврати1тсz.
|
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
|
|
14
|
14
|
|
Ћкw бли1жнему, ћкw брaту нaшему, тaкw ўгождaхъ: ћкw плaчz и3 сётуz, тaкw смирsхсz.
|
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
|
|
15
|
15
|
|
И# на мS возвесели1шасz и3 собрaшасz: собрaшасz на мS р†ны, и3 не познaхъ: раздэли1шасz, и3 не ўмили1шасz.
|
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
|
|
16
|
16
|
|
И#скуси1ша мS, подражни1ша мS подражнeніемъ, поскрежетaша на мS зубы2 свои1ми.
|
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
|
|
17
|
17
|
|
ГDи, когдA ќзриши; ўстр0й дyшу мою2 t ѕлодёйства и4хъ, t лє1въ є3динор0дную мою2.
|
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
|
|
18
|
18
|
|
И#сповёмсz тебЁ въ цRкви мн0зэ, въ лю1дехъ тsжцэхъ восхвалю1 тz.
|
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
|
|
19
|
19
|
|
Да не возрaдуютсz њ мнЁ враждyющіи ми2 непрaведнw, ненави1дzщіи мS тyне и3 помизaющіи nчи1ма:
|
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
|
|
20
|
20
|
|
ћкw мнЁ ќбw ми6рнаz глаг0лаху, и3 на гнёвъ лє1сти помышлsху.
|
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
|
|
21
|
21
|
|
Разшири1ша на мS ўстA сво‰, рёша: блaгоже, блaгоже, ви1дэша џчи нaши.
|
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
|
|
22
|
22
|
|
Ви1дэлъ є3си2, гDи, да не премолчи1ши: гDи, не tступи2 t менє2.
|
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
|
|
23
|
23
|
|
Востaни, гDи, и3 вонми2 судY моемY, б9е м0й и3 гDи м0й, на прю2 мою2.
|
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
|
|
24
|
24
|
|
Суди1 ми, гDи, по прaвдэ твоeй, гDи б9е м0й, и3 да не возрaдуютсz њ мнЁ.
|
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
|
|
25
|
25
|
|
Да не рекyтъ въ сердцaхъ свои1хъ: блaгоже, блaгоже души2 нaшей: нижE да рекyтъ: пожр0хомъ є3го2.
|
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
|
|
26
|
26
|
|
Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ рaдующіисz ѕлHмъ мои6мъ: да њблекyтсz въ стyдъ и3 срaмъ велерёчующіи на мS.
|
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
|
|
27
|
27
|
|
Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz хотsщіи прaвды моеS: и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, хотsщіи ми1ра рабY є3гw2.
|
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
|
|
28
|
28
|
|
И# љзhкъ м0й поучи1тсz прaвдэ твоeй, вeсь дeнь хвалЁ твоeй.
|
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
