1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ lи
|
Псалом 38
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, їдіfyму, пёснь дв7ду, l}. | Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Рёхъ: сохраню2 пути6 мо‰, є4же не согрэшaти ми2 љзhкомъ мои1мъ: положи1хъ ўстHмъ мои6мъ храни1ло, внегдA востaти грёшному предо мн0ю. | Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною». |
|
3
|
3
|
| Њнэмёхъ и3 смири1хсz, и3 ўмолчaхъ t бл†гъ, и3 болёзнь моS њбнови1сz. | Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася. |
|
4
|
4
|
| Согрёzсz сeрдце моE во мнЁ, и3 въ поучeніи моeмъ разгори1тсz џгнь: глаг0лахъ љзhкомъ мои1мъ: | Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм: |
|
5
|
5
|
| скажи1 ми, гDи, кончи1ну мою2 и3 число2 днjй мои1хъ, к0е є4сть, да разумёю, что2 лишaюсz ѓзъ. | «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій». |
|
6
|
6
|
| СE, п‰ди положи1лъ є3си2 дни6 мо‰, и3 состaвъ м0й ћкw ничт0же пред8 тоб0ю: nбaче всsчєскаz суетA всsкъ человёкъ живhй. | Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| U5бо w4бразомъ х0дитъ человёкъ, nбaче всyе мzтeтсz: сокр0вищствуетъ, и3 не вёсть, комY соберeтъ |. | Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться. |
|
8
|
8
|
| И# нн7э кто2 терпёніе моE; не гDь ли; и3 состaвъ м0й t тебє2 є4сть. | І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе. |
|
9
|
9
|
| T всёхъ беззак0ній мои1хъ и3збaви мS: поношeніе безyмному дaлъ мS є3си2. | Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному. |
|
10
|
10
|
| Њнэмёхъ и3 не tверз0хъ ќстъ мои1хъ, ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2. | Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це. |
|
11
|
11
|
| Tстaви t менє2 р†ны тво‰: t крёпости бо руки2 твоеS ѓзъ и3зчез0хъ. | Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну. |
|
12
|
12
|
| Во њбличeніихъ њ беззак0ніи наказaлъ є3си2 человёка, и3 и3стazлъ є3си2 ћкw паучи1ну дyшу є3гw2: nбaче всyе всsкъ человёкъ. | Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина. |
|
13
|
13
|
| Ўслhши моли1тву мою2, гDи, и3 молeніе моE внуши2, слeзъ мои1хъ не премолчи2: ћкw пресeлникъ ѓзъ є4смь ў тебє2 и3 пришлeцъ, ћкоже вси2 nтцы2 мои2. | Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої. |
|
14
|
14
|
| Њслaби ми2, да почjю, прeжде дaже не tидY, и3 ктомY не бyду. | Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде. |
