1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ р}i
|
Псалом 118
|
|
0
|
0
|
|
Ґллилyіа, R}‹.
|
[Алилуя.]
|
|
1
|
1
|
|
Бlжeни непор0чніи въ пyть [въ пути2], ходsщіи въ зак0нэ гDни.
|
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
|
|
2
|
2
|
|
Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ с®цемъ взhщутъ є3го2.
|
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
|
|
3
|
3
|
|
Не дёлающіи бо беззак0ніz въ путeхъ є3гw2 ходи1ша.
|
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
|
|
4
|
4
|
|
Ты2 заповёдалъ є3си2 зaпwвэди тво‰ сохрани1ти ѕэлw2:
|
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
|
|
5
|
5
|
|
дабы2 и3спрaвилисz путіE мои2, сохрани1ти њправд†ніz тво‰.
|
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
|
|
6
|
6
|
|
ТогдA не постыжyсz, внегдA призрёти ми2 на вс‰ зaпwвэди тво‰.
|
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
|
|
7
|
7
|
|
И#сповёмсz тебЁ въ прaвости сeрдца, внегдA научи1тимисz судбaмъ прaвды твоеS.
|
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
|
|
8
|
8
|
|
Њправд†ніz тво‰ сохраню2: не њстaви менE до ѕэлA.
|
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
|
|
9
|
9
|
|
Въ чес0мъ и3спрaвитъ ю3нёйшій пyть св0й; внегдA сохрани1ти словесA тво‰.
|
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
|
|
10
|
10
|
|
Всёмъ сeрдцемъ мои1мъ взыскaхъ тебE: не tри1ни менE t зaповэдій твои1хъ.
|
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
|
|
11
|
11
|
|
Въ сeрдцы моeмъ скрhхъ словесA тво‰, ћкw да не согрэшY тебЁ.
|
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
|
|
12
|
12
|
|
Блгcвeнъ є3си2, гDи: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
|
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
|
|
13
|
13
|
|
Ўстнaма мои1ма возвэсти1хъ вс‰ судбы6 ќстъ твои1хъ.
|
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
|
|
14
|
14
|
|
На пути2 свидёній твои1хъ наслади1хсz, ћкw њ всsкомъ богaтствэ.
|
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
|
|
15
|
15
|
|
Въ зaповэдехъ твои1хъ поглумлю1сz, и3 ўразумёю пути6 тво‰.
|
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
|
|
16
|
16
|
|
Во њправдaніихъ твои1хъ поучyсz: не забyду словeсъ твои1хъ.
|
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
|
|
17
|
17
|
|
Воздaждь рабY твоемY: живи1 мz, и3 сохраню2 словесA тво‰.
|
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
|
|
18
|
18
|
|
Tкрhй џчи мои2, и3 ўразумёю чудесA t зак0на твоегw2.
|
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
|
|
19
|
19
|
|
Пришлeцъ ѓзъ є4смь на земли2: не скрhй t менє2 зaпwвэди тво‰.
|
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
|
|
20
|
20
|
|
Возлюби2 душA моS возжелaти судбы6 тво‰ на всsкое врeмz.
|
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
|
|
21
|
21
|
|
Запрети1лъ є3си2 гHрдымъ: пр0клzти ўклонsющіисz t зaповэдій твои1хъ.
|
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
|
|
22
|
22
|
|
Tими2 t менє2 пон0съ [поношeніе] и3 ўничижeніе, ћкw свидёній твои1хъ взыскaхъ.
|
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
|
|
23
|
23
|
|
И$бо сэд0ша кн‰зи и3 на мS клеветaху, рaбъ же тв0й глумлsшесz во њправдaніихъ твои1хъ:
|
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
|
|
24
|
24
|
|
и4бо свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть, и3 совёти мои2 њправд†ніz тво‰.
|
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
|
|
25
|
25
|
|
ПрильпE земли2 душA моS: живи1 мz по словеси2 твоемY.
|
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
|
|
26
|
26
|
|
Пути6 мо‰ возвэсти1хъ, и3 ўслhшалъ мS є3си2: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
|
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
|
|
27
|
27
|
|
Пyть њправдaній твои1хъ вразуми1 ми, и3 поглумлю1сz въ чудесёхъ твои1хъ.
|
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
|
|
28
|
28
|
|
ВоздремA душA моS t ўнhніz: ўтверди1 мz въ словесёхъ твои1хъ.
|
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
|
|
29
|
29
|
|
Пyть непрaвды tстaви t менє2 и3 зак0номъ твои1мъ поми1луй мS.
|
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
|
|
30
|
30
|
|
Пyть и4стины и3зв0лихъ и3 судбы6 тво‰ не забhхъ.
|
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
|
|
31
|
31
|
|
Прилэпи1хсz свидёніємъ твои6мъ, гDи, не посрами2 менE.
|
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
|
|
32
|
32
|
|
Пyть зaповэдій твои1хъ тек0хъ, є3гдA разшири1лъ є3си2 сeрдце моE.
|
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
|
|
33
|
33
|
|
Законоположи2 мнЁ, гDи, пyть њправдaній твои1хъ, и3 взыщY и5 вhну:
|
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
|
|
34
|
34
|
|
вразуми1 мz, и3 и3спытaю зак0нъ тв0й и3 сохраню2 и5 всёмъ сeрдцемъ мои1мъ.
|
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
|
|
35
|
35
|
|
Настaви мS на стезю2 зaповэдій твои1хъ, ћкw тyю восхотёхъ.
|
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
|
|
36
|
36
|
|
Приклони2 сeрдце моE во свидBніz тво‰, ґ не въ лихои1мство.
|
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
|
|
37
|
37
|
|
Tврати2 џчи мои2 є4же не ви1дэти суеты2: въ пути2 твоeмъ живи1 мz.
|
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
|
|
38
|
38
|
|
Постaви рабY твоемY сл0во твоE въ стрaхъ тв0й.
|
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
|
|
39
|
39
|
|
Tими2 поношeніе моE, є4же непщевaхъ: ћкw судбы6 тво‰ бlги.
|
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
|
|
40
|
40
|
|
СE, возжелaхъ зaпwвэди тво‰: въ прaвдэ твоeй живи1 мz.
|
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
|
|
41
|
41
|
|
И# да пріи1детъ на мS млcть твоS, гDи, спcніе твоE по словеси2 твоемY:
|
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
|
|
42
|
42
|
|
и3 tвэщaю поношaющымъ ми2 сл0во, ћкw ўповaхъ на словесA тво‰.
|
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
|
|
43
|
43
|
|
И# не tими2 t ќстъ мои1хъ словесE и4стинна до ѕэлA, ћкw на судбы6 тво‰ ўповaхъ:
|
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
|
|
44
|
44
|
|
и3 сохраню2 зак0нъ тв0й вhну, въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.
|
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
|
|
45
|
45
|
|
И# хождaхъ въ широтЁ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ:
|
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
|
|
46
|
46
|
|
и3 глаг0лахъ њ свидёніихъ твои1хъ пред8 цари6 и3 не стыдsхсz:
|
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
|
|
47
|
47
|
|
и3 поучaхсz въ зaповэдехъ твои1хъ, ±же возлюби1хъ ѕэлw2:
|
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
|
|
48
|
48
|
|
и3 воздвиг0хъ рyцэ мои2 къ зaповэдемъ твои6мъ, ±же возлюби1хъ, и3 глумлsхсz во њправдaніихъ твои1хъ.
|
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
|
|
49
|
49
|
|
Помzни2 словесA тво‰ рабY твоемY, и4хже ўповaніе дaлъ ми2 є3си2.
|
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
|
|
50
|
50
|
|
Т0 мz ўтёши во смирeніи моeмъ, ћкw сл0во твоE живи1 мz.
|
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
|
|
51
|
51
|
|
Г0рдіи законопреступовaху до ѕэлA: t зак0на же твоегw2 не ўклони1хсz.
|
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
|
|
52
|
52
|
|
Помzнyхъ судбы6 тво‰ t вёка, гDи, и3 ўтёшихсz.
|
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
|
|
53
|
53
|
|
Печaль пріsтъ мS t грBшникъ, њставлsющихъ зак0нъ тв0й.
|
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
|
|
54
|
54
|
|
ПBта бsху мнЁ њправд†ніz тво‰ на мёстэ пришeлствіz моегw2.
|
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
|
|
55
|
55
|
|
Помzнyхъ въ нощи2 и4мz твоE, гDи, и3 сохрани1хъ зак0нъ тв0й.
|
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
|
|
56
|
56
|
|
Сeй бhсть мнЁ, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.
|
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
|
|
57
|
57
|
|
Чaсть моS є3си2, гDи: рёхъ сохрани1ти зак0нъ тв0й.
|
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
|
|
58
|
58
|
|
Помоли1хсz лицY твоемY всёмъ сeрдцемъ мои1мъ: поми1луй мS по словеси2 твоемY.
|
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
|
|
59
|
59
|
|
Помhслихъ пути6 тво‰ и3 возврати1хъ н0зэ мои2 во свидBніz тво‰.
|
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
|
|
60
|
60
|
|
Ўгот0вихсz и3 не смути1хсz сохрани1ти зaпwвэди тво‰.
|
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
|
|
61
|
61
|
|
Ќжz грBшникъ њбzзaшасz мнЁ, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.
|
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
|
|
62
|
62
|
|
Полyнощи востaхъ и3сповёдатисz тебЁ њ судбaхъ прaвды твоеS.
|
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
|
|
63
|
63
|
|
Причaстникъ ѓзъ є4смь всBмъ боsщымсz тебє2 и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰.
|
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
|
|
64
|
64
|
|
Млcти твоеS, гDи, и3сп0лнь землS: њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.
|
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
|
|
65
|
65
|
|
Бlгость сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ, гDи, по словеси2 твоемY:
|
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
|
|
66
|
66
|
|
бlгости и3 наказaнію и3 рaзуму научи1 мz, ћкw зaповэдемъ твои6мъ вёровахъ.
|
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
|
|
67
|
67
|
|
Прeжде дaже не смири1тимисz, ѓзъ прегрэши1хъ: сегw2 рaди сл0во твоE сохрани1хъ.
|
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
|
|
68
|
68
|
|
Бlгъ є3си2 ты2, гDи: и3 бlгостію твоeю научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
|
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
|
|
69
|
69
|
|
Ўмн0жисz на мS непрaвда г0рдыхъ: ѓзъ же всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3спытaю зaпwвэди тво‰.
|
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
|
|
70
|
70
|
|
Ўсыри1сz ћкw млеко2 сeрдце и4хъ: ѓзъ же зак0ну твоемY поучи1хсz.
|
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
|
|
71
|
71
|
|
Бlго мнЁ, ћкw смири1лъ мS є3си2, ћкw да научyсz њправдaніємъ твои6мъ.
|
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
|
|
72
|
72
|
|
Бlгъ мнЁ зак0нъ ќстъ твои1хъ пaче тhсzщъ злaта и3 сребрA.
|
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слaва:
|
Слава…
|
|
73
|
73
|
|
Рyце твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.
|
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
|
|
74
|
74
|
|
Боsщіисz тебє2 ќзрzтъ мS и3 возвеселsтсz, ћкw на словесA тво‰ ўповaхъ.
|
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
|
|
75
|
75
|
|
Разумёхъ, гDи, ћкw прaвда судбы6 тво‰, и3 вои1стинну смири1лъ мS є3си2.
|
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
|
|
76
|
76
|
|
Бyди же млcть твоS, да ўтёшитъ мS, по словеси2 твоемY рабY твоемY:
|
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
|
|
77
|
77
|
|
да пріи1дутъ мнЁ щедрHты тво‰, и3 жи1въ бyду, ћкw зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.
|
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
|
|
78
|
78
|
|
Да постыдsтсz г0рдіи, ћкw непрaведнw беззак0нноваша на мS: ѓзъ же поглумлю1сz [размышлsти бyду] въ зaповэдехъ твои1хъ.
|
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
|
|
79
|
79
|
|
Да њбратsтъ мS боsщіисz тебє2 и3 вёдzщіи свидBніz тво‰.
|
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
|
|
80
|
80
|
|
Бyди сeрдце моE непор0чно во њправдaніихъ твои1хъ, ћкw да не постыжyсz.
|
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
|
|
81
|
81
|
|
И#зчезaетъ во спcніе твоE душA моS, на словесA тво‰ ўповaхъ:
|
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
|
|
82
|
82
|
|
и3зчез0ша џчи мои2 въ сл0во твоE, глаг0люще: когдA ўтёшиши мS;
|
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
|
|
83
|
83
|
|
занE бhхъ ћкw мёхъ на слaнэ: њправдaній твои1хъ не забhхъ.
|
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
|
|
84
|
84
|
|
Коли1кw є4сть днjй рабA твоегw2; когдA сотвори1ши ми2 t гонsщихъ мS сyдъ;
|
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
|
|
85
|
85
|
|
Повёдаша мнЁ законопрест{пницы глумлє1ніz, но не ћкw зак0нъ тв0й, гDи.
|
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
|
|
86
|
86
|
|
Вс‰ зaпwвэди тво‰ и4стина: непрaведнw погнaша мS, помози1 ми.
|
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
|
|
87
|
87
|
|
Вмaлэ не скончaша менE на земли2: ѓзъ же не њстaвихъ зaповэдій твои1хъ.
|
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
|
|
88
|
88
|
|
По млcти твоeй живи1 мz, и3 сохраню2 свидBніz ќстъ твои1хъ.
|
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
|
|
89
|
89
|
|
Во вёкъ, гDи, сл0во твоE пребывaетъ на нб7си2.
|
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
|
|
90
|
90
|
|
Въ р0дъ и3 р0дъ и4стина твоS: њсновaлъ є3си2 зeмлю, и3 пребывaетъ.
|
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
|
|
91
|
91
|
|
Ўчинeніемъ твои1мъ пребывaетъ дeнь: ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ.
|
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
|
|
92
|
92
|
|
Ћкw ѓще бы не зак0нъ тв0й поучeніе моE бhлъ, тогдA ќбw поги1блъ бhхъ во смирeніи моeмъ:
|
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
|
|
93
|
93
|
|
во вёкъ не забyду њправдaній твои1хъ, ћкw въ ни1хъ њживи1лъ мS є3си2.
|
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
|
|
94
|
94
|
|
Тв0й є4смь ѓзъ, сп7си1 мz: ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.
|
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
|
|
95
|
95
|
|
МенE ждaша грBшницы погуби1ти мS: свидBніz тво‰ разумёхъ.
|
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
|
|
96
|
96
|
|
Всsкіz кончи1ны ви1дэхъ конeцъ: широкA зaповэдь твоS ѕэлw2.
|
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
|
|
97
|
97
|
|
К0ль возлюби1хъ зак0нъ тв0й, гDи: вeсь дeнь поучeніе моE є4сть.
|
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
|
|
98
|
98
|
|
Пaче вр†гъ мои1хъ ўмудри1лъ мS є3си2 зaповэдію твоeю, ћкw въ вёкъ моS є4сть.
|
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
|
|
99
|
99
|
|
Пaче всёхъ ўчaщихъ мS разумёхъ, ћкw свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть.
|
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
|
|
100
|
100
|
|
Пaче стaрєцъ разумёхъ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ.
|
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
|
|
101
|
101
|
|
T всsкагw пути2 лукaва возбрани1хъ ногaмъ мои6мъ, ћкw да сохраню2 словесA тво‰:
|
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
|
|
102
|
102
|
|
t судeбъ твои1хъ не ўклони1хсz, ћкw ты2 законоположи1лъ ми2 є3си2.
|
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
|
|
103
|
103
|
|
К0ль сладк† гортaни моемY словесA тво‰: пaче мeда ўстHмъ мои6мъ.
|
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
|
|
104
|
104
|
|
T зaповэдій твои1хъ разумёхъ: сегw2 рaди возненави1дэхъ всsкъ пyть непрaвды.
|
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
|
|
105
|
105
|
|
Свэти1лникъ ногaма мои1ма зак0нъ тв0й, и3 свётъ стезsмъ мои6мъ.
|
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
|
|
106
|
106
|
|
Клsхсz и3 постaвихъ сохрани1ти судбы6 прaвды твоеS.
|
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
|
|
107
|
107
|
|
Смири1хсz до ѕэлA: гDи, живи1 мz по словеси2 твоемY.
|
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
|
|
108
|
108
|
|
ВHльнаz ќстъ мои1хъ бlговоли1 же, гDи, и3 судбaмъ твои6мъ научи1 мz.
|
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
|
|
109
|
109
|
|
ДушA моS въ рукY твоє1ю [Ґлеx.: моє1ю] вhну, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.
|
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
|
|
110
|
110
|
|
Положи1ша грBшницы сёть мнЁ: и3 t зaповэдій твои1хъ не заблуди1хъ.
|
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
|
|
111
|
111
|
|
Наслёдовахъ свидBніz тво‰ во вёкъ, ћкw рaдованіе сeрдца моегw2 сyть:
|
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
|
|
112
|
112
|
|
приклони1хъ сeрдце моE сотвори1ти њправд†ніz тво‰ въ вёкъ за воздаsніе.
|
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
|
|
113
|
113
|
|
Законопрест{пныz возненави1дэхъ, зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.
|
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
|
|
114
|
114
|
|
Пом0щникъ м0й и3 застyпникъ м0й є3си2 ты2: на словесA тво‰ ўповaхъ.
|
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
|
|
115
|
115
|
|
Ўклони1тесz t менє2, лукaвнующіи, и3 и3спытaю зaпwвэди бGа моегw2.
|
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
|
|
116
|
116
|
|
Заступи1 мz по словеси2 твоемY, и3 жи1въ бyду: и3 не посрами2 менE t чazніz моегw2:
|
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
|
|
117
|
117
|
|
помози1 ми, и3 сп7сyсz, и3 поучyсz во њправдaніихъ твои1хъ вhну.
|
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
|
|
118
|
118
|
|
Ўничижи1лъ є3си2 вс‰ tступaющыz t њправдaній твои1хъ: ћкw непрaведно помышлeніе и4хъ.
|
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
|
|
119
|
119
|
|
Преступaющыz непщевaхъ вс‰ грBшныz земли2: сегw2 рaди возлюби1хъ свидBніz тво‰.
|
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
|
|
120
|
120
|
|
Пригвозди2 стрaху твоемY плHти мо‰: t судeбъ бо твои1хъ ўбоsхсz.
|
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
|
|
121
|
121
|
|
Сотвори1хъ сyдъ и3 прaвду: не предaждь менE њби1дzщымъ мS.
|
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
|
|
122
|
122
|
|
Воспріими2 рабA твоего2 во бlго, да не њклеветaютъ менE г0рдіи.
|
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
|
|
123
|
123
|
|
Џчи мои2 и3зчез0стэ во спcніе твоE и3 въ сл0во прaвды твоеS:
|
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
|
|
124
|
124
|
|
сотвори2 съ раб0мъ твои1мъ по млcти твоeй, и3 њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.
|
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
|
|
125
|
125
|
|
Рaбъ тв0й є4смь ѓзъ: вразуми1 мz, и3 ўвёмъ свидBніz тво‰.
|
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
|
|
126
|
126
|
|
Врeмz сотвори1ти гDеви: разори1ша зак0нъ тв0й.
|
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
|
|
127
|
127
|
|
Сегw2 рaди возлюби1хъ зaпwвэди тво‰ пaче злaта и3 топaзіа.
|
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
|
|
128
|
128
|
|
Сегw2 рaди ко всBмъ зaповэдемъ твои6мъ направлsхсz, всsкъ пyть непрaвды возненави1дэхъ.
|
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
|
|
129
|
129
|
|
Ди6вна свидBніz тво‰: сегw2 рaди и3спытA | душA моS.
|
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
|
|
130
|
130
|
|
Kвлeніе словeсъ твои1хъ просвэщaетъ и3 вразумлsетъ младeнцы.
|
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
|
|
131
|
131
|
|
ЎстA мо‰ tверз0хъ и3 привлек0хъ дyхъ, ћкw зaповэдій твои1хъ желaхъ.
|
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
|
|
1002
|
1002
|
|
Слaва:
|
Слава…
|
|
132
|
132
|
|
При1зри на мS и3 поми1луй мS, по судY лю1бzщихъ и4мz твоE.
|
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
|
|
133
|
133
|
|
Стwпы2 мо‰ напрaви по словеси2 твоемY, и3 да не њбладaетъ мн0ю всsкое беззак0ніе:
|
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
|
|
134
|
134
|
|
и3збaви мS t клеветы2 человёческіz, и3 сохраню2 зaпwвэди тво‰.
|
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
|
|
135
|
135
|
|
ЛицE твоE просвэти2 на рабA твоего2 и3 научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.
|
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
|
|
136
|
136
|
|
И#схHдища водн†z и3звед0стэ џчи мои2, понeже не сохрани1хъ зак0на твоегw2.
|
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
|
|
137
|
137
|
|
Првdнъ є3си2, гDи, и3 прaви суди2 твои2:
|
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
|
|
138
|
138
|
|
заповёдалъ є3си2 прaвду свидBніz тво‰, и3 и4стину ѕэлw2.
|
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
|
|
139
|
139
|
|
И#стazла мS є4сть рeвность твоS: ћкw забhша словесA тво‰ врази2 мои2.
|
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
|
|
140
|
140
|
|
Разжжeно сл0во твоE ѕэлw2, и3 рaбъ тв0й возлюби2 є5.
|
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
|
|
141
|
141
|
|
Ю#нёйшій ѓзъ є4смь и3 ўничижeнъ: њправдaній твои1хъ не забhхъ.
|
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
|
|
142
|
142
|
|
Прaвда твоS прaвда во вёкъ, и3 зак0нъ тв0й и4стина.
|
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
|
|
143
|
143
|
|
СкHрби и3 нyжди њбрэт0ша мS: зaпwвэди тво‰ поучeніе моE.
|
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
|
|
144
|
144
|
|
Прaвда свидBніz тво‰ въ вёкъ: вразуми1 мz, и3 жи1въ бyду.
|
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
|
|
145
|
145
|
|
Воззвaхъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, ўслhши мS, гDи: њправд†ніz тво‰ взыщY.
|
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
|
|
146
|
146
|
|
Воззвaхъ ти2, сп7си1 мz, и3 сохраню2 свидBніz тво‰.
|
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
|
|
147
|
147
|
|
Предвари1хъ въ безг0діи и3 воззвaхъ: на словесA тво‰ ўповaхъ.
|
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
|
|
148
|
148
|
|
Предвари1стэ џчи мои2 ко ќтру, поучи1тисz словесє1мъ твои6мъ.
|
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
|
|
149
|
149
|
|
Глaсъ м0й ўслhши, гDи, по млcти твоeй: по судбЁ твоeй живи1 мz.
|
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
|
|
150
|
150
|
|
Прибли1жишасz гонsщіи мS беззак0ніемъ: t зак0на же твоегw2 ўдали1шасz.
|
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
|
|
151
|
151
|
|
Бли1з8 є3си2 ты2, гDи, и3 вси2 путіE твои2 и4стина.
|
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
|
|
152
|
152
|
|
И#спeрва познaхъ t свидёній твои1хъ, ћкw въ вёкъ њсновaлъ | є3си2.
|
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
|
|
153
|
153
|
|
Ви1ждь смирeніе моE и3 и3зми1 мz: ћкw зак0на твоегw2 не забhхъ.
|
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
|
|
154
|
154
|
|
Суди2 сyдъ м0й и3 и3збaви мS: словесE рaди твоегw2 живи1 мz.
|
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
|
|
155
|
155
|
|
Далeче t грBшникъ спcніе, ћкw њправдaній твои1хъ не взыскaша.
|
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
|
|
156
|
156
|
|
ЩедрHты тво‰ мнHги, гDи: по судбЁ твоeй живи1 мz.
|
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
|
|
157
|
157
|
|
Мн0зи и3згонsщіи мS и3 стужaющіи ми2: t свидёній твои1хъ не ўклони1хсz.
|
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
|
|
158
|
158
|
|
Ви1дэхъ неразумэвaющыz и3 и3стazхъ: ћкw словeсъ твои1хъ не сохрани1ша.
|
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
|
|
159
|
159
|
|
Ви1ждь, ћкw зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ: гDи, по млcти твоeй живи1 мz.
|
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
|
|
160
|
160
|
|
Начaло словeсъ твои1хъ и4стина, и3 во вёкъ вс‰ судбы6 прaвды твоеS.
|
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
|
|
161
|
161
|
|
Кн‰зи погнaша мS тyне: и3 t словeсъ твои1хъ ўбоsсz сeрдце моE.
|
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
|
|
162
|
162
|
|
Возрaдуюсz ѓзъ њ словесёхъ твои1хъ, ћкw њбрэтazй корhсть мн0гу.
|
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
|
|
163
|
163
|
|
Непрaвду возненави1дэхъ и3 њмерзи1хъ: зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.
|
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
|
|
164
|
164
|
|
Седмери1цею днeмъ хвали1хъ тS њ судбaхъ прaвды твоеS.
|
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
|
|
165
|
165
|
|
Ми1ръ мн0гъ лю1бzщымъ зак0нъ тв0й, и3 нёсть и5мъ соблaзна.
|
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
|
|
166
|
166
|
|
Чazхъ спcніz твоегw2, гDи, и3 зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ.
|
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
|
|
167
|
167
|
|
Сохрани2 душA моS свидBніz тво‰ и3 возлюби2 | ѕэлw2.
|
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
|
|
168
|
168
|
|
Сохрани1хъ зaпwвэди тво‰ и3 свидBніz тво‰, ћкw вси2 путіE мои2 пред8 тоб0ю, гDи.
|
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
|
|
169
|
169
|
|
Да прибли1житсz молeніе моE пред8 тS, гDи: по словеси2 твоемY вразуми1 мz.
|
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
|
|
170
|
170
|
|
Да вни1детъ прошeніе моE пред8 тS: гDи, по словеси2 твоемY и3збaви мS.
|
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
|
|
171
|
171
|
|
Tрhгнутъ ўстнЁ мои2 пёніе, є3гдA научи1ши мS њправдaніємъ твои6мъ.
|
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
|
|
172
|
172
|
|
Провэщaетъ љзhкъ м0й словесA тво‰, ћкw вс‰ зaпwвэди тво‰ прaвда.
|
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
|
|
173
|
173
|
|
Да бyдетъ рукA твоS є4же спcти1 мz, ћкw зaпwвэди тво‰ и3зв0лихъ.
|
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
|
|
174
|
174
|
|
Возжелaхъ спcніе твоE, гDи, и3 зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.
|
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
|
|
175
|
175
|
|
ЖивA бyдетъ душA моS и3 восхвaлитъ тS: и3 судбы6 тво‰ пом0гутъ мнЁ.
|
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
|
|
176
|
176
|
|
Заблуди1хъ ћкw nвчA поги1бшее: взыщи2 рабA твоего2, ћкw зaповэдій твои1хъ не забhхъ.
|
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
|
|
1003
|
1003
|
|
Слaва:
|
Слава…
|
