1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ м7а
|
Псалом 41
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ рaзумъ сынHвъ корeовыхъ, pал0мъ дв7ду, м7№. | Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида). |
|
2
|
2
|
| И$мже w4бразомъ желaетъ є3лeнь на и3ст0чники водны6z, си1це желaетъ душA моS къ тебЁ, б9е. | Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже. |
|
3
|
3
|
| ВозжадA душA моS къ бGу крёпкому, жив0му: когдA пріидY и3 kвлю1сz лицY б9ію; | Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим? |
|
4
|
4
|
| Бhша слeзы мо‰ мнЁ хлёбъ дeнь и3 н0щь, внегдA глаг0латисz мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й; | Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?» |
|
5
|
5
|
| Сі‰ помzнyхъ, и3 и3зліsхъ на мS дyшу мою2: ћкw пройдY въ мёсто селeніz ди1вна, дaже до д0му б9іz, во глaсэ рaдованіz и3 и3сповёданіz, шyма прaзднующагw. | Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування. |
|
6
|
6
|
| Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й. | Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого. |
|
7
|
7
|
| Ко мнЁ самомY душA моS смzтeсz: сегw2 рaди помzнyхъ тS t земли2 їoрдaнски и3 є3рмwніи1мски, t горы2 мaлыz. | Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої. |
|
8
|
8
|
| Бeздна бeздну призывaетъ во глaсэ хлsбій твои1хъ: вс‰ высwты6 тво‰ и3 вHлны тво‰ на мнЁ преид0ша. | Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною. |
|
9
|
9
|
| Въ дeнь заповёсть гDь млcть свою2, и3 н0щію пёснь є3гw2 t менє2 [ў менє2], моли1тва бGу животA моегw2. | Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого. |
|
10
|
10
|
| РекY бGу: застyпникъ м0й є3си2, почто2 мS забhлъ є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ; | Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»? |
|
11
|
11
|
| ВнегдA сокрушaтисz костeмъ мои6мъ, поношaху ми2 врази2 мои2, внегдA глаг0лати и5мъ мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й; | Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?» |
|
12
|
12
|
| Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й. | Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. |
