Pал0мъ рм7в
|
Псалом 142
|
1
|
1
|
ГDи, ўслhши моли1тву мою2, внуши2 молeніе моE во и4стинэ твоeй, ўслhши мS въ прaвдэ твоeй: | Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй. |
2
|
2
|
и3 не вни1ди въ сyдъ съ раб0мъ твои1мъ, ћкw не њправди1тсz пред8 тоб0ю всsкъ живhй. | І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих. |
3
|
3
|
Ћкw погнA врaгъ дyшу мою2: смири1лъ є4сть въ зeмлю жив0тъ м0й: посади1лъ мS є4сть въ тeмныхъ, ћкw мє1ртвыz вёка. | Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих. |
4
|
4
|
И# ўны2 во мнЁ дyхъ м0й, во мнЁ смzтeсz сeрдце моE. | І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє. |
5
|
5
|
Помzнyхъ дни6 дрє1вніz, поучи1хсz во всёхъ дёлэхъ твои1хъ, въ творeніихъ рукY твоє1ю поучaхсz. | Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся. |
6
|
6
|
Воздёхъ къ тебЁ рyцэ мои2: душA моS ћкw землS безв0днаz тебЁ. | До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою. |
7
|
7
|
Ск0рw ўслhши мS, гDи, и3зчезE дyхъ м0й: не tврати2 лицA твоегw2 t менє2, и3 ўпод0блюсz низходsщымъ въ р0въ. | Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу. |
8
|
8
|
Слhшану сотвори2 мнЁ заyтра млcть твою2, ћкw на тS ўповaхъ: скажи2 мнЁ, гDи, пyть, въ џньже пойдY, ћкw къ тебЁ взsхъ дyшу мою2. | Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою. |
9
|
9
|
И#зми1 мz t вр†гъ мои1хъ, гDи, къ тебЁ прибэг0хъ. | Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся, |
10
|
10
|
Научи1 мz твори1ти в0лю твою2, ћкw ты2 є3си2 бGъ м0й: д¦ъ тв0й бlгjй настaвитъ мS на зeмлю прaву. | навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди; |
11
|
11
|
И$мене твоегw2 рaди, гDи, живи1ши мS прaвдою твоeю: и3зведeши t печaли дyшу мою2: | імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою |
12
|
12
|
и3 млcтію твоeю потреби1ши враги2 мо‰ и3 погуби1ши вс‰ стужaющыz души2 моeй: ћкw ѓзъ рaбъ тв0й є4смь. | і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є. Слава… |
1001
|
|
Слaва: | |
0
|
0
|
Pал0мъ дв7ду, є3гдA гонsше є3го2 ґвессалHмъ сhнъ є3гw2, Rм7в7. | Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.] |