1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ o7з
|
Псалом 77
|
|
0
|
0
|
|
Рaзума ґсaфу, о7з7.
|
Повчання Асафа.
|
|
1
|
1
|
|
Внемли1те, лю1діе мои2, зак0ну моемY, приклони1те ќхо вaше во глаг0лы ќстъ мои1хъ.
|
Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
|
|
2
|
2
|
|
Tвeрзу въ при1тчахъ ўстA мо‰, провэщaю ган†ніz и3спeрва.
|
Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
|
|
3
|
3
|
|
Е#ли6ка слhшахомъ и3 познaхомъ |, и3 nтцы2 нaши повёдаша нaмъ:
|
Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
|
|
4
|
4
|
|
не ўтаи1шасz t ч†дъ и4хъ въ р0дъ и4нъ, возвэщaюще хвалы6 гDни, и3 си6лы є3гw2 и3 чудесA є3гw2, ±же сотвори2.
|
не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
|
|
5
|
5
|
|
И# воздви1же свидёніе во їaкwвэ, и3 зак0нъ положи2 во ї}ли, є3ли6ка заповёда nтцє1мъ нaшымъ сказaти | сыновHмъ свои6мъ,
|
Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
|
|
6
|
6
|
|
ћкw да познaетъ р0дъ и4нъ, сhнове родsщіисz, и3 востaнутъ и3 повёдzтъ | сыновHмъ свои6мъ:
|
щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
|
|
7
|
7
|
|
да положaтъ на бGа ўповaніе своE, и3 не забyдутъ дёлъ б9іихъ, и3 зaпwвэди є3гw2 взhщутъ:
|
Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
|
|
8
|
8
|
|
да не бyдутъ ћкоже nтцы2 и4хъ, р0дъ стропти1въ и3 преwгорчевazй, р0дъ и4же не и3спрaви сeрдца своегw2 и3 не ўвёри съ бGомъ дyха своегw2.
|
Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
|
|
9
|
9
|
|
Сhнове є3фрє1мли налzцaюще и3 стрэлsюще лyки возврати1шасz въ дeнь брaни:
|
Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
|
|
10
|
10
|
|
не сохрани1ша завёта б9іz, и3 въ зак0нэ є3гw2 не восхотёша ходи1ти.
|
Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
|
|
11
|
11
|
|
И# забhша бlгодэ‰ніz є3гw2 и3 чудесA є3гw2, ±же показA и5мъ
|
Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
|
|
12
|
12
|
|
пред8 nтцы6 и4хъ, ±же сотвори2 чудесA въ земли2 є3гЂпетстэй, на п0ли танеHсэ:
|
Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
|
|
13
|
13
|
|
развeрзе м0ре и3 проведE и5хъ: предстaви в0ды ћкw мёхъ,
|
Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
|
|
14
|
14
|
|
и3 настaви | w4блакомъ во дни2 и3 всю2 н0щь просвэщeніемъ nгнS.
|
Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
|
|
15
|
15
|
|
Развeрзе кaмень въ пустhни и3 напои2 | ћкw въ бeзднэ мн0зэ:
|
Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
|
|
16
|
16
|
|
и3 и3зведE в0ду и3з8 кaмене и3 низведE ћкw рёки в0ды.
|
Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
|
|
17
|
17
|
|
И# приложи1ша є3щE согрэшaти є3мY, преwгорчи1ша вhшнzго въ безв0днэй:
|
Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
|
|
18
|
18
|
|
и3 и3скуси1ша бGа въ сердцaхъ свои1хъ, воспроси1ти бр†шна душaмъ свои6мъ.
|
Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
|
|
19
|
19
|
|
И# клеветaша на бGа и3 рёша: є3дA возм0жетъ бGъ ўгот0вати трапeзу въ пустhни;
|
Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
|
|
20
|
20
|
|
Понeже порази2 кaмень, и3 потек0ша в0ды, и3 пот0цы наводни1шасz: є3дA и3 хлёбъ м0жетъ дaти; и3ли2 ўгот0вати трапeзу лю1демъ свои6мъ;
|
Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
|
|
21
|
21
|
|
Сегw2 рaди слhша гDь и3 презрЁ, и3 џгнь возгорёсz во їaкwвэ, и3 гнёвъ взhде на ї}лz:
|
Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
|
|
22
|
22
|
|
ћкw не вёроваша бGови, нижE ўповaша на спcніе є3гw2.
|
за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
|
|
23
|
23
|
|
И# заповёда њблакHмъ свhше, и3 двє1ри небесE tвeрзе:
|
Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
|
|
24
|
24
|
|
и3 њдожди2 и5мъ мaнну ћсти, и3 хлёбъ небeсный дадE и5мъ.
|
Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
|
|
25
|
25
|
|
Хлёбъ ѓгGлскій kдE человёкъ: брaшно послA и5мъ до сhтости.
|
Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
|
|
26
|
26
|
|
Воздви1же ю4гъ съ небесE, и3 наведE си1лою своeю лjва:
|
Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
|
|
27
|
27
|
|
и3 њдожди2 на нS ћкw прaхъ плHти, и3 ћкw пес0къ морскjй пти6цы перн†ты.
|
І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
|
|
28
|
28
|
|
И# напад0ша посредЁ стaна и4хъ, w4крестъ жили1щъ и4хъ.
|
Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
|
|
29
|
29
|
|
И# kд0ша и3 насhтишасz ѕэлw2, и3 желaніе и4хъ пренесE и5мъ.
|
і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
|
|
30
|
30
|
|
Не лиши1шасz t желaніz своегw2: є3щE брaшну сyщу во ўстёхъ и4хъ,
|
Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
|
|
31
|
31
|
|
и3 гнёвъ б9ій взhде на нS, и3 ўби2 мнHжайшаz и4хъ, и3 и3збр†ннымъ ї}лєвымъ запsтъ.
|
гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
|
|
32
|
32
|
|
Во всёхъ си1хъ согрэши1ша є3щE и3 не вёроваша чудесє1мъ є3гw2:
|
Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
|
|
33
|
33
|
|
и3 и3зчез0ша въ суетЁ днjе и4хъ, и3 лBта и4хъ со тщaніемъ.
|
І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
|
|
34
|
34
|
|
Е#гдA ўбивaше |, тогдA взыскaху є3го2 и3 њбращaхусz и3 ќтреневаху къ бGу:
|
Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
|
|
35
|
35
|
|
и3 помzнyша, ћкw бGъ пом0щникъ и5мъ є4сть, и3 бGъ вhшній и3збaвитель и5мъ є4сть:
|
І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
|
|
36
|
36
|
|
и3 возлюби1ша є3го2 ўсты6 свои1ми, и3 љзhкомъ свои1мъ солгaша є3мY:
|
Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
|
|
37
|
37
|
|
сeрдце же и4хъ не бЁ прaво съ ни1мъ, нижE ўвёришасz въ завётэ є3гw2.
|
але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
|
|
38
|
38
|
|
Т0й же є4сть щeдръ, и3 њчcтитъ грэхи2 и4хъ, и3 не растли1тъ: и3 ўмн0житъ tврати1ти ћрость свою2, и3 не разжжeтъ всегw2 гнёва своегw2.
|
Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
|
|
39
|
39
|
|
И# помzнY, ћкw пл0ть сyть, дyхъ ходsй и3 не њбращazйсz:
|
Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
|
|
40
|
40
|
|
колькрaты преwгорчи1ша є3го2 въ пустhни, прогнёваша є3го2 въ земли2 безв0днэй;
|
Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
|
|
41
|
41
|
|
и3 њбрати1шасz, и3 и3скуси1ша бGа, и3 с™aго ї}лева раздражи1ша:
|
І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
|
|
42
|
42
|
|
и3 не помzнyша руки2 є3гw2 въ дeнь, въ џньже и3збaви | и3з8 руки2 њскорблsющагw:
|
не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
|
|
43
|
43
|
|
ћкоже положи2 во є3гЂптэ знaмєніz сво‰, и3 чудесA сво‰ на п0ли танеHсэ:
|
Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
|
|
44
|
44
|
|
и3 преложи2 въ кр0вь рёки и4хъ и3 и3ст0чники и4хъ, ћкw да не пію1тъ.
|
Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
|
|
45
|
45
|
|
ПослA на нS пє1сіz м{хи, и3 поzд0ша |, и3 ж†бы, и3 растли2 |:
|
Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
|
|
46
|
46
|
|
и3 дадE ржЁ плоды2 и4хъ, и3 труды2 и4хъ пругHмъ.
|
Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
|
|
47
|
47
|
|
Ўби2 грaдомъ віногрaды и4хъ и3 черни1чіе и4хъ слaною:
|
Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
|
|
48
|
48
|
|
и3 предадE грaду скоты2 и4хъ, и3 и3мёніе и4хъ nгню2.
|
Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
|
|
49
|
49
|
|
ПослA на нS гнёвъ ћрости своеS, ћрость и3 гнёвъ и3 ск0рбь, послaніе ѓггєлы лю1тыми.
|
Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
|
|
50
|
50
|
|
Путесотвори2 стезю2 гнёву своемY, и3 не пощадЁ t смeрти дyшъ и4хъ, и3 скоты2 и4хъ въ смeрти заключи2:
|
Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
|
|
51
|
51
|
|
и3 порази2 всsкое первор0дное въ земли2 є3гЂпетстэй, начaтокъ всsкагw трудA и4хъ въ селeніихъ хaмовыхъ.
|
Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
|
|
52
|
52
|
|
И# воздви1же ћкw џвцы лю1ди сво‰, и3 возведE | ћкw стaдо въ пустhни:
|
І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
|
|
53
|
53
|
|
и3 настaви | на ўповaніе, и3 не ўбоsшасz: и3 враги2 и4хъ покры2 м0ре.
|
Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
|
|
54
|
54
|
|
И# введE | въ г0ру с™hни своеS, г0ру сію2, ю4же стzжA десни1ца є3гw2.
|
І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
|
|
55
|
55
|
|
И# и3згнA t лицA и4хъ kзhки, и3 по жрeбію дадE и5мъ (зeмлю) ќжемъ жребодаsніz, и3 всели2 въ селeніихъ и4хъ кwлёна ї}лєва.
|
Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
|
|
56
|
56
|
|
И# и3скуси1ша и3 преwгорчи1ша бGа вhшнzго, и3 свидёній є3гw2 не сохрани1ша:
|
Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
|
|
57
|
57
|
|
и3 tврати1шасz и3 tверг0шасz, ћкоже и3 nтцы2 и4хъ: преврати1шасz въ лyкъ развращeнъ:
|
Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
|
|
58
|
58
|
|
и3 прогнёваша є3го2 въ х0лмэхъ свои1хъ, и3 во и3стукaнныхъ свои1хъ раздражи1ша є3го2.
|
Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
|
|
59
|
59
|
|
Слhша бGъ и3 презрЁ, и3 ўничижи2 ѕэлw2 ї}лz:
|
Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
|
|
60
|
60
|
|
и3 tри1ну ски1нію силHмскую, селeніе є4же [селeніе своE, и3дёже] всели1сz въ человёцэхъ:
|
Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
|
|
61
|
61
|
|
и3 предадE въ плёнъ крёпость и4хъ, и3 добр0ту и4хъ въ рyки врагHвъ:
|
І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
|
|
62
|
62
|
|
и3 затвори2 во nрyжіи лю1ди сво‰ и3 достоsніе своE презрЁ.
|
Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
|
|
63
|
63
|
|
Ю$ношы и4хъ поzдE џгнь, и3 дBвы и4хъ не њсётwваны бhша:
|
Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
|
|
64
|
64
|
|
свzщeнницы и4хъ мечeмъ пад0ша, и3 вдови1цы и4хъ не њпл†каны бyдутъ.
|
Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
|
|
65
|
65
|
|
И# востA ћкw спS гDь, ћкw си1ленъ и3 шyменъ t вінA:
|
Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
|
|
66
|
66
|
|
и3 порази2 враги2 сво‰ вспsть, поношeніе вёчное дадE и5мъ:
|
І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
|
|
67
|
67
|
|
и3 tри1ну селeніе їHсифово, и3 колёно є3фрeмово не и3збрA:
|
Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
|
|
68
|
68
|
|
и3 и3збрA колёно їyдово, г0ру сіHню, ю4же возлюби2:
|
А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
|
|
69
|
69
|
|
и3 создA ћкw є3динор0га с™и1лище своE: на земли2 њсновA и5 въ вёкъ.
|
І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
|
|
70
|
70
|
|
И# и3збрA дв7да рабA своего2, и3 воспріsтъ є3го2 t стaдъ џвчихъ:
|
І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
|
|
71
|
71
|
|
t дои1лицъ поsтъ є3го2, пасти2 їaкwва рабA своего2, и3 ї}лz достоsніе своE.
|
Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
|
|
72
|
72
|
|
И# ўпасE | въ неѕл0біи сeрдца своегw2, и3 въ рaзумэхъ рукY своє1ю настaвилъ | є4сть.
|
І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слaва:
|
Слава…
|
