1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ o7в
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
|
Њкончaшасz пBсни дв7да, сhна їессeова. Pал0мъ ґсaфу, о7в7.
|
Псалом Асафа.
|
|
1
|
1
|
|
К0ль бlгъ бGъ ї}левъ пр†вымъ сeрдцемъ.
|
Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
|
|
2
|
2
|
|
Мои1 же вмaлэ не подвижaстэсz н0зэ: вмaлэ не проліsшасz стwпы2 мо‰:
|
Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
|
|
3
|
3
|
|
ћкw возревновaхъ на беззакHнныz, ми1ръ грёшникwвъ зрS:
|
Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
|
|
4
|
4
|
|
ћкw нёсть восклонeніz въ смeрти и4хъ и3 ўтверждeніz въ рaнэ и4хъ:
|
Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
|
|
5
|
5
|
|
въ трудёхъ человёческихъ не сyть, и3 съ человBки не пріи1мутъ рaнъ.
|
У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
|
|
6
|
6
|
|
Сегw2 рaди ўдержA | гордhнz и4хъ до концA: њдёzшасz непрaвдою и3 нечeстіемъ свои1мъ.
|
Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
|
|
7
|
7
|
|
И#зhдетъ ћкw и3з8 тyка непрaвда и4хъ: преид0ша въ люб0вь сeрдца.
|
Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
|
|
8
|
8
|
|
Помhслиша и3 глаг0лаша въ лукaвствэ, непрaвду въ высотY глаг0лаша:
|
З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
|
|
9
|
9
|
|
положи1ша на небеси2 ўстA сво‰, и3 љзhкъ и4хъ прeйде по земли2.
|
До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
|
|
10
|
10
|
|
Сегw2 рaди њбратsтсz лю1діе мои2 сёмw, и3 днjе и3сп0лнени њбрsщутсz въ ни1хъ.
|
Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
|
|
11
|
11
|
|
И# рёша: кaкw ўвёдэ бGъ; и3 ѓще є4сть рaзумъ въ вhшнэмъ;
|
і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
|
|
12
|
12
|
|
СE, сjи грBшницы и3 гобзyющіи въ вёкъ ўдержaша богaтство.
|
І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
|
|
13
|
13
|
|
И# рёхъ: є3дA [u5бо] всyе њправди1хъ сeрдце моE и3 ўмhхъ въ непови1нныхъ рyцэ мои2,
|
[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
|
|
14
|
14
|
|
и3 бhхъ ћзвенъ вeсь дeнь, и3 њбличeніе моE на ќтренихъ;
|
віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
|
|
15
|
15
|
|
Ѓще глаг0лахъ, повёмъ тaкw: сE, р0ду сынHвъ твои1хъ, є3мyже њбэщaхсz [сE, р0ду сынHвъ твои1хъ преступи1хъ]:
|
Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
|
|
16
|
16
|
|
и3 непщевaхъ разумёти: сіE трyдъ є4сть предо мн0ю,
|
І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
|
|
17
|
17
|
|
д0ндеже вни1ду во с™и1ло б9іе и3 разумёю въ послBднzz и4хъ.
|
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
|
|
18
|
18
|
|
Nбaче за льщє1ніz и4хъ положи1лъ є3си2 и5мъ ѕл†z, низложи1лъ є3си2 |, внегдA разгордёшасz.
|
Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
|
|
19
|
19
|
|
Кaкw бhша въ запустёніе; внезaпу и3зчез0ша, погиб0ша за беззак0ніе своE.
|
Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
|
|
20
|
20
|
|
Ћкw с0ніе востаю1щагw, гDи, во грaдэ твоeмъ w4бразъ и4хъ ўничижи1ши.
|
Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
|
|
21
|
21
|
|
Ћкw разжжeсz сeрдце моE, и3 ўтрHбы мо‰ и3змэни1шасz:
|
Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
|
|
22
|
22
|
|
и3 ѓзъ ўничижeнъ, и3 не разумёхъ, ск0тенъ бhхъ ў тебє2.
|
я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
|
|
23
|
23
|
|
И# ѓзъ вhну съ тоб0ю: ўдержaлъ є3си2 рyку деснyю мою2,
|
Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
|
|
24
|
24
|
|
и3 совётомъ твои1мъ настaвилъ мS є3си2, и3 со слaвою пріsлъ мS є3си2.
|
Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
|
|
25
|
25
|
|
Чт0 бо ми2 є4сть на нб7си2; и3 t тебє2 что2 восхотёхъ на земли2;
|
Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
|
|
26
|
26
|
|
И#зчезE сeрдце моE и3 пл0ть моS, б9е сeрдца моегw2, и3 чaсть моS, б9е, во вёкъ.
|
Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
|
|
27
|
27
|
|
Ћкw сE, ўдалsющіи себE t тебє2 поги1бнутъ: потреби1лъ є3си2 всsкаго любодёющаго t тебє2.
|
Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
|
|
28
|
28
|
|
Мнё же прилэплsтисz бGови блaго є4сть, полагaти на гDа ўповaніе моE, возвэсти1ти ми2 вс‰ хвалы6 тво‰, во вратёхъ дщeре сіHни.
|
А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
