1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Pал0мъ o7в
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
| Њкончaшасz пBсни дв7да, сhна їессeова. Pал0мъ ґсaфу, о7в7. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| К0ль бlгъ бGъ ї}левъ пр†вымъ сeрдцемъ. | Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем! |
|
2
|
2
|
| Мои1 же вмaлэ не подвижaстэсz н0зэ: вмaлэ не проліsшасz стwпы2 мо‰: | Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. |
|
3
|
3
|
| ћкw возревновaхъ на беззакHнныz, ми1ръ грёшникwвъ зрS: | Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. |
|
4
|
4
|
| ћкw нёсть восклонeніz въ смeрти и4хъ и3 ўтверждeніz въ рaнэ и4хъ: | Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. |
|
5
|
5
|
| въ трудёхъ человёческихъ не сyть, и3 съ человBки не пріи1мутъ рaнъ. | У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди. |
|
6
|
6
|
| Сегw2 рaди ўдержA | гордhнz и4хъ до концA: њдёzшасz непрaвдою и3 нечeстіемъ свои1мъ. | Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. |
|
7
|
7
|
| И#зhдетъ ћкw и3з8 тyка непрaвда и4хъ: преид0ша въ люб0вь сeрдца. | Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. |
|
8
|
8
|
| Помhслиша и3 глаг0лаша въ лукaвствэ, непрaвду въ высотY глаг0лаша: | З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють. |
|
9
|
9
|
| положи1ша на небеси2 ўстA сво‰, и3 љзhкъ и4хъ прeйде по земли2. | До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю. |
|
10
|
10
|
| Сегw2 рaди њбратsтсz лю1діе мои2 сёмw, и3 днjе и3сп0лнени њбрsщутсz въ ни1хъ. | Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею, |
|
11
|
11
|
| И# рёша: кaкw ўвёдэ бGъ; и3 ѓще є4сть рaзумъ въ вhшнэмъ; | і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?» |
|
12
|
12
|
| СE, сjи грBшницы и3 гобзyющіи въ вёкъ ўдержaша богaтство. | І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. |
|
13
|
13
|
| И# рёхъ: є3дA [u5бо] всyе њправди1хъ сeрдце моE и3 ўмhхъ въ непови1нныхъ рyцэ мои2, | [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; |
|
14
|
14
|
| и3 бhхъ ћзвенъ вeсь дeнь, и3 њбличeніе моE на ќтренихъ; | віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?» |
|
15
|
15
|
| Ѓще глаг0лахъ, повёмъ тaкw: сE, р0ду сынHвъ твои1хъ, є3мyже њбэщaхсz [сE, р0ду сынHвъ твои1хъ преступи1хъ]: | Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх. |
|
16
|
16
|
| и3 непщевaхъ разумёти: сіE трyдъ є4сть предо мн0ю, | І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. |
|
17
|
17
|
| д0ндеже вни1ду во с™и1ло б9іе и3 разумёю въ послBднzz и4хъ. | Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього. |
|
18
|
18
|
| Nбaче за льщє1ніz и4хъ положи1лъ є3си2 и5мъ ѕл†z, низложи1лъ є3си2 |, внегдA разгордёшасz. | Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. |
|
19
|
19
|
| Кaкw бhша въ запустёніе; внезaпу и3зчез0ша, погиб0ша за беззак0ніе своE. | Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. |
|
20
|
20
|
| Ћкw с0ніе востаю1щагw, гDи, во грaдэ твоeмъ w4бразъ и4хъ ўничижи1ши. | Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм. |
|
21
|
21
|
| Ћкw разжжeсz сeрдце моE, и3 ўтрHбы мо‰ и3змэни1шасz: | Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, |
|
22
|
22
|
| и3 ѓзъ ўничижeнъ, и3 не разумёхъ, ск0тенъ бhхъ ў тебє2. | я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою. |
|
23
|
23
|
| И# ѓзъ вhну съ тоб0ю: ўдержaлъ є3си2 рyку деснyю мою2, | Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою. |
|
24
|
24
|
| и3 совётомъ твои1мъ настaвилъ мS є3си2, и3 со слaвою пріsлъ мS є3си2. | Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене. |
|
25
|
25
|
| Чт0 бо ми2 є4сть на нб7си2; и3 t тебє2 что2 восхотёхъ на земли2; | Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі? |
|
26
|
26
|
| И#зчезE сeрдце моE и3 пл0ть моS, б9е сeрдца моегw2, и3 чaсть моS, б9е, во вёкъ. | Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки. |
|
27
|
27
|
| Ћкw сE, ўдалsющіи себE t тебє2 поги1бнутъ: потреби1лъ є3си2 всsкаго любодёющаго t тебє2. | Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе. |
|
28
|
28
|
| Мнё же прилэплsтисz бGови блaго є4сть, полагaти на гDа ўповaніе моE, возвэсти1ти ми2 вс‰ хвалы6 тво‰, во вратёхъ дщeре сіHни. | А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової]. |
