1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 118
|
Pал0мъ р}i
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Ґллилyіа, R}‹. |
|
1
|
1
|
| Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. | Бlжeни непор0чніи въ пyть [въ пути2], ходsщіи въ зак0нэ гDни. |
|
2
|
2
|
| Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. | Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ с®цемъ взhщутъ є3го2. |
|
3
|
3
|
| Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять. | Не дёлающіи бо беззак0ніz въ путeхъ є3гw2 ходи1ша. |
|
4
|
4
|
| Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно. | Ты2 заповёдалъ є3си2 зaпwвэди тво‰ сохрани1ти ѕэлw2: |
|
5
|
5
|
| О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх! | дабы2 и3спрaвилисz путіE мои2, сохрани1ти њправд†ніz тво‰. |
|
6
|
6
|
| Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. | ТогдA не постыжyсz, внегдA призрёти ми2 на вс‰ зaпwвэди тво‰. |
|
7
|
7
|
| Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї. | И#сповёмсz тебЁ въ прaвости сeрдца, внегдA научи1тимисz судбaмъ прaвды твоеS. |
|
8
|
8
|
| Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. | Њправд†ніz тво‰ сохраню2: не њстaви менE до ѕэлA. |
|
9
|
9
|
| Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх. | Въ чес0мъ и3спрaвитъ ю3нёйшій пyть св0й; внегдA сохрани1ти словесA тво‰. |
|
10
|
10
|
| Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх. | Всёмъ сeрдцемъ мои1мъ взыскaхъ тебE: не tри1ни менE t зaповэдій твои1хъ. |
|
11
|
11
|
| Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою. | Въ сeрдцы моeмъ скрhхъ словесA тво‰, ћкw да не согрэшY тебЁ. |
|
12
|
12
|
| Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх. | Блгcвeнъ є3си2, гDи: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. |
|
13
|
13
|
| Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. | Ўстнaма мои1ма возвэсти1хъ вс‰ судбы6 ќстъ твои1хъ. |
|
14
|
14
|
| Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. | На пути2 свидёній твои1хъ наслади1хсz, ћкw њ всsкомъ богaтствэ. |
|
15
|
15
|
| Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої. | Въ зaповэдехъ твои1хъ поглумлю1сz, и3 ўразумёю пути6 тво‰. |
|
16
|
16
|
| Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого. | Во њправдaніихъ твои1хъ поучyсz: не забyду словeсъ твои1хъ. |
|
17
|
17
|
| Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. | Воздaждь рабY твоемY: живи1 мz, и3 сохраню2 словесA тво‰. |
|
18
|
18
|
| Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. | Tкрhй џчи мои2, и3 ўразумёю чудесA t зак0на твоегw2. |
|
19
|
19
|
| Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. | Пришлeцъ ѓзъ є4смь на земли2: не скрhй t менє2 зaпwвэди тво‰. |
|
20
|
20
|
| Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої. | Возлюби2 душA моS возжелaти судбы6 тво‰ на всsкое врeмz. |
|
21
|
21
|
| Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх. | Запрети1лъ є3си2 гHрдымъ: пр0клzти ўклонsющіисz t зaповэдій твои1хъ. |
|
22
|
22
|
| Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. | Tими2 t менє2 пон0съ [поношeніе] и3 ўничижeніе, ћкw свидёній твои1хъ взыскaхъ. |
|
23
|
23
|
| Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої. | И$бо сэд0ша кн‰зи и3 на мS клеветaху, рaбъ же тв0й глумлsшесz во њправдaніихъ твои1хъ: |
|
24
|
24
|
| Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої. | и4бо свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть, и3 совёти мои2 њправд†ніz тво‰. |
|
25
|
25
|
| В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм. | ПрильпE земли2 душA моS: живи1 мz по словеси2 твоемY. |
|
26
|
26
|
| Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. | Пути6 мо‰ возвэсти1хъ, и3 ўслhшалъ мS є3си2: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. |
|
27
|
27
|
| Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої. | Пyть њправдaній твои1хъ вразуми1 ми, и3 поглумлю1сz въ чудесёхъ твои1хъ. |
|
28
|
28
|
| Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм. | ВоздремA душA моS t ўнhніz: ўтверди1 мz въ словесёхъ твои1хъ. |
|
29
|
29
|
| Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. | Пyть непрaвды tстaви t менє2 и3 зак0номъ твои1мъ поми1луй мS. |
|
30
|
30
|
| Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої. | Пyть и4стины и3зв0лихъ и3 судбы6 тво‰ не забhхъ. |
|
31
|
31
|
| Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене. | Прилэпи1хсz свидёніємъ твои6мъ, гDи, не посрами2 менE. |
|
32
|
32
|
| Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. | Пyть зaповэдій твои1хъ тек0хъ, є3гдA разшири1лъ є3си2 сeрдце моE. |
|
33
|
33
|
| Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. | Законоположи2 мнЁ, гDи, пyть њправдaній твои1хъ, и3 взыщY и5 вhну: |
|
34
|
34
|
| Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. | вразуми1 мz, и3 и3спытaю зак0нъ тв0й и3 сохраню2 и5 всёмъ сeрдцемъ мои1мъ. |
|
35
|
35
|
| Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її. | Настaви мS на стезю2 зaповэдій твои1хъ, ћкw тyю восхотёхъ. |
|
36
|
36
|
| Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи. | Приклони2 сeрдце моE во свидBніz тво‰, ґ не въ лихои1мство. |
|
37
|
37
|
| Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. | Tврати2 џчи мои2 є4же не ви1дэти суеты2: въ пути2 твоeмъ живи1 мz. |
|
38
|
38
|
| Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою. | Постaви рабY твоемY сл0во твоE въ стрaхъ тв0й. |
|
39
|
39
|
| Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві. | Tими2 поношeніе моE, є4же непщевaхъ: ћкw судбы6 тво‰ бlги. |
|
40
|
40
|
| Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю. | СE, возжелaхъ зaпwвэди тво‰: въ прaвдэ твоeй живи1 мz. |
|
41
|
41
|
| І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм. | И# да пріи1детъ на мS млcть твоS, гDи, спcніе твоE по словеси2 твоемY: |
|
42
|
42
|
| І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої. | и3 tвэщaю поношaющымъ ми2 сл0во, ћкw ўповaхъ на словесA тво‰. |
|
43
|
43
|
| Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя. | И# не tими2 t ќстъ мои1хъ словесE и4стинна до ѕэлA, ћкw на судбы6 тво‰ ўповaхъ: |
|
44
|
44
|
| Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. | и3 сохраню2 зак0нъ тв0й вhну, въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка. |
|
45
|
45
|
| Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх. | И# хождaхъ въ широтЁ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ: |
|
46
|
46
|
| Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся. | и3 глаг0лахъ њ свидёніихъ твои1хъ пред8 цари6 и3 не стыдsхсz: |
|
47
|
47
|
| Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. | и3 поучaхсz въ зaповэдехъ твои1хъ, ±же возлюби1хъ ѕэлw2: |
|
48
|
48
|
| Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої. | и3 воздвиг0хъ рyцэ мои2 къ зaповэдемъ твои6мъ, ±же возлюби1хъ, и3 глумлsхсz во њправдaніихъ твои1хъ. |
|
49
|
49
|
| Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. | Помzни2 словесA тво‰ рабY твоемY, и4хже ўповaніе дaлъ ми2 є3си2. |
|
50
|
50
|
| Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене. | Т0 мz ўтёши во смирeніи моeмъ, ћкw сл0во твоE живи1 мz. |
|
51
|
51
|
| Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого. | Г0рдіи законопреступовaху до ѕэлA: t зак0на же твоегw2 не ўклони1хсz. |
|
52
|
52
|
| Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся. | Помzнyхъ судбы6 тво‰ t вёка, гDи, и3 ўтёшихсz. |
|
53
|
53
|
| Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. | Печaль пріsтъ мS t грBшникъ, њставлsющихъ зак0нъ тв0й. |
|
54
|
54
|
| Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого. | ПBта бsху мнЁ њправд†ніz тво‰ на мёстэ пришeлствіz моегw2. |
|
55
|
55
|
| Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого. | Помzнyхъ въ нощи2 и4мz твоE, гDи, и3 сохрани1хъ зак0нъ тв0й. |
|
56
|
56
|
| Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх. | Сeй бhсть мнЁ, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ. |
|
57
|
57
|
| Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої. | Чaсть моS є3си2, гDи: рёхъ сохрани1ти зак0нъ тв0й. |
|
58
|
58
|
| Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм. | Помоли1хсz лицY твоемY всёмъ сeрдцемъ мои1мъ: поми1луй мS по словеси2 твоемY. |
|
59
|
59
|
| Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. | Помhслихъ пути6 тво‰ и3 возврати1хъ н0зэ мои2 во свидBніz тво‰. |
|
60
|
60
|
| Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої. | Ўгот0вихсz и3 не смути1хсz сохрани1ти зaпwвэди тво‰. |
|
61
|
61
|
| Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. | Ќжz грBшникъ њбzзaшасz мнЁ, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ. |
|
62
|
62
|
| Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. | Полyнощи востaхъ и3сповёдатисz тебЁ њ судбaхъ прaвды твоеS. |
|
63
|
63
|
| Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. | Причaстникъ ѓзъ є4смь всBмъ боsщымсz тебє2 и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰. |
|
64
|
64
|
| Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. | Млcти твоеS, гDи, и3сп0лнь землS: њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz. |
|
65
|
65
|
| Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм. | Бlгость сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ, гDи, по словеси2 твоемY: |
|
66
|
66
|
| Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. | бlгости и3 наказaнію и3 рaзуму научи1 мz, ћкw зaповэдемъ твои6мъ вёровахъ. |
|
67
|
67
|
| Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого. | Прeжде дaже не смири1тимисz, ѓзъ прегрэши1хъ: сегw2 рaди сл0во твоE сохрани1хъ. |
|
68
|
68
|
| Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. | Бlгъ є3си2 ты2, гDи: и3 бlгостію твоeю научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. |
|
69
|
69
|
| Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх. | Ўмн0жисz на мS непрaвда г0рдыхъ: ѓзъ же всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3спытaю зaпwвэди тво‰. |
|
70
|
70
|
| Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм. | Ўсыри1сz ћкw млеко2 сeрдце и4хъ: ѓзъ же зак0ну твоемY поучи1хсz. |
|
71
|
71
|
| Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. | Бlго мнЁ, ћкw смири1лъ мS є3си2, ћкw да научyсz њправдaніємъ твои6мъ. |
|
72
|
72
|
| Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла. | Бlгъ мнЁ зак0нъ ќстъ твои1хъ пaче тhсzщъ злaта и3 сребрA. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Слaва: |
|
73
|
73
|
| Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. | Рyце твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ. |
|
74
|
74
|
| Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. | Боsщіисz тебє2 ќзрzтъ мS и3 возвеселsтсz, ћкw на словесA тво‰ ўповaхъ. |
|
75
|
75
|
| Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене. | Разумёхъ, гDи, ћкw прaвда судбы6 тво‰, и3 вои1стинну смири1лъ мS є3си2. |
|
76
|
76
|
| Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. | Бyди же млcть твоS, да ўтёшитъ мS, по словеси2 твоемY рабY твоемY: |
|
77
|
77
|
| Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє. | да пріи1дутъ мнЁ щедрHты тво‰, и3 жи1въ бyду, ћкw зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть. |
|
78
|
78
|
| Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх. | Да постыдsтсz г0рдіи, ћкw непрaведнw беззак0нноваша на мS: ѓзъ же поглумлю1сz [размышлsти бyду] въ зaповэдехъ твои1хъ. |
|
79
|
79
|
| Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. | Да њбратsтъ мS боsщіисz тебє2 и3 вёдzщіи свидBніz тво‰. |
|
80
|
80
|
| Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. | Бyди сeрдце моE непор0чно во њправдaніихъ твои1хъ, ћкw да не постыжyсz. |
|
81
|
81
|
| Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. | И#зчезaетъ во спcніе твоE душA моS, на словесA тво‰ ўповaхъ: |
|
82
|
82
|
| Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?» | и3зчез0ша џчи мои2 въ сл0во твоE, глаг0люще: когдA ўтёшиши мS; |
|
83
|
83
|
| Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув. | занE бhхъ ћкw мёхъ на слaнэ: њправдaній твои1хъ не забhхъ. |
|
84
|
84
|
| Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? | Коли1кw є4сть днjй рабA твоегw2; когдA сотвори1ши ми2 t гонsщихъ мS сyдъ; |
|
85
|
85
|
| Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму. | Повёдаша мнЁ законопрест{пницы глумлє1ніz, но не ћкw зак0нъ тв0й, гDи. |
|
86
|
86
|
| Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. | Вс‰ зaпwвэди тво‰ и4стина: непрaведнw погнaша мS, помози1 ми. |
|
87
|
87
|
| Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх. | Вмaлэ не скончaша менE на земли2: ѓзъ же не њстaвихъ зaповэдій твои1хъ. |
|
88
|
88
|
| Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. | По млcти твоeй живи1 мz, и3 сохраню2 свидBніz ќстъ твои1хъ. |
|
89
|
89
|
| Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. | Во вёкъ, гDи, сл0во твоE пребывaетъ на нб7си2. |
|
90
|
90
|
| З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо. | Въ р0дъ и3 р0дъ и4стина твоS: њсновaлъ є3си2 зeмлю, и3 пребывaетъ. |
|
91
|
91
|
| З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. | Ўчинeніемъ твои1мъ пребывaетъ дeнь: ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ. |
|
92
|
92
|
| Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй. | Ћкw ѓще бы не зак0нъ тв0й поучeніе моE бhлъ, тогдA ќбw поги1блъ бhхъ во смирeніи моeмъ: |
|
93
|
93
|
| Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене. | во вёкъ не забyду њправдaній твои1хъ, ћкw въ ни1хъ њживи1лъ мS є3си2. |
|
94
|
94
|
| Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої. | Тв0й є4смь ѓзъ, сп7си1 мz: ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ. |
|
95
|
95
|
| Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. | МенE ждaша грBшницы погуби1ти мS: свидBніz тво‰ разумёхъ. |
|
96
|
96
|
| Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. | Всsкіz кончи1ны ви1дэхъ конeцъ: широкA зaповэдь твоS ѕэлw2. |
|
97
|
97
|
| О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. | К0ль возлюби1хъ зак0нъ тв0й, гDи: вeсь дeнь поучeніе моE є4сть. |
|
98
|
98
|
| Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. | Пaче вр†гъ мои1хъ ўмудри1лъ мS є3си2 зaповэдію твоeю, ћкw въ вёкъ моS є4сть. |
|
99
|
99
|
| Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. | Пaче всёхъ ўчaщихъ мS разумёхъ, ћкw свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть. |
|
100
|
100
|
| Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. | Пaче стaрєцъ разумёхъ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ. |
|
101
|
101
|
| Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. | T всsкагw пути2 лукaва возбрани1хъ ногaмъ мои6мъ, ћкw да сохраню2 словесA тво‰: |
|
102
|
102
|
| Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене. | t судeбъ твои1хъ не ўклони1хсz, ћкw ты2 законоположи1лъ ми2 є3си2. |
|
103
|
103
|
| Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. | К0ль сладк† гортaни моемY словесA тво‰: пaче мeда ўстHмъ мои6мъ. |
|
104
|
104
|
| Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди. | T зaповэдій твои1хъ разумёхъ: сегw2 рaди возненави1дэхъ всsкъ пyть непрaвды. |
|
105
|
105
|
| Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. | Свэти1лникъ ногaма мои1ма зак0нъ тв0й, и3 свётъ стезsмъ мои6мъ. |
|
106
|
106
|
| Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь. | Клsхсz и3 постaвихъ сохрани1ти судбы6 прaвды твоеS. |
|
107
|
107
|
| Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм. | Смири1хсz до ѕэлA: гDи, живи1 мz по словеси2 твоемY. |
|
108
|
108
|
| Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. | ВHльнаz ќстъ мои1хъ бlговоли1 же, гDи, и3 судбaмъ твои6мъ научи1 мz. |
|
109
|
109
|
| В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. | ДушA моS въ рукY твоє1ю [Ґлеx.: моє1ю] вhну, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ. |
|
110
|
110
|
| Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. | Положи1ша грBшницы сёть мнЁ: и3 t зaповэдій твои1хъ не заблуди1хъ. |
|
111
|
111
|
| Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого. | Наслёдовахъ свидBніz тво‰ во вёкъ, ћкw рaдованіе сeрдца моегw2 сyть: |
|
112
|
112
|
| Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого. | приклони1хъ сeрдце моE сотвори1ти њправд†ніz тво‰ въ вёкъ за воздаsніе. |
|
113
|
113
|
| Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив. | Законопрест{пныz возненави1дэхъ, зак0нъ же тв0й возлюби1хъ. |
|
114
|
114
|
| Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. | Пом0щникъ м0й и3 застyпникъ м0й є3си2 ты2: на словесA тво‰ ўповaхъ. |
|
115
|
115
|
| Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого. | Ўклони1тесz t менє2, лукaвнующіи, и3 и3спытaю зaпwвэди бGа моегw2. |
|
116
|
116
|
| Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. | Заступи1 мz по словеси2 твоемY, и3 жи1въ бyду: и3 не посрами2 менE t чazніz моегw2: |
|
117
|
117
|
| Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх. | помози1 ми, и3 сп7сyсz, и3 поучyсz во њправдaніихъ твои1хъ вhну. |
|
118
|
118
|
| Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда. | Ўничижи1лъ є3си2 вс‰ tступaющыz t њправдaній твои1хъ: ћкw непрaведно помышлeніе и4хъ. |
|
119
|
119
|
| Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. | Преступaющыz непщевaхъ вс‰ грBшныz земли2: сегw2 рaди возлюби1хъ свидBніz тво‰. |
|
120
|
120
|
| Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся. | Пригвозди2 стрaху твоемY плHти мо‰: t судeбъ бо твои1хъ ўбоsхсz. |
|
121
|
121
|
| Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. | Сотвори1хъ сyдъ и3 прaвду: не предaждь менE њби1дzщымъ мS. |
|
122
|
122
|
| Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді. | Воспріими2 рабA твоего2 во бlго, да не њклеветaютъ менE г0рдіи. |
|
123
|
123
|
| Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. | Џчи мои2 и3зчез0стэ во спcніе твоE и3 въ сл0во прaвды твоеS: |
|
124
|
124
|
| Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. | сотвори2 съ раб0мъ твои1мъ по млcти твоeй, и3 њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz. |
|
125
|
125
|
| Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. | Рaбъ тв0й є4смь ѓзъ: вразуми1 мz, и3 ўвёмъ свидBніz тво‰. |
|
126
|
126
|
| Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. | Врeмz сотвори1ти гDеви: разори1ша зак0нъ тв0й. |
|
127
|
127
|
| Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння. | Сегw2 рaди возлюби1хъ зaпwвэди тво‰ пaче злaта и3 топaзіа. |
|
128
|
128
|
| Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. | Сегw2 рaди ко всBмъ зaповэдемъ твои6мъ направлsхсz, всsкъ пyть непрaвды возненави1дэхъ. |
|
129
|
129
|
| Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. | Ди6вна свидBніz тво‰: сегw2 рaди и3спытA | душA моS. |
|
130
|
130
|
| Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят. | Kвлeніе словeсъ твои1хъ просвэщaетъ и3 вразумлsетъ младeнцы. |
|
131
|
131
|
| Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю. | ЎстA мо‰ tверз0хъ и3 привлек0хъ дyхъ, ћкw зaповэдій твои1хъ желaхъ. |
|
1002
|
1002
|
| Слава… | Слaва: |
|
132
|
132
|
| Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. | При1зри на мS и3 поми1луй мS, по судY лю1бzщихъ и4мz твоE. |
|
133
|
133
|
| Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. | Стwпы2 мо‰ напрaви по словеси2 твоемY, и3 да не њбладaетъ мн0ю всsкое беззак0ніе: |
|
134
|
134
|
| Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої. | и3збaви мS t клеветы2 человёческіz, и3 сохраню2 зaпwвэди тво‰. |
|
135
|
135
|
| Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. | ЛицE твоE просвэти2 на рабA твоего2 и3 научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. |
|
136
|
136
|
| Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого. | И#схHдища водн†z и3звед0стэ џчи мои2, понeже не сохрани1хъ зак0на твоегw2. |
|
137
|
137
|
| Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. | Првdнъ є3си2, гDи, и3 прaви суди2 твои2: |
|
138
|
138
|
| Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина. | заповёдалъ є3си2 прaвду свидBніz тво‰, и3 и4стину ѕэлw2. |
|
139
|
139
|
| Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. | И#стazла мS є4сть рeвность твоS: ћкw забhша словесA тво‰ врази2 мои2. |
|
140
|
140
|
| Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його. | Разжжeно сл0во твоE ѕэлw2, и3 рaбъ тв0й возлюби2 є5. |
|
141
|
141
|
| Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув. | Ю#нёйшій ѓзъ є4смь и3 ўничижeнъ: њправдaній твои1хъ не забhхъ. |
|
142
|
142
|
| Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина. | Прaвда твоS прaвда во вёкъ, и3 зак0нъ тв0й и4стина. |
|
143
|
143
|
| Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя. | СкHрби и3 нyжди њбрэт0ша мS: зaпwвэди тво‰ поучeніе моE. |
|
144
|
144
|
| Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. | Прaвда свидBніz тво‰ въ вёкъ: вразуми1 мz, и3 жи1въ бyду. |
|
145
|
145
|
| Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. | Воззвaхъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, ўслhши мS, гDи: њправд†ніz тво‰ взыщY. |
|
146
|
146
|
| Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої. | Воззвaхъ ти2, сп7си1 мz, и3 сохраню2 свидBніz тво‰. |
|
147
|
147
|
| Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. | Предвари1хъ въ безг0діи и3 воззвaхъ: на словесA тво‰ ўповaхъ. |
|
148
|
148
|
| Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. | Предвари1стэ џчи мои2 ко ќтру, поучи1тисz словесє1мъ твои6мъ. |
|
149
|
149
|
| Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене. | Глaсъ м0й ўслhши, гDи, по млcти твоeй: по судбЁ твоeй живи1 мz. |
|
150
|
150
|
| Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. | Прибли1жишасz гонsщіи мS беззак0ніемъ: t зак0на же твоегw2 ўдали1шасz. |
|
151
|
151
|
| Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина. | Бли1з8 є3си2 ты2, гDи, и3 вси2 путіE твои2 и4стина. |
|
152
|
152
|
| Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. | И#спeрва познaхъ t свидёній твои1хъ, ћкw въ вёкъ њсновaлъ | є3си2. |
|
153
|
153
|
| Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. | Ви1ждь смирeніе моE и3 и3зми1 мz: ћкw зак0на твоегw2 не забhхъ. |
|
154
|
154
|
| Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. | Суди2 сyдъ м0й и3 и3збaви мS: словесE рaди твоегw2 живи1 мz. |
|
155
|
155
|
| Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого. | Далeче t грBшникъ спcніе, ћкw њправдaній твои1хъ не взыскaша. |
|
156
|
156
|
| Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм. | ЩедрHты тво‰ мнHги, гDи: по судбЁ твоeй живи1 мz. |
|
157
|
157
|
| Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. | Мн0зи и3згонsщіи мS и3 стужaющіи ми2: t свидёній твои1хъ не ўклони1хсz. |
|
158
|
158
|
| Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. | Ви1дэхъ неразумэвaющыz и3 и3стazхъ: ћкw словeсъ твои1хъ не сохрани1ша. |
|
159
|
159
|
| Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене. | Ви1ждь, ћкw зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ: гDи, по млcти твоeй живи1 мz. |
|
160
|
160
|
| Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї. | Начaло словeсъ твои1хъ и4стина, и3 во вёкъ вс‰ судбы6 прaвды твоеS. |
|
161
|
161
|
| Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого. | Кн‰зи погнaша мS тyне: и3 t словeсъ твои1хъ ўбоsсz сeрдце моE. |
|
162
|
162
|
| Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. | Возрaдуюсz ѓзъ њ словесёхъ твои1хъ, ћкw њбрэтazй корhсть мн0гу. |
|
163
|
163
|
| Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. | Непрaвду возненави1дэхъ и3 њмерзи1хъ: зак0нъ же тв0й возлюби1хъ. |
|
164
|
164
|
| Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. | Седмери1цею днeмъ хвали1хъ тS њ судбaхъ прaвды твоеS. |
|
165
|
165
|
| Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. | Ми1ръ мн0гъ лю1бzщымъ зак0нъ тв0й, и3 нёсть и5мъ соблaзна. |
|
166
|
166
|
| Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої. | Чazхъ спcніz твоегw2, гDи, и3 зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ. |
|
167
|
167
|
| Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. | Сохрани2 душA моS свидBніz тво‰ и3 возлюби2 | ѕэлw2. |
|
168
|
168
|
| Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. | Сохрани1хъ зaпwвэди тво‰ и3 свидBніz тво‰, ћкw вси2 путіE мои2 пред8 тоб0ю, гDи. |
|
169
|
169
|
| Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. | Да прибли1житсz молeніе моE пред8 тS, гDи: по словеси2 твоемY вразуми1 мz. |
|
170
|
170
|
| Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене. | Да вни1детъ прошeніе моE пред8 тS: гDи, по словеси2 твоемY и3збaви мS. |
|
171
|
171
|
| Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх. | Tрhгнутъ ўстнЁ мои2 пёніе, є3гдA научи1ши мS њправдaніємъ твои6мъ. |
|
172
|
172
|
| Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда. | Провэщaетъ љзhкъ м0й словесA тво‰, ћкw вс‰ зaпwвэди тво‰ прaвда. |
|
173
|
173
|
| Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. | Да бyдетъ рукA твоS є4же спcти1 мz, ћкw зaпwвэди тво‰ и3зв0лихъ. |
|
174
|
174
|
| Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя. | Возжелaхъ спcніе твоE, гDи, и3 зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть. |
|
175
|
175
|
| Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. | ЖивA бyдетъ душA моS и3 восхвaлитъ тS: и3 судбы6 тво‰ пом0гутъ мнЁ. |
|
176
|
176
|
| Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув. | Заблуди1хъ ћкw nвчA поги1бшее: взыщи2 рабA твоего2, ћкw зaповэдій твои1хъ не забhхъ. |
|
1003
|
1003
|
| Слава… | Слaва: |
