1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 48
|
Pал0мъ м7и
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
|
Въ конeцъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, м7}.
|
|
2
|
2
|
|
Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
|
Ўслhшите сі‰, вси2 kзhцы, внуши1те, вси2 живyщіи по вселeннэй,
|
|
3
|
3
|
|
І прості, і знані, і багаті, й убогі.
|
земнор0дніи же и3 сhнове человёчестіи, вкyпэ богaтъ и3 ўб0гъ.
|
|
4
|
4
|
|
Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
|
ЎстA мо‰ возглаг0лютъ премyдрость, и3 поучeніе сeрдца моегw2 рaзумъ.
|
|
5
|
5
|
|
Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
|
Приклоню2 въ при1тчу ќхо моE, tвeрзу во pалти1ри ганaніе моE.
|
|
6
|
6
|
|
Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
|
Вскyю бою1сz въ дeнь лю1тъ; беззак0ніе пzты2 моеS њбhдетъ мS.
|
|
7
|
7
|
|
Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
|
Надёющіисz на си1лу свою2 и3 њ мн0жествэ богaтства своегw2 хвaлzщіисz:
|
|
8
|
8
|
|
Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
|
брaтъ не и3збaвитъ, и3збaвитъ ли человёкъ; не дaстъ бGу и3змёны за сS,
|
|
9
|
9
|
|
Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
|
и3 цёну и3збавлeніz души2 своеS: и3 ўтруди1сz въ вёкъ,
|
|
10
|
10
|
|
щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
|
и3 жи1въ бyдетъ до концA, не ќзритъ пaгубы.
|
|
11
|
11
|
|
Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
|
Е#гдA ўви1дитъ прем{дрыz ўмирaющыz, вкyпэ безyменъ и3 несмhсленъ поги1бнутъ, и3 њстaвzтъ чужди6мъ богaтство своE.
|
|
12
|
12
|
|
Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
|
И# гр0би и4хъ жили6ща и4хъ во вёкъ, селє1ніz и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ, нарек0ша и3менA сво‰ на землsхъ.
|
|
13
|
13
|
|
І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
|
И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ.
|
|
14
|
14
|
|
Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
|
Сeй пyть и4хъ соблaзнъ и5мъ, и3 по си1хъ во ўстёхъ свои1хъ благоволsтъ.
|
|
15
|
15
|
|
Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
|
Ћкw џвцы во ѓдэ положeни сyть, смeрть ўпасeтъ |: и3 њбладaютъ и4ми прaвіи заyтра, и3 п0мощь и4хъ њбетшaетъ во ѓдэ: t слaвы своеS и3зриновeни бhша.
|
|
16
|
16
|
|
Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
|
Nбaче бGъ и3збaвитъ дyшу мою2 и3з8 руки2 ѓдовы, є3гдA пріeмлетъ мS.
|
|
17
|
17
|
|
Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
|
Не ўб0йсz, є3гдA разбогатёетъ человёкъ, и3ли2 є3гдA ўмн0житсz слaва д0му є3гw2:
|
|
18
|
18
|
|
Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
|
ћкw внегдA ўмрeти є3мY, не в0зметъ вс‰, нижE сни1детъ съ ни1мъ слaва є3гw2.
|
|
19
|
19
|
|
Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
|
Ћкw душA є3гw2 въ животЁ є3гw2 благослови1тсz, и3сповёстсz тебЁ, є3гдA благосотвори1ши є3мY.
|
|
20
|
20
|
|
але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
|
Вни1детъ дaже до р0да nтє1цъ свои1хъ, дaже до вёка не ќзритъ свёта.
|
|
21
|
21
|
|
Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
|
И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слaва:
|
