Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Псалом 77
Pал0мъ o7з
0
0
Повчання Асафа. Рaзума ґсaфу, о7з7.
1
1
Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. Внемли1те, лю1діе мои2, зак0ну моемY, приклони1те ќхо вaше во глаг0лы ќстъ мои1хъ.
2
2
Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх. Tвeрзу въ при1тчахъ ўстA мо‰, провэщaю ган†ніz и3спeрва.
3
3
Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, Е#ли6ка слhшахомъ и3 познaхомъ |, и3 nтцы2 нaши повёдаша нaмъ:
4
4
не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив. не ўтаи1шасz t ч†дъ и4хъ въ р0дъ и4нъ, возвэщaюще хвалы6 гDни, и3 си6лы є3гw2 и3 чудесA є3гw2, ±же сотвори2.
5
5
Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім, И# воздви1же свидёніе во їaкwвэ, и3 зак0нъ положи2 во ї}ли, є3ли6ка заповёда nтцє1мъ нaшымъ сказaти | сыновHмъ свои6мъ,
6
6
щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм. ћкw да познaетъ р0дъ и4нъ, сhнове родsщіисz, и3 востaнутъ и3 повёдzтъ | сыновHмъ свои6мъ:
7
7
Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. да положaтъ на бGа ўповaніе своE, и3 не забyдутъ дёлъ б9іихъ, и3 зaпwвэди є3гw2 взhщутъ:
8
8
Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм. да не бyдутъ ћкоже nтцы2 и4хъ, р0дъ стропти1въ и3 преwгорчевazй, р0дъ и4же не и3спрaви сeрдца своегw2 и3 не ўвёри съ бGомъ дyха своегw2.
9
9
Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви. Сhнове є3фрє1мли налzцaюще и3 стрэлsюще лyки возврати1шасz въ дeнь брaни:
10
10
Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. не сохрани1ша завёта б9іz, и3 въ зак0нэ є3гw2 не восхотёша ходи1ти.
11
11
Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. И# забhша бlгодэ‰ніz є3гw2 и3 чудесA є3гw2, ±же показA и5мъ
12
12
Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. пред8 nтцы6 и4хъ, ±же сотвори2 чудесA въ земли2 є3гЂпетстэй, на п0ли танеHсэ:
13
13
Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. развeрзе м0ре и3 проведE и5хъ: предстaви в0ды ћкw мёхъ,
14
14
Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню. и3 настaви | w4блакомъ во дни2 и3 всю2 н0щь просвэщeніемъ nгнS.
15
15
Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. Развeрзе кaмень въ пустhни и3 напои2 | ћкw въ бeзднэ мн0зэ:
16
16
Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки. и3 и3зведE в0ду и3з8 кaмене и3 низведE ћкw рёки в0ды.
17
17
Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. И# приложи1ша є3щE согрэшaти є3мY, преwгорчи1ша вhшнzго въ безв0днэй:
18
18
Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй. и3 и3скуси1ша бGа въ сердцaхъ свои1хъ, воспроси1ти бр†шна душaмъ свои6мъ.
19
19
Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? И# клеветaша на бGа и3 рёша: є3дA возм0жетъ бGъ ўгот0вати трапeзу въ пустhни;
20
20
Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?» Понeже порази2 кaмень, и3 потек0ша в0ды, и3 пот0цы наводни1шасz: є3дA и3 хлёбъ м0жетъ дaти; и3ли2 ўгот0вати трапeзу лю1демъ свои6мъ;
21
21
Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем, Сегw2 рaди слhша гDь и3 презрЁ, и3 џгнь возгорёсz во їaкwвэ, и3 гнёвъ взhде на ї}лz:
22
22
за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. ћкw не вёроваша бGови, нижE ўповaша на спcніе є3гw2.
23
23
Він наказав хмарам і відчинив двері неба. И# заповёда њблакHмъ свhше, и3 двє1ри небесE tвeрзе:
24
24
Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. и3 њдожди2 и5мъ мaнну ћсти, и3 хлёбъ небeсный дадE и5мъ.
25
25
Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. Хлёбъ ѓгGлскій kдE человёкъ: брaшно послA и5мъ до сhтости.
26
26
Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. Воздви1же ю4гъ съ небесE, и3 наведE си1лою своeю лjва:
27
27
І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський. и3 њдожди2 на нS ћкw прaхъ плHти, и3 ћкw пес0къ морскjй пти6цы перн†ты.
28
28
Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, И# напад0ша посредЁ стaна и4хъ, w4крестъ жили1щъ и4хъ.
29
29
і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. И# kд0ша и3 насhтишасz ѕэлw2, и3 желaніе и4хъ пренесE и5мъ.
30
30
Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, Не лиши1шасz t желaніz своегw2: є3щE брaшну сyщу во ўстёхъ и4хъ,
31
31
гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. и3 гнёвъ б9ій взhде на нS, и3 ўби2 мнHжайшаz и4хъ, и3 и3збр†ннымъ ї}лєвымъ запsтъ.
32
32
Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. Во всёхъ си1хъ согрэши1ша є3щE и3 не вёроваша чудесє1мъ є3гw2:
33
33
І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. и3 и3зчез0ша въ суетЁ днjе и4хъ, и3 лBта и4хъ со тщaніемъ.
34
34
Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. Е#гдA ўбивaше |, тогдA взыскaху є3го2 и3 њбращaхусz и3 ќтреневаху къ бGу:
35
35
І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній. и3 помzнyша, ћкw бGъ пом0щникъ и5мъ є4сть, и3 бGъ вhшній и3збaвитель и5мъ є4сть:
36
36
Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, и3 возлюби1ша є3го2 ўсты6 свои1ми, и3 љзhкомъ свои1мъ солгaша є3мY:
37
37
але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. сeрдце же и4хъ не бЁ прaво съ ни1мъ, нижE ўвёришасz въ завётэ є3гw2.
38
38
Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. Т0й же є4сть щeдръ, и3 њчcтитъ грэхи2 и4хъ, и3 не растли1тъ: и3 ўмн0житъ tврати1ти ћрость свою2, и3 не разжжeтъ всегw2 гнёва своегw2.
39
39
Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається. И# помzнY, ћкw пл0ть сyть, дyхъ ходsй и3 не њбращazйсz:
40
40
Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! колькрaты преwгорчи1ша є3го2 въ пустhни, прогнёваша є3го2 въ земли2 безв0днэй;
41
41
І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, и3 њбрати1шасz, и3 и3скуси1ша бGа, и3 с™aго ї}лева раздражи1ша:
42
42
не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. и3 не помzнyша руки2 є3гw2 въ дeнь, въ џньже и3збaви | и3з8 руки2 њскорблsющагw:
43
43
Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан. ћкоже положи2 во є3гЂптэ знaмєніz сво‰, и3 чудесA сво‰ на п0ли танеHсэ:
44
44
Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити. и3 преложи2 въ кр0вь рёки и4хъ и3 и3ст0чники и4хъ, ћкw да не пію1тъ.
45
45
Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх. ПослA на нS пє1сіz м{хи, и3 поzд0ша |, и3 ж†бы, и3 растли2 |:
46
46
Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані. и3 дадE ржЁ плоды2 и4хъ, и3 труды2 и4хъ пругHмъ.
47
47
Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. Ўби2 грaдомъ віногрaды и4хъ и3 черни1чіе и4хъ слaною:
48
48
Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. и3 предадE грaду скоты2 и4хъ, и3 и3мёніе и4хъ nгню2.
49
49
Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. ПослA на нS гнёвъ ћрости своеS, ћрость и3 гнёвъ и3 ск0рбь, послaніе ѓггєлы лю1тыми.
50
50
Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. Путесотвори2 стезю2 гнёву своемY, и3 не пощадЁ t смeрти дyшъ и4хъ, и3 скоты2 и4хъ въ смeрти заключи2:
51
51
Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. и3 порази2 всsкое первор0дное въ земли2 є3гЂпетстэй, начaтокъ всsкагw трудA и4хъ въ селeніихъ хaмовыхъ.
52
52
І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. И# воздви1же ћкw џвцы лю1ди сво‰, и3 возведE | ћкw стaдо въ пустhни:
53
53
Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. и3 настaви | на ўповaніе, и3 не ўбоsшасz: и3 враги2 и4хъ покры2 м0ре.
54
54
І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його. И# введE | въ г0ру с™hни своеS, г0ру сію2, ю4же стzжA десни1ца є3гw2.
55
55
Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. И# и3згнA t лицA и4хъ kзhки, и3 по жрeбію дадE и5мъ (зeмлю) ќжемъ жребодаsніz, и3 всели2 въ селeніихъ и4хъ кwлёна ї}лєва.
56
56
Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. И# и3скуси1ша и3 преwгорчи1ша бGа вhшнzго, и3 свидёній є3гw2 не сохрани1ша:
57
57
Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований. и3 tврати1шасz и3 tверг0шасz, ћкоже и3 nтцы2 и4хъ: преврати1шасz въ лyкъ развращeнъ:
58
58
Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його. и3 прогнёваша є3го2 въ х0лмэхъ свои1хъ, и3 во и3стукaнныхъ свои1хъ раздражи1ша є3го2.
59
59
Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. Слhша бGъ и3 презрЁ, и3 ўничижи2 ѕэлw2 ї}лz:
60
60
Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. и3 tри1ну ски1нію силHмскую, селeніе є4же [селeніе своE, и3дёже] всели1сz въ человёцэхъ:
61
61
І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів. и3 предадE въ плёнъ крёпость и4хъ, и3 добр0ту и4хъ въ рyки врагHвъ:
62
62
Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє. и3 затвори2 во nрyжіи лю1ди сво‰ и3 достоsніе своE презрЁ.
63
63
Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. Ю$ношы и4хъ поzдE џгнь, и3 дBвы и4хъ не њсётwваны бhша:
64
64
Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. свzщeнницы и4хъ мечeмъ пад0ша, и3 вдови1цы и4хъ не њпл†каны бyдутъ.
65
65
Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. И# востA ћкw спS гDь, ћкw си1ленъ и3 шyменъ t вінA:
66
66
І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. и3 порази2 враги2 сво‰ вспsть, поношeніе вёчное дадE и5мъ:
67
67
Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав. и3 tри1ну селeніе їHсифово, и3 колёно є3фрeмово не и3збрA:
68
68
А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив. и3 и3збрA колёно їyдово, г0ру сіHню, ю4же возлюби2:
69
69
І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. и3 создA ћкw є3динор0га с™и1лище своE: на земли2 њсновA и5 въ вёкъ.
70
70
І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. И# и3збрA дв7да рабA своего2, и3 воспріsтъ є3го2 t стaдъ џвчихъ:
71
71
Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля. t дои1лицъ поsтъ є3го2, пасти2 їaкwва рабA своего2, и3 ї}лz достоsніе своE.
72
72
І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх. И# ўпасE | въ неѕл0біи сeрдца своегw2, и3 въ рaзумэхъ рукY своє1ю настaвилъ | є4сть.
1001
1001
Слава… Слaва:
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.