1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 73
|
Псалом 73
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. (Повчання.) | Ра́зума Аса́фу, 73. |
|
1
|
1
|
| Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого? | Вску́ю, Бо́же, отри́нул єси́ до конця́? Разгні́вася я́рость Твоя́ на о́вці па́житі Твоєя́? |
|
2
|
2
|
| Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти. | Пом'яни́ сонм Твой, єго́же стяжа́л єси́ іспе́рва, ізба́вил єси́ жезло́м достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́н сія́ [жезл достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́н сію́], в не́йже всели́лся єси́. |
|
3
|
3
|
| Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм! | Воздви́гни ру́ці Твої́ на горди́ні їх в коне́ць, єли́ка лука́внова враг во святі́м Твоє́м. |
|
4
|
4
|
| Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших. | І восхвали́шася ненави́дящії Тя посреді́ пра́здника Твоєго́; положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, і не позна́ша, |
|
5
|
5
|
| Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами. | я́ко во ісхо́ді преви́ше; я́ко в дубра́ві дре́в'яні сіки́рами разсіко́ша |
|
6
|
6
|
| Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали. | две́рі єго́ вку́пі, сі́чивом і оско́рдом разруши́ша ї. |
|
7
|
7
|
| Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого. | Возжго́ша огне́м святи́ло Твоє́; на землі́ оскверни́ша жили́ще і́мене Твоєго́. |
|
8
|
8
|
| Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі. | Рі́ша в се́рдці своє́м ю́жики їх вку́пі: прийді́те, і отста́вим вся пра́здники Бо́жия от землі́. |
|
9
|
9
|
| Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде. | Зна́мєнія їх [зна́меній на́ших] не ви́діхом; ність ктому́ проро́ка, і нас не позна́єть ктому́. |
|
10
|
10
|
| Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє? | Доко́лі, Бо́же, поно́сить враг? Раздражи́ть проти́вний і́м'я Твоє́ до конця́? |
|
11
|
11
|
| Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх. | Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ і десни́цю Твою́ от среди́ ні́дра Твоєго́ в коне́ць? |
|
12
|
12
|
| Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі. | Бог же, Цар наш, пре́жде ві́ка соді́ла спасе́ніє посреді́ землі́. |
|
13
|
13
|
| Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді. | Ти утверди́л єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре; Ти стерл єси́ глави́ зміє́в в воді́; |
|
14
|
14
|
| Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським]. | Ти сокруши́л єси́ главу́ змі́єву, дал єси́ того́ бра́шно лю́дем ефіо́пським. |
|
15
|
15
|
| Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки. | Ти расто́ргл єси́ істо́чники і пото́ки; Ти ізсуши́л єси́ рі́ки Іфа́мськия. |
|
16
|
16
|
| Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце. | Твой єсть день, і Твоя́ єсть нощ; Ти соверши́л єси́ зарю́ і со́лнце. |
|
17
|
17
|
| Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму. | Ти сотвори́л єси́ вся преді́ли землі́; жа́тву і ве́сну Ти созда́л єси́ я. |
|
18
|
18
|
| Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє. | Пом'яни́ сія́; враг поноси́ Го́сподеві, і лю́діє безу́мнії раздражи́ша і́м'я Твоє́. |
|
19
|
19
|
| Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця. | Не преда́ждь звіре́м ду́шу іспові́дающуюся Тебі́; душ убо́гих Твої́х не забу́ди до конця́. |
|
20
|
20
|
| Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня. | При́зри на заві́т Твой; я́ко іспо́лнишася помраче́ннії землі́ домо́в беззако́ній. |
|
21
|
21
|
| Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє. | Да не возврати́ться смире́нний посра́млен; нищ і убо́г восхвали́та і́м'я Твоє́. |
|
22
|
22
|
| Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день. | Воста́ни, Бо́же, суди́ прю Твою́; пом'яни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго весь день. |
|
23
|
23
|
| Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди. | Не забу́ди гла́са моли́твенник Твої́х; горди́ня ненави́дящих Тя взи́де ви́ну [да восхо́дить ви́ну к Тебі́]. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
