1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 68
|
Псалом 68
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий). | В коне́ць, о ізмі́ншихся [о іму́щих ізміни́тися], псало́м Дави́ду, 68. |
|
2
|
2
|
| Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї]. | Спаси́ м'я, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ди до душі́ моєя́. |
|
3
|
3
|
| Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене. | Углібо́х в тимі́нії глубини́, і ність постоя́нія; прийдо́х во глубини́ морські́я, і бу́ря потопи́ м'я. |
|
4
|
4
|
| Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого]. | Утруди́хся зови́й, ізмолче́ горта́нь мой; ісчезо́сті о́чі мої́, от є́же упова́ти мі на Бо́га моєго́. |
|
5
|
5
|
| Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене. | Умно́жишася па́че влас глави́ моєя́ ненави́дящії м'я ту́не; укріпи́шася вразі́ мої́, ізгоня́щії м'я непра́ведно; я́же не восхища́х, тогда́ воздая́х. |
|
6
|
6
|
| Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе. | Бо́же, Ти уві́діл єси́ безу́міє моє́, і прегріше́нія моя́ от Тебе́ не утаї́шася. |
|
7
|
7
|
| Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже. | Да не постидя́ться о мні терп'я́щії Тебе́, Го́споди, Го́споди Сил; ніже́ да посра́м'яться о мні і́щущії Тебе́, Бо́же Ізра́їлев. |
|
8
|
8
|
| Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє. | Я́ко Тебе́ ра́ди претерпі́х поноше́ніє, покри́ срамота́ лице́ моє́. |
|
9
|
9
|
| Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї. | Чуждь бих бра́тії моє́й і стра́нен синово́м ма́тере моєя́; |
|
10
|
10
|
| Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене. | я́ко ре́вность до́му Твоєго́ сніде́ м'я, і поноше́нія понося́щих Ті нападо́ша на м'я. |
|
11
|
11
|
| Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене. | І покри́х посто́м ду́шу мою́, і бисть в поноше́ніє мні; |
|
12
|
12
|
| Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них. | і положи́х одія́ніє моє́ вре́тище, і бих їм в при́тчу. |
|
13
|
13
|
| Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино. | О мні глумля́хуся сідя́щії во враті́х, і о мні поя́ху пію́щії вино́. |
|
14
|
14
|
| А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого. | Аз же моли́твою моє́ю к Тебі́, Бо́же; вре́м'я благоволе́нія, Бо́же; во мно́жестві ми́лости Твоєя́ усли́ши м'я, во і́стині спаcе́нія Твоєго́. |
|
15
|
15
|
| Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води. | Спаси́ м'я от бре́нія, да не углі́бну; да ізба́влюся от ненави́дящих м'я і от глубо́ких вод. |
|
16
|
16
|
| Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині. | Да не потопи́ть мене́ бу́ря водна́я, ніже́ да пожре́ть мене́ глубина́, ніже́ сведе́ть о мні рове́нник уст свої́х. |
|
17
|
17
|
| Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене. | Усли́ши м'я, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; по мно́жеству щедро́т Твої́х при́зри на м'я. |
|
18
|
18
|
| Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. | Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́; ско́ро усли́ши м'я. |
|
19
|
19
|
| Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене. | Воньми́ душі́ моє́й і ізба́ви ю; враг мої́х ра́ди ізба́ви м'я. |
|
20
|
20
|
| Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою. | Ти бо ві́си поноше́ніє моє́, і студ мой, і срамоту́ мою́; пред Тобо́ю всі оскорбля́ющії м'я. |
|
21
|
21
|
| Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося. | Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ і страсть; і ждах соскорб'я́щаго, і не бі, і утіша́ющих, і не обріто́х. |
|
22
|
22
|
| І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом. | І да́ша в снідь мою́ желчь, і в жа́жду мою́ напої́ша м'я о́цта. |
|
23
|
23
|
| Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою. | Да бу́деть трапе́за їх пред ни́ми в сіть, і в воздая́ніє, і в собла́зн. |
|
24
|
24
|
| Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни. | Да помрача́ться о́чі їх, є́же не ви́діти, і хребе́т їх ви́ну сляци́. |
|
25
|
25
|
| Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх. | Проли́й на ня гнів Твой, і я́рость гні́ва Твоєго́ да пости́гнеть їх. |
|
26
|
26
|
| Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого. | Да бу́деть двор їх пуст, і в жили́щих їх да не бу́деть живи́й. |
|
27
|
27
|
| Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання. | Зане́ єго́же Ти порази́л єси́, ті́ї погна́ша, і к болі́зні язв мої́х приложи́ша. |
|
28
|
28
|
| Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою. | Приложи́ беззако́ніє к беззако́нію їх, і да не вни́дуть в пра́вду Твою́. |
|
29
|
29
|
| Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться. | Да потреб'я́ться от кни́ги живи́х, і с пра́ведними да не напи́шуться. |
|
30
|
30
|
| А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене. | Нищ і боля́й єсьм аз; спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да при́йметь м'я. |
|
31
|
31
|
| Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою. | Восхвалю́ і́м'я Бо́га моєго́ с пі́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́нії; |
|
32
|
32
|
| І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами. | і уго́дно бу́деть Бо́гу па́че тельця́ ю́на, ро́ги ізнося́ща і па́знокти. |
|
33
|
33
|
| Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа. | Да у́зрять ни́щії і возвеселя́ться; взищі́те Бо́га, і жива́ бу́деть душа́ ва́ша. |
|
34
|
34
|
| Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх. | Я́ко усли́ша убо́гія Госпо́дь, і окова́нния Своя́ не унічижи́. |
|
35
|
35
|
| Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них. | Да восхва́лять Єго́ небеса́ і земля́, мо́ре і вся живу́щая в нем. |
|
36
|
36
|
| Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його. | Я́ко Бог спасе́ть Сіо́на, і сози́ждуться гра́ди Іуде́йстії, і вселя́ться та́мо і наслі́дять ї; |
|
37
|
37
|
| І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому. | і сі́м'я рабо́в Твої́х удержи́ть ї, і лю́б'ящії і́м'я Твоє́ вселя́ться в нем. |
