1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 43
|
Псалом 43
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. | В коне́ць, сино́в Коре́йових, в ра́зум, псало́м, 43. |
|
2
|
2
|
| Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні. | Бо́же, уши́ма на́шима усли́шахом, і отці́ на́ші возвісти́ша нам ді́ло, є́же соді́лал єси́ во днех їх, во днех дре́вніх. |
|
3
|
3
|
| Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив. | Рука́ Твоя́ язи́ки потреби́, і насади́л я єси́; озло́бил єси́ лю́ди і ізгна́л єси́ я. |
|
4
|
4
|
| Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них. | Не бо мече́м свої́м наслі́диша зе́млю, і ми́шця їх не спасе́ їх, но десни́ця Твоя́ і ми́шця Твоя́ і просвіще́ніє лиця́ Твоєго́, я́ко благоволи́л єси́ в них. |
|
5
|
5
|
| Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову. | Ти єси́ Сам Цар мой і Бог мой, запові́даяй спасе́нія Іа́ковля. |
|
6
|
6
|
| З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас. | О Тебі́ враги́ на́ша ізбоде́м ро́ги, і о і́мені Твоє́м уничижи́м востаю́щия на ни. |
|
7
|
7
|
| Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене, | Не на лук бо мой упова́ю, і меч мой не спасе́ть мене́; |
|
8
|
8
|
| а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас. | спасл бо єси́ нас от стужа́ющих нам, і ненави́дящих нас посрами́л єси́. |
|
9
|
9
|
| Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки. | О Бо́зі похва́лимся весь день, і о і́мені Твоє́м іспові́мися во вік. |
|
10
|
10
|
| Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим. | Ни́ні же отри́нул єси́ і посрами́л єси́ нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших. |
|
11
|
11
|
| Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас. | Возврати́л єси́ нас всп'ять при вразі́х на́ших, і ненави́дящії нас расхища́ху себі́. |
|
12
|
12
|
| Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами. | Дал єси́ нас, я́ко о́вці, сні́ди і во язи́ціх разсі́ял ни єси́. |
|
13
|
13
|
| Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього. | Отда́л єси́ лю́ди Твоя́ без ціни́, і не бі мно́жество в восклица́ніїх на́ших. |
|
14
|
14
|
| Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас. | Положи́л єси́ нас поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас. |
|
15
|
15
|
| Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми. | Положи́л єси́ нас в при́тчу во язи́ціх, покива́нію глави́ в лю́дех. |
|
16
|
16
|
| Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє | Весь день срам мой пре́до мно́ю єсть, і студ лиця́ моєго́ покри́ м'я, |
|
17
|
17
|
| від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника. | от гла́са поноша́ющаго і оклевета́ющаго, от лиця́ вра́жия і ізгоня́щаго. |
|
18
|
18
|
| Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого. | Сія́ вся прийдо́ша на ни, і не заби́хом Тебе́, і не непра́вдовахом в заві́ті Твоє́м, |
|
19
|
19
|
| Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї, | і не отступи́ всп'ять се́рдце на́ше; і уклони́л єси́ стезі́ на́ша от путі́ Твоєго́, |
|
20
|
20
|
| коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас. | я́ко смири́л єси́ нас на мі́сті озлобле́нія, і прикри́ ни сінь сме́ртная. |
|
21
|
21
|
| Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого, | А́ще заби́хом і́м'я Бо́га на́шего, і а́ще возді́хом руки́ на́ша к бо́гу чужде́му, |
|
22
|
22
|
| то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця. | не Бог ли взи́щеть сих? Той бо вість та́йная се́рдця. |
|
23
|
23
|
| Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення. | Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся весь день, вміни́хомся, я́ко о́вці заколе́нія. |
|
24
|
24
|
| Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди. | Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? воскресни́, і не отри́ни до конця́. |
|
25
|
25
|
| Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу? | Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забива́єши нищету́ на́шу і скорб на́шу? |
|
26
|
26
|
| Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане. | Я́ко смири́ся в персть душа́ на́ша, прильпе́ землі́ утро́ба на́ша. |
|
27
|
27
|
| Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради. | Воскресни́, Го́споди, помози́ нам і ізба́ви нас і́мене ра́ди Твоєго́. |
