1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 5
|
Псалом 5
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида. | О наслі́дствующем, псало́м Дави́ду, 5. |
|
2
|
2
|
| Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої. | Глаго́ли моя́ внуши́, Го́споди, разумі́й зва́ніє моє́. |
|
3
|
3
|
| Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я, | Воньми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мой і Бо́же мой, я́ко к Тебі́ помолю́ся, Го́споди. |
|
4
|
4
|
| Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати. | Зау́тра усли́ши глас мой, зау́тра предста́ну Ті, і у́зриши м'я; |
|
5
|
5
|
| Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий. | я́ко Бог не хотя́й беззако́нія Ти єси́, не присели́ться к Тебі́ лука́внуяй, |
|
6
|
6
|
| Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня. | ніже́ пребу́дуть беззако́нници пред очи́ма Твої́ма; возненави́діл єси́ вся ді́лающия беззако́ніє, |
|
7
|
7
|
| Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь. | погуби́ши вся глаго́лющия лжу; му́жа крове́й і льсти́ва гнуша́ється Госпо́дь. |
|
8
|
8
|
| Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою. | Аз же мно́жеством ми́лости Твоєя́ вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, в стра́сі Твоє́м. |
|
9
|
9
|
| Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою. | Го́споди, наста́ви м'я пра́вдою Твоє́ю, враг мої́х ра́ди іспра́ви пред Тобо́ю путь мой. |
|
10
|
10
|
| Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують. | Я́ко ність во усті́х їх і́стини, се́рдце їх су́єтно, гроб отве́рст горта́нь їх, язи́ки свої́ми льща́ху. |
|
11
|
11
|
| Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи. | Суди́ їм, Бо́же, да отпаду́ть от ми́слей свої́х; по мно́жеству нече́стія їх ізри́ни я, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди. |
|
12
|
12
|
| І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє. | І да возвеселя́ться всі упова́ющії на Тя, во вік возра́дуються, і всели́шися в них, і похва́ляться о Тебі́ лю́б'ящії і́м'я Твоє́. |
|
13
|
13
|
| Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його. | Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас. |
