1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 78
|
Псалом 78
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. | Псало́м Аса́фу, 78. |
|
1
|
1
|
| Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну. | Бо́же, прийдо́ша язи́ци в достоя́ніє Твоє́, оскверни́ша храм святи́й Твой, |
|
2
|
2
|
| Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним. | положи́ша Ієрусали́м, я́ко ово́щноє храни́лище; положи́ша тру́пія раб Твої́х бра́шно пти́цям небе́сним, пло́ти преподо́бних Твої́х звіре́м земни́м; |
|
3
|
3
|
| Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх. | пролія́ша кров їх, я́ко во́ду, о́крест Ієрусали́ма, і не бі погреба́яй. |
|
4
|
4
|
| Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас. | Би́хом поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас. |
|
5
|
5
|
| Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє? | Доко́лі, Го́споди, прогні́ваєшися до конця́? Разжже́ться, я́ко огнь, рве́ніє Твоє́? |
|
6
|
6
|
| Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають. | Проли́й гнів Твой на язи́ки, незна́ющия Тебе́, і на ца́рствія, я́же і́мене Твоєго́ не призва́ша; |
|
7
|
7
|
| Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили. | я́ко поядо́ша Іа́кова і мі́сто єго́ опустоши́ша. |
|
8
|
8
|
| Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми. | Не пом'яни́ на́ших беззако́ній пе́рвих; ско́ро да предваря́ть ни щедро́ти Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хом зіло́. |
|
9
|
9
|
| Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого. | Помози́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, сла́ви ра́ди і́мене Твоєго́; Го́споди, ізба́ви ни і очи́сти гріхи́ на́ша і́мене ра́ди Твоєго́. |
|
10
|
10
|
| Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх. | Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх? І да уві́сться во язи́ціх пред очи́ма на́шима отмще́ніє кро́ве раб Твої́х пролити́я. |
|
11
|
11
|
| Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть. | Да вни́деть пред Тя воздиха́ніє окова́нних; по вели́чію ми́шці Твоєя́ снабди́ си́ни умерщвле́нних. |
|
12
|
12
|
| Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи. | Возда́ждь сосі́дом на́шим седмери́цею в ні́дро їх поноше́ніє їх, і́мже поноси́ша Тя, Го́споди. |
|
13
|
13
|
| А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою. | Ми же, лю́діє Твої́ і о́вці па́житі Твоєя́, іспові́мися Тебі́, Бо́же, во вік, в род і род возвісти́м хвалу́ Твою́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
