1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 103
|
Псалом 103
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида про сотворіння світу.] | Псало́м Дави́ду, о мирсті́м битії́, 103. |
|
1
|
1
|
| Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. | Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мой, возвели́чился єси́ зіло́; во іспові́даніє і в велелі́поту обле́клся єси́; |
|
2
|
2
|
| Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. | одія́йся сві́том, я́ко ри́зою, простира́яй не́бо, я́ко ко́жу; |
|
3
|
3
|
| Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. | покрива́яй вода́ми преви́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ ві́треню; |
|
4
|
4
|
| Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. | творя́й а́нгели Своя́ ду́хи, і слуги́ Своя́ — пла́мень о́гненний; |
|
5
|
5
|
| Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. | основа́яй зе́млю на тве́рді єя́; не преклони́ться в вік ві́ка. |
|
6
|
6
|
| Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. | Бе́здна, я́ко ри́за, одія́ніє єя́, на гора́х ста́нуть во́ди; |
|
7
|
7
|
| Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. | от запреще́нія Твоєго́ побі́гнуть, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́ться. |
|
8
|
8
|
| Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. | Восхо́дять го́ри, і низхо́дять поля́, в мі́сто, є́же основа́л єси́ їм. |
|
9
|
9
|
| Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. | Преді́л положи́л єси́, єго́же не пре́йдуть, ніже́ обратя́ться покри́ти зе́млю. |
|
10
|
10
|
| Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] | Посила́яй істо́чники в де́брех, посреді́ гор про́йдуть во́ди. |
|
11
|
11
|
| Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. | Напая́ють вся зві́рі се́льния, ждуть [воспри́ймуть] она́гри* в жа́жду свою́. |
|
12
|
12
|
| Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. | На тих пти́ці небе́сния привита́ють; от среди́ ка́менія дадя́ть глас. |
|
13
|
13
|
| Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. | Напая́яй го́ри от преви́спренних Свої́х; от плода́ діл Твої́х наси́титься земля́. |
|
14
|
14
|
| Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. | Прозяба́яй траву́ ското́м, і злак на слу́жбу челові́ком, ізвести́ хліб от землі́; |
|
15
|
15
|
| І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини. | і вино́ весели́ть се́рдце челові́ка, ума́стити лице́ єле́єм; і хліб се́рдце челові́ка укріпи́ть. |
|
16
|
16
|
| Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. | Наси́тяться древа́ польська́я, ке́дри лива́нстії, ї́хже єси́ насади́л; |
|
17
|
17
|
| Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. | та́мо пти́ці вогніздя́ться, єроді́єво* жили́ще предводи́тельствуєть ї́ми. |
|
18
|
18
|
| Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. | Го́ри висо́кия єле́нем, ка́мень — прибі́жище за́яцем. |
|
19
|
19
|
| Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. | Сотвори́л єсть луну́ во времена́; со́лнце позна́ за́пад свой. |
|
20
|
20
|
| Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. | Положи́л єси́ тьму, і бисть нощ, в не́йже про́йдуть всі зві́ріє дубра́внії, |
|
21
|
21
|
| Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. | ски́мні рика́ющії восхи́тити і взиска́ти от Бо́га пи́щу себі́. |
|
22
|
22
|
| Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. | Возсія́ со́лнце, і собра́шася, і в ло́жах свої́х ля́гуть. |
|
23
|
23
|
| Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. | Ізи́деть челові́к на ді́ло своє́ і на ді́ланіє своє́ до ве́чера. |
|
24
|
24
|
| Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. | Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; вся прему́дростію сотвори́л єси́; іспо́лнися земля́ тва́рі Твоєя́. |
|
25
|
25
|
| Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. | Сіє́ мо́ре вели́коє і простра́нноє; та́мо га́ди, ї́хже ність числа́, живо́тная ма́лая с вели́кими; |
|
26
|
26
|
| Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. | та́мо кораблі́ препла́вають, змій сей, єго́же созда́л єси́ руга́тися єму́. |
|
27
|
27
|
| Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. | Вся к Тебі́ ча́ють, да́ти пи́щу їм во бла́го вре́м'я. |
|
28
|
28
|
| Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом. | Да́вшу Тебі́ їм, соберу́ть; отве́рзшу Тебі́ ру́ку, вся́чеськая іспо́лняться бла́гости; |
|
29
|
29
|
| Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. | отвра́щшу же Тебі́ лице́, возм'яту́ться; оти́меши дух їх, і ізче́знуть і в персть свою́ возвратя́ться; |
|
30
|
30
|
| Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. | по́слеши Ду́ха Твоєго́, і сози́ждуться, і обнови́ши лице́ землі́. |
|
31
|
31
|
| Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. | Бу́ди сла́ва Госпо́дня во ві́ки; возвесели́ться Госпо́дь о ді́ліх Свої́х; |
|
32
|
32
|
| Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. | призира́яй на зе́млю і творя́й ю трясти́ся; прикаса́яйся гора́м, і дим'я́ться. |
|
33
|
33
|
| Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. | Воспою́ Го́сподеві в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм; |
|
34
|
34
|
| Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. | да услади́ться Єму́ бесі́да моя́, аз же возвеселю́ся о Го́споді. |
|
35
|
35
|
| Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя! | Да ізче́знуть грі́шници от землі́, і беззако́нници, я́коже не би́ти їм. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
