1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 76
|
Псалом 76
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа. | В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Аса́фу, 76. |
|
2
|
2
|
| Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене. | Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м к Бо́гу, і внят мі. |
|
3
|
3
|
| В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи. | В день ско́рби моєя́ Бо́га взиска́х рука́ма мої́ма, но́щію пред Ним, і не прельще́н бих; отве́ржеся уті́шитися душа́ моя́. |
|
4
|
4
|
| Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій. | Пом'яну́х Бо́га і возвесели́хся, поглумля́хся [размишля́х], і малоду́шствоваше дух мой. |
|
5
|
5
|
| Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити. | Предвари́сті стражби́ о́чі мої́; см'ято́хся і не глаго́лах. |
|
6
|
6
|
| Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих. | Поми́слих дні пе́рвия, і лі́та ві́чная пом'яну́х, і поуча́хся; |
|
7
|
7
|
| Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій: | но́щію се́рдцем мої́м глумля́хся, і тужа́ше [размишля́х, і іспи́товаше] дух мой; |
|
8
|
8
|
| невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї? | єда́ во ві́ки отри́неть Госпо́дь і не приложи́ть благоволи́ти па́ки? |
|
9
|
9
|
| Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід? | іли́ до конця́ ми́лость Свою́ отсіче́ть, сконча́ глаго́л от ро́да в род? |
|
10
|
10
|
| Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої? | єда́ забу́деть уще́дрити Бог? Іли́ удержи́ть во гні́ві Своє́м щедро́ти Своя́? |
|
11
|
11
|
| І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього». | І ріх: ни́ні нача́х, сія́ ізмі́на десни́ці Ви́шняго. |
|
12
|
12
|
| Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої. | Пом'яну́х діла́ Госпо́дня; я́ко пом'яну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́, |
|
13
|
13
|
| Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої. | і поучу́ся во всіх ді́ліх Твої́х, і в начина́ніїх Твої́х поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду]. |
|
14
|
14
|
| Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?! | Бо́же, во святі́м путь Твой; кто Бог ве́лій, я́ко Бог наш? |
|
15
|
15
|
| Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою. | Ти єси́ Бог творя́й чудеса́; сказа́л єси́ в лю́дех си́лу Твою́, |
|
16
|
16
|
| Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа. | ізба́вил єси́ ми́шцею Твоє́ю лю́ди Твоя́, си́ни Іа́ковлі і Іо́сифови. |
|
17
|
17
|
| Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні. | Ви́діша Тя во́ди, Бо́же, ви́діша Тя во́ди і убоя́шася; см'ято́шася бе́здни. |
|
18
|
18
|
| З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли. | Мно́жество шу́ма вод; глас да́ша о́блаці, і́бо стрі́ли Твоя́ прехо́дять. |
|
19
|
19
|
| Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася. | Глас гро́ма Твоєго́ в колесі́, освіти́ша мо́лнія Твоя́ вселе́нную; подви́жеся і тре́петна бисть земля́. |
|
20
|
20
|
| Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі. | В мо́рі путіє́ Твої́, і стезі́ Твоя́ в вода́х мно́гих, і сліди́ Твої́ не позна́ються. |
|
21
|
21
|
| Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона. | Наста́вил єси́, я́ко о́вці, лю́ди Твоя́ руко́ю Моїсе́йовою і Ааро́нею. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
