1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 118
|
Псалом 118
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
Аллилу́я, 118.
|
|
1
|
1
|
|
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
|
Блаже́нні непоро́чнії в путь [в путі́], ходя́щії в зако́ні Госпо́дні.
|
|
2
|
2
|
|
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
|
Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́.
|
|
3
|
3
|
|
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
|
Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша.
|
|
4
|
4
|
|
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
|
Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́;
|
|
5
|
5
|
|
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
|
даби́ іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
|
|
6
|
6
|
|
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
|
Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́.
|
|
7
|
7
|
|
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
|
Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́.
|
|
8
|
8
|
|
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
|
Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́.
|
|
9
|
9
|
|
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
|
В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
|
|
10
|
10
|
|
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
|
Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х.
|
|
11
|
11
|
|
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
|
В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́.
|
|
12
|
12
|
|
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
|
Благослове́н єси́, Го́споди; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
|
|
13
|
13
|
|
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
|
Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х.
|
|
14
|
14
|
|
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
|
На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві.
|
|
15
|
15
|
|
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
|
В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́.
|
|
16
|
16
|
|
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
|
Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х.
|
|
17
|
17
|
|
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
|
Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́.
|
|
18
|
18
|
|
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
|
Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
|
|
19
|
19
|
|
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
|
Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́.
|
|
20
|
20
|
|
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
|
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я.
|
|
21
|
21
|
|
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
|
Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х.
|
|
22
|
22
|
|
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
|
Отими́ от мене́ поно́с [поноше́ніє] і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х.
|
|
23
|
23
|
|
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
|
І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х;
|
|
24
|
24
|
|
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
|
і́бо свиді́нія Твоя́ — поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ — оправда́нія Твоя́.
|
|
25
|
25
|
|
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
|
Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
|
|
26
|
26
|
|
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
|
Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
|
|
27
|
27
|
|
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
|
Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х.
|
|
28
|
28
|
|
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
|
Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х.
|
|
29
|
29
|
|
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
|
Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я.
|
|
30
|
30
|
|
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
|
Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х.
|
|
31
|
31
|
|
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
|
Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́.
|
|
32
|
32
|
|
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
|
Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́.
|
|
33
|
33
|
|
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
|
Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну;
|
|
34
|
34
|
|
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
|
Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м.
|
|
35
|
35
|
|
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
|
Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х.
|
|
36
|
36
|
|
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
|
Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство.
|
|
37
|
37
|
|
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
|
Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я.
|
|
38
|
38
|
|
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
|
Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой.
|
|
39
|
39
|
|
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
|
Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі.
|
|
40
|
40
|
|
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
|
Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я.
|
|
41
|
41
|
|
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
|
І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́;
|
|
42
|
42
|
|
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
|
і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́.
|
|
43
|
43
|
|
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
|
І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х;
|
|
44
|
44
|
|
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
|
і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка.
|
|
45
|
45
|
|
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
|
І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х;
|
|
46
|
46
|
|
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
|
і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся;
|
|
47
|
47
|
|
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
|
і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́;
|
|
48
|
48
|
|
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
|
і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х.
|
|
49
|
49
|
|
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
|
Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́.
|
|
50
|
50
|
|
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
|
То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я.
|
|
51
|
51
|
|
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
|
Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
|
|
52
|
52
|
|
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
|
Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся.
|
|
53
|
53
|
|
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
|
Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой.
|
|
54
|
54
|
|
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
|
Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́.
|
|
55
|
55
|
|
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
|
Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой.
|
|
56
|
56
|
|
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
|
Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
|
|
57
|
57
|
|
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
|
Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой.
|
|
58
|
58
|
|
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
|
Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́.
|
|
59
|
59
|
|
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
|
Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́.
|
|
60
|
60
|
|
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
|
Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́.
|
|
61
|
61
|
|
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
|
У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
|
|
62
|
62
|
|
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
|
Полу́нощі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́.
|
|
63
|
63
|
|
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
|
Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́.
|
|
64
|
64
|
|
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
|
Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
|
|
65
|
65
|
|
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
|
Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́;
|
|
66
|
66
|
|
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
|
бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах.
|
|
67
|
67
|
|
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
|
Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х.
|
|
68
|
68
|
|
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
|
Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
|
|
69
|
69
|
|
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
|
Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́.
|
|
70
|
70
|
|
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
|
Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
|
|
71
|
71
|
|
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
|
Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м.
|
|
72
|
72
|
|
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
|
Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла́ва:
|
|
73
|
73
|
|
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
|
Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м.
|
|
74
|
74
|
|
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
|
Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х.
|
|
75
|
75
|
|
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
|
Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́.
|
|
76
|
76
|
|
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
|
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́;
|
|
77
|
77
|
|
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
|
да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
|
|
78
|
78
|
|
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
|
Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду] в за́повідех Твої́х.
|
|
79
|
79
|
|
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
|
Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́.
|
|
80
|
80
|
|
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
|
Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся.
|
|
81
|
81
|
|
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
|
Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х;
|
|
82
|
82
|
|
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
|
ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я?
|
|
83
|
83
|
|
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
|
зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х.
|
|
84
|
84
|
|
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
|
Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд?
|
|
85
|
85
|
|
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
|
Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди.
|
|
86
|
86
|
|
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
|
Вся за́повіді Твоя́ — і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі.
|
|
87
|
87
|
|
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
|
Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х.
|
|
88
|
88
|
|
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
|
По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х.
|
|
89
|
89
|
|
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
|
Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́.
|
|
90
|
90
|
|
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
|
В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть.
|
|
91
|
91
|
|
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
|
Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́.
|
|
92
|
92
|
|
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
|
Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м;
|
|
93
|
93
|
|
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
|
во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́.
|
|
94
|
94
|
|
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
|
Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х.
|
|
95
|
95
|
|
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
|
Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х.
|
|
96
|
96
|
|
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
|
Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́.
|
|
97
|
97
|
|
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
|
Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть.
|
|
98
|
98
|
|
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
|
па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть.
|
|
99
|
99
|
|
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
|
па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть.
|
|
100
|
100
|
|
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
|
па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х.
|
|
101
|
101
|
|
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
|
От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́;
|
|
102
|
102
|
|
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
|
от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́.
|
|
103
|
103
|
|
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
|
Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м.
|
|
104
|
104
|
|
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
|
От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди.
|
|
105
|
105
|
|
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
|
Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м.
|
|
106
|
106
|
|
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
|
Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́.
|
|
107
|
107
|
|
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
|
Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́.
|
|
108
|
108
|
|
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
|
Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я.
|
|
109
|
109
|
|
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
|
Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю [Алекс.: моє́ю] ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х.
|
|
110
|
110
|
|
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
|
Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х.
|
|
111
|
111
|
|
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
|
Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть;
|
|
112
|
112
|
|
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
|
приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє.
|
|
113
|
113
|
|
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
|
Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х.
|
|
114
|
114
|
|
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
|
Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х.
|
|
115
|
115
|
|
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
|
Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́.
|
|
116
|
116
|
|
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
|
Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́;
|
|
117
|
117
|
|
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
|
помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну.
|
|
118
|
118
|
|
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
|
Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх.
|
|
119
|
119
|
|
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
|
Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́.
|
|
120
|
120
|
|
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
|
Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся.
|
|
121
|
121
|
|
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
|
Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я.
|
|
122
|
122
|
|
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
|
Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії.
|
|
123
|
123
|
|
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
|
О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́;
|
|
124
|
124
|
|
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
|
сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я.
|
|
125
|
125
|
|
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
|
Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́.
|
|
126
|
126
|
|
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
|
Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой.
|
|
127
|
127
|
|
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
|
Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія.
|
|
128
|
128
|
|
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
|
Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх.
|
|
129
|
129
|
|
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
|
Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́.
|
|
130
|
130
|
|
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
|
Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці.
|
|
131
|
131
|
|
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
|
Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х.
|
|
1002
|
1002
|
|
Слава…
|
Сла́ва:
|
|
132
|
132
|
|
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
|
При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́.
|
|
133
|
133
|
|
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
|
Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє;
|
|
134
|
134
|
|
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
|
ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́.
|
|
135
|
135
|
|
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
|
Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м.
|
|
136
|
136
|
|
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
|
Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́.
|
|
137
|
137
|
|
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
|
Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́;
|
|
138
|
138
|
|
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
|
запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́.
|
|
139
|
139
|
|
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
|
Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́.
|
|
140
|
140
|
|
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
|
Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є.
|
|
141
|
141
|
|
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
|
Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х.
|
|
142
|
142
|
|
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
|
Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина.
|
|
143
|
143
|
|
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
|
Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́.
|
|
144
|
144
|
|
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
|
Пра́вда свиді́нія Твоя́ — в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду.
|
|
145
|
145
|
|
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
|
Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́.
|
|
146
|
146
|
|
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
|
Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́.
|
|
147
|
147
|
|
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
|
Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х.
|
|
148
|
148
|
|
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
|
Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м.
|
|
149
|
149
|
|
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
|
Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
|
|
150
|
150
|
|
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
|
Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
|
|
151
|
151
|
|
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
|
Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина.
|
|
152
|
152
|
|
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
|
Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́.
|
|
153
|
153
|
|
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
|
Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х.
|
|
154
|
154
|
|
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
|
Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я.
|
|
155
|
155
|
|
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
|
Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша.
|
|
156
|
156
|
|
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
|
Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я.
|
|
157
|
157
|
|
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
|
Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся.
|
|
158
|
158
|
|
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
|
Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша.
|
|
159
|
159
|
|
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
|
Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я.
|
|
160
|
160
|
|
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
|
Нача́ло слове́с Твої́х — і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́.
|
|
161
|
161
|
|
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
|
Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́.
|
|
162
|
162
|
|
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
|
Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу.
|
|
163
|
163
|
|
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
|
Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х.
|
|
164
|
164
|
|
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
|
Седмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́.
|
|
165
|
165
|
|
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
|
Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна.
|
|
166
|
166
|
|
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
|
Ча́ях спаcе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х.
|
|
167
|
167
|
|
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
|
Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́.
|
|
168
|
168
|
|
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
|
Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди.
|
|
169
|
169
|
|
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
|
Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я.
|
|
170
|
170
|
|
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
|
Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я.
|
|
171
|
171
|
|
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
|
Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м.
|
|
172
|
172
|
|
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
|
Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда.
|
|
173
|
173
|
|
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
|
Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих.
|
|
174
|
174
|
|
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
|
Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть.
|
|
175
|
175
|
|
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
|
Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні.
|
|
176
|
176
|
|
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
|
Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х.
|
|
1003
|
1003
|
|
Слава…
|
Сла́ва:
|
