1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 34
|
Псалом 34
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида. (Пророчий).
|
Псало́м Дави́ду, 34.
|
|
1
|
1
|
|
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
|
Суди́, Го́споди, оби́дящия м'я, побори́ борю́щия м'я.
|
|
2
|
2
|
|
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
|
Прийми́ ору́жіє і щит і воста́ни в по́мощ мою́;
|
|
3
|
3
|
|
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
|
ізсу́ни меч і заключи́ сопроти́в гоня́щих м'я; рци душі́ моє́й: спасе́ніє твоє́ єсьм Аз.
|
|
4
|
4
|
|
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
|
Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться ми́слящії мі зла́я.
|
|
5
|
5
|
|
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
|
Да бу́дуть я́ко прах пред лице́м ві́тра, і а́нгел Госпо́день оскорбля́я їх;
|
|
6
|
6
|
|
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
|
да бу́деть путь їх тьма і по́лзок, і а́нгел Госпо́день погоня́яй їх;
|
|
7
|
7
|
|
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
|
я́ко ту́не скри́ша мі па́губу сі́ті своєя́, всу́є поноси́ша душі́ моє́й.
|
|
8
|
8
|
|
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
|
Да при́йдеть єму́ сіть, ю́же не вість, і лови́тва, ю́же скри, да оби́меть ї, і в сіть да впаде́ть в ню.
|
|
9
|
9
|
|
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
|
Душа́ же моя́ возра́дується о Го́споді, возвесели́ться о спасе́нії Єго́.
|
|
10
|
10
|
|
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
|
Вся ко́сті моя́ реку́ть: Го́споди, Го́споди, кто подо́бен Тебі́? Ізбавля́яй ни́ща із руки́ крі́пльших єго́, і ни́ща, і убо́га от расхища́ющих єго́.
|
|
11
|
11
|
|
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
|
Воста́вше на м'я свиді́теле непра́веднії, я́же не ві́дях, вопроша́ху м'я.
|
|
12
|
12
|
|
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
|
Возда́ша мі лука́вая воз блага́я, і безча́діє душі́ моє́й.
|
|
13
|
13
|
|
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
|
Аз же, внегда́ они́ стужа́ху мі, облача́хся во вре́тище і смиря́х посто́м ду́шу мою́, і моли́тва моя́ в ні́дро моє́ возврати́ться.
|
|
14
|
14
|
|
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
|
Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́х; я́ко пла́чя і сі́туя, та́ко смиря́хся.
|
|
15
|
15
|
|
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
|
І на м'я возвесели́шася і собра́шася; собра́шася на м'я ра́ни, і не позна́х; разділи́шася, і не умили́шася.
|
|
16
|
16
|
|
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
|
Іскуси́ша м'я, подражни́ша м'я подражне́нієм, поскрежета́ша на м'я зуби́ свої́ми.
|
|
17
|
17
|
|
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
|
Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злоді́йства їх, от лев єдоноро́дную мою́.
|
|
18
|
18
|
|
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
|
Іспові́мся Тебі́ в це́ркві мно́зі, в лю́дех тя́жціх восхвалю́ Тя.
|
|
19
|
19
|
|
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
|
Да не возра́дуються о мні вражду́ющії мі непра́ведно, ненави́дящії м'я ту́не і помиза́ющії очи́ма;
|
|
20
|
20
|
|
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
|
я́ко мні у́бо ми́рная глаго́лаху, і на гнів ле́сти помишля́ху.
|
|
21
|
21
|
|
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
|
Разшири́ша на м'я уста́ своя́, рі́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́діша о́чі на́ші.
|
|
22
|
22
|
|
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
|
Ви́діл єси́, Го́споди, да не премолчи́ши; Го́споди, не отступи́ от мене́.
|
|
23
|
23
|
|
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
|
Воста́ни, Го́споди, і воньми́ суду́ моєму́, Бо́же мой і Го́споди мой, на прю мою́.
|
|
24
|
24
|
|
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
|
Суди́ мі, Го́споди, по пра́вді Твоє́й, Го́споди Бо́же мой, і да не возра́дуються о мні.
|
|
25
|
25
|
|
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
|
Да не реку́ть в сердця́х свої́х: бла́гоже, бла́гоже душі́ на́шей; ніже́ да реку́ть: пожро́хом єго́.
|
|
26
|
26
|
|
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
|
Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі ра́дующіїся злом мої́м; да облеку́ться в студ і срам велері́чующії на м'я.
|
|
27
|
27
|
|
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
|
Да возра́дуються і возвеселя́ться хотя́щії пра́вди моєя́; і да реку́ть ви́ну: да возвели́читься Госпо́дь, хотя́щії ми́ра рабу́ Єго́.
|
|
28
|
28
|
|
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
|
І язи́к мой поучи́ться пра́вді Твоє́й, весь день хвалі́ Твоє́й.
|
