1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 21
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа). | В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21. |
|
2
|
2
|
| Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. | Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спаcе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х. |
|
3
|
3
|
| Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. | Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні. |
|
4
|
4
|
| Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. | Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева. |
|
5
|
5
|
| На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. | На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я; |
|
6
|
6
|
| До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. | к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася. |
|
7
|
7
|
| А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. | Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й. |
|
8
|
8
|
| Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: | Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю; |
|
9
|
9
|
| «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». | упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́. |
|
10
|
10
|
| Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. | Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́. |
|
11
|
11
|
| На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. | К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти. |
|
12
|
12
|
| Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. | Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі. |
|
13
|
13
|
| Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. | Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я; |
|
14
|
14
|
| Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. | отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй. |
|
15
|
15
|
| Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. | Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́. |
|
16
|
16
|
| Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. | І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́. |
|
17
|
17
|
| Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. | Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́. |
|
18
|
18
|
| Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. | Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я. |
|
19
|
19
|
| Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. | Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій. |
|
20
|
20
|
| Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! | Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́. |
|
21
|
21
|
| Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. | Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́. |
|
22
|
22
|
| Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. | Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́. |
|
23
|
23
|
| Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. | Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя. |
|
24
|
24
|
| Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! | Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево; |
|
25
|
25
|
| Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. | я́ко не унічижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я. |
|
26
|
26
|
| Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. | От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́. |
|
27
|
27
|
| Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. | Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка. |
|
28
|
28
|
| Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. | Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред ним вся оте́чествія язи́к; |
|
29
|
29
|
| Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. | я́ко Госпо́днє єсть Ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки. |
|
30
|
30
|
| Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. | Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть. |
|
31
|
31
|
| Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. | І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий; |
|
32
|
32
|
| Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь. | і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], я́же сотвори́ Госпо́дь. |
