1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 21
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
|
В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21.
|
|
2
|
2
|
|
Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
|
Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спаcе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х.
|
|
3
|
3
|
|
Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
|
Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні.
|
|
4
|
4
|
|
Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
|
Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева.
|
|
5
|
5
|
|
На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
|
На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я;
|
|
6
|
6
|
|
До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
|
к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася.
|
|
7
|
7
|
|
А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
|
Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й.
|
|
8
|
8
|
|
Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
|
Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю;
|
|
9
|
9
|
|
«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
|
упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́.
|
|
10
|
10
|
|
Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
|
Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́.
|
|
11
|
11
|
|
На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
|
К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти.
|
|
12
|
12
|
|
Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
|
Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі.
|
|
13
|
13
|
|
Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
|
Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я;
|
|
14
|
14
|
|
Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
|
отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй.
|
|
15
|
15
|
|
Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
|
Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́.
|
|
16
|
16
|
|
Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
|
І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́.
|
|
17
|
17
|
|
Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
|
Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́.
|
|
18
|
18
|
|
Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
|
Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я.
|
|
19
|
19
|
|
Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
|
Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій.
|
|
20
|
20
|
|
Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
|
Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́.
|
|
21
|
21
|
|
Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
|
Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́.
|
|
22
|
22
|
|
Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
|
Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́.
|
|
23
|
23
|
|
Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
|
Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя.
|
|
24
|
24
|
|
Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
|
Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево;
|
|
25
|
25
|
|
Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
|
я́ко не унічижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я.
|
|
26
|
26
|
|
Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
|
От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́.
|
|
27
|
27
|
|
Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
|
Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка.
|
|
28
|
28
|
|
Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
|
Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред ним вся оте́чествія язи́к;
|
|
29
|
29
|
|
Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
|
я́ко Госпо́днє єсть Ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки.
|
|
30
|
30
|
|
Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
|
Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть.
|
|
31
|
31
|
|
Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
|
І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий;
|
|
32
|
32
|
|
Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.
|
і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], я́же сотвори́ Госпо́дь.
|
