1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 103
|
Pал0мъ Rг
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида про сотворіння світу.] | Pал0мъ дв7ду, њ мірстёмъ бытіи2, RG. |
|
1
|
1
|
| Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. | Благослови2, душE моS, гDа. ГDи б9е м0й, возвели1чилсz є3си2 ѕэлw2: во и3сповёданіе и3 въ велелёпоту њблeклсz є3си2: |
|
2
|
2
|
| Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. | њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, простирazй нeбо ћкw к0жу: |
|
3
|
3
|
| Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. | покрывazй водaми превhспрєннzz сво‰, полагazй w4блаки на восхождeніе своE, ходsй на крил{ вётрєню: |
|
4
|
4
|
| Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. | творsй ѓгGлы сво‰ дyхи, и3 слуги6 сво‰ плaмень џгненный: |
|
5
|
5
|
| Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. | њсновazй зeмлю на твeрди є3S: не преклони1тсz въ вёкъ вёка. |
|
6
|
6
|
| Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. | Бeздна ћкw ри1за њдэsніе є3S, на горaхъ стaнутъ в0ды: |
|
7
|
7
|
| Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. | t запрещeніz твоегw2 побёгнутъ, t глaса гр0ма твоегw2 ўбоsтсz. |
|
8
|
8
|
| Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. | Восх0дzтъ г0ры, и3 низх0дzтъ полS, въ мёсто є4же њсновaлъ є3си2 и5мъ. |
|
9
|
9
|
| Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. | Предёлъ положи1лъ є3си2, є3гHже не прeйдутъ, нижE њбратsтсz покрhти зeмлю. |
|
10
|
10
|
| Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] | Посылazй и3ст0чники въ дeбрехъ, посредЁ г0ръ пр0йдутъ в0ды. |
|
11
|
11
|
| Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. | Напаsютъ вс‰ ѕвBри сє1лныz, ждyтъ [воспріи1мутъ] nнaгри въ жaжду свою2. |
|
12
|
12
|
| Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. | На тhхъ пти6цы небє1сныz привитaютъ: t среды2 кaменіz дадsтъ глaсъ. |
|
13
|
13
|
| Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. | Напаszй г0ры t превhспреннихъ свои1хъ: t плодA дёлъ твои1хъ насhтитсz землS. |
|
14
|
14
|
| Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. | Прозzбazй травY скотHмъ, и3 ѕлaкъ на слyжбу человёкwмъ, и3звести2 хлёбъ t земли2: |
|
15
|
15
|
| І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини. | и3 віно2 весели1тъ сeрдце человёка, ўмaстити лицE є3лeемъ: и3 хлёбъ сeрдце человёка ўкрэпи1тъ. |
|
16
|
16
|
| Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. | Насhтzтсz древA пwльскaz, кeдри лівaнстіи, и5хже є3си2 насади1лъ: |
|
17
|
17
|
| Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. | тaмw пти6цы вогнэздsтсz, є3рwдjево жили1ще предводи1телствуетъ и4ми. |
|
18
|
18
|
| Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. | Г0ры высHкіz є3лeнємъ, кaмень прибёжище зazцємъ. |
|
19
|
19
|
| Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. | Сотвори1лъ є4сть лунY во временA: с0лнце познA зaпадъ св0й. |
|
20
|
20
|
| Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. | Положи1лъ є3си2 тмY, и3 бhсть н0щь, въ нeйже пр0йдутъ вси2 ѕвёріе дубрaвніи, |
|
21
|
21
|
| Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. | скЂмни рыкaющіи восхи1тити и3 взыскaти t бGа пи1щу себЁ. |
|
22
|
22
|
| Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. | ВозсіS с0лнце, и3 собрaшасz, и3 въ л0жахъ свои1хъ лsгутъ. |
|
23
|
23
|
| Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. | И#зhдетъ человёкъ на дёло своE и3 на дёланіе своE до вeчера. |
|
24
|
24
|
| Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. | Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰, гDи: вс‰ премdростію сотвори1лъ є3си2: и3сп0лнисz землS твaри твоеS. |
|
25
|
25
|
| Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. | СіE м0ре вели1кое и3 прострaнное: тaмw гaди, и4хже нёсть числA, живHтнаz м†лаz съ вели1кими: |
|
26
|
26
|
| Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. | тaмw корабли6 преплaваютъ, ѕмjй сeй, є3г0же создaлъ є3си2 ругaтисz є3мY. |
|
27
|
27
|
| Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. | Вс‰ къ тебЁ чaютъ, дaти пи1щу и5мъ во блaго врeмz. |
|
28
|
28
|
| Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом. | Дaвшу тебЁ и5мъ, соберyтъ: tвeрзшу тебЁ рyку, всsчєскаz и3сп0лнzтсz блaгости: |
|
29
|
29
|
| Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. | tврaщшу же тебЁ лицE, возмzтyтсz: tи1меши дyхъ и4хъ, и3 и3зчeзнутъ и3 въ пeрсть свою2 возвратsтсz: |
|
30
|
30
|
| Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. | п0слеши д¦а твоего2, и3 сози1ждутсz, и3 њбнови1ши лицE земли2. |
|
31
|
31
|
| Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. | Бyди слaва гDнz во вёки: возвесели1тсz гDь њ дёлэхъ свои1хъ: |
|
32
|
32
|
| Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. | призирazй на зeмлю и3 творsй ю5 трzсти1сz: прикасazйсz горaмъ, и3 дымsтсz. |
|
33
|
33
|
| Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. | Воспою2 гDеви въ животЁ моeмъ, пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь: |
|
34
|
34
|
| Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. | да ўслади1тсz є3мY бесёда моS, ѓзъ же возвеселю1сz њ гDэ. |
|
35
|
35
|
| Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя! | Да и3зчeзнутъ грBшницы t земли2, и3 беззакHнницы, ћкоже не бhти и5мъ. Благослови2, душE моS, гDа. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Слaва: |
