1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 103
|
Pал0мъ Rг
|
|
0
|
0
|
|
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
|
Pал0мъ дв7ду, њ мірстёмъ бытіи2, RG.
|
|
1
|
1
|
|
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
|
Благослови2, душE моS, гDа. ГDи б9е м0й, возвели1чилсz є3си2 ѕэлw2: во и3сповёданіе и3 въ велелёпоту њблeклсz є3си2:
|
|
2
|
2
|
|
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
|
њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, простирazй нeбо ћкw к0жу:
|
|
3
|
3
|
|
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
|
покрывazй водaми превhспрєннzz сво‰, полагazй w4блаки на восхождeніе своE, ходsй на крил{ вётрєню:
|
|
4
|
4
|
|
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
|
творsй ѓгGлы сво‰ дyхи, и3 слуги6 сво‰ плaмень џгненный:
|
|
5
|
5
|
|
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
|
њсновazй зeмлю на твeрди є3S: не преклони1тсz въ вёкъ вёка.
|
|
6
|
6
|
|
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
|
Бeздна ћкw ри1за њдэsніе є3S, на горaхъ стaнутъ в0ды:
|
|
7
|
7
|
|
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
|
t запрещeніz твоегw2 побёгнутъ, t глaса гр0ма твоегw2 ўбоsтсz.
|
|
8
|
8
|
|
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
|
Восх0дzтъ г0ры, и3 низх0дzтъ полS, въ мёсто є4же њсновaлъ є3си2 и5мъ.
|
|
9
|
9
|
|
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
|
Предёлъ положи1лъ є3си2, є3гHже не прeйдутъ, нижE њбратsтсz покрhти зeмлю.
|
|
10
|
10
|
|
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
|
Посылazй и3ст0чники въ дeбрехъ, посредЁ г0ръ пр0йдутъ в0ды.
|
|
11
|
11
|
|
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
|
Напаsютъ вс‰ ѕвBри сє1лныz, ждyтъ [воспріи1мутъ] nнaгри въ жaжду свою2.
|
|
12
|
12
|
|
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
|
На тhхъ пти6цы небє1сныz привитaютъ: t среды2 кaменіz дадsтъ глaсъ.
|
|
13
|
13
|
|
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
|
Напаszй г0ры t превhспреннихъ свои1хъ: t плодA дёлъ твои1хъ насhтитсz землS.
|
|
14
|
14
|
|
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
|
Прозzбazй травY скотHмъ, и3 ѕлaкъ на слyжбу человёкwмъ, и3звести2 хлёбъ t земли2:
|
|
15
|
15
|
|
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
|
и3 віно2 весели1тъ сeрдце человёка, ўмaстити лицE є3лeемъ: и3 хлёбъ сeрдце человёка ўкрэпи1тъ.
|
|
16
|
16
|
|
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
|
Насhтzтсz древA пwльскaz, кeдри лівaнстіи, и5хже є3си2 насади1лъ:
|
|
17
|
17
|
|
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
|
тaмw пти6цы вогнэздsтсz, є3рwдjево жили1ще предводи1телствуетъ и4ми.
|
|
18
|
18
|
|
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
|
Г0ры высHкіz є3лeнємъ, кaмень прибёжище зazцємъ.
|
|
19
|
19
|
|
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
|
Сотвори1лъ є4сть лунY во временA: с0лнце познA зaпадъ св0й.
|
|
20
|
20
|
|
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
|
Положи1лъ є3си2 тмY, и3 бhсть н0щь, въ нeйже пр0йдутъ вси2 ѕвёріе дубрaвніи,
|
|
21
|
21
|
|
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
|
скЂмни рыкaющіи восхи1тити и3 взыскaти t бGа пи1щу себЁ.
|
|
22
|
22
|
|
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
|
ВозсіS с0лнце, и3 собрaшасz, и3 въ л0жахъ свои1хъ лsгутъ.
|
|
23
|
23
|
|
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
|
И#зhдетъ человёкъ на дёло своE и3 на дёланіе своE до вeчера.
|
|
24
|
24
|
|
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
|
Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰, гDи: вс‰ премdростію сотвори1лъ є3си2: и3сп0лнисz землS твaри твоеS.
|
|
25
|
25
|
|
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
|
СіE м0ре вели1кое и3 прострaнное: тaмw гaди, и4хже нёсть числA, живHтнаz м†лаz съ вели1кими:
|
|
26
|
26
|
|
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
|
тaмw корабли6 преплaваютъ, ѕмjй сeй, є3г0же создaлъ є3си2 ругaтисz є3мY.
|
|
27
|
27
|
|
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
|
Вс‰ къ тебЁ чaютъ, дaти пи1щу и5мъ во блaго врeмz.
|
|
28
|
28
|
|
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
|
Дaвшу тебЁ и5мъ, соберyтъ: tвeрзшу тебЁ рyку, всsчєскаz и3сп0лнzтсz блaгости:
|
|
29
|
29
|
|
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
|
tврaщшу же тебЁ лицE, возмzтyтсz: tи1меши дyхъ и4хъ, и3 и3зчeзнутъ и3 въ пeрсть свою2 возвратsтсz:
|
|
30
|
30
|
|
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
|
п0слеши д¦а твоего2, и3 сози1ждутсz, и3 њбнови1ши лицE земли2.
|
|
31
|
31
|
|
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
|
Бyди слaва гDнz во вёки: возвесели1тсz гDь њ дёлэхъ свои1хъ:
|
|
32
|
32
|
|
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
|
призирazй на зeмлю и3 творsй ю5 трzсти1сz: прикасazйсz горaмъ, и3 дымsтсz.
|
|
33
|
33
|
|
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
|
Воспою2 гDеви въ животЁ моeмъ, пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь:
|
|
34
|
34
|
|
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
|
да ўслади1тсz є3мY бесёда моS, ѓзъ же возвеселю1сz њ гDэ.
|
|
35
|
35
|
|
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
|
Да и3зчeзнутъ грBшницы t земли2, и3 беззакHнницы, ћкоже не бhти и5мъ. Благослови2, душE моS, гDа.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слaва:
|
