1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 34
|
Pал0мъ lд
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. (Пророчий). | Pал0мъ дв7ду, lд7. |
|
1
|
1
|
| Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. | Суди2, гDи, њби1дzщыz мS, побори2 борю1щыz мS. |
|
2
|
2
|
| Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. | Пріими2 nрyжіе и3 щи1тъ и3 востaни въ п0мощь мою2: |
|
3
|
3
|
| Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». | и3зсyни мeчь и3 заключи2 сопроти1въ гонsщихъ мS: рцы2 души2 моeй: спcніе твоE є4смь ѓзъ. |
|
4
|
4
|
| Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. | Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущіи дyшу мою2, да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz мhслzщіи ми2 ѕл†z. |
|
5
|
5
|
| Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. | Да бyдутъ ћкw прaхъ пред8 лицeмъ вётра, и3 ѓгGлъ гDень њскорблsz и5хъ: |
|
6
|
6
|
| Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. | да бyдетъ пyть и4хъ тмA и3 п0лзокъ, и3 ѓгGлъ гDень погонszй и5хъ: |
|
7
|
7
|
| Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. | ћкw тyне скрhша ми2 пaгубу сёти своеS, всyе поноси1ша души2 моeй. |
|
8
|
8
|
| Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель. | Да пріи1детъ є3мY сёть, ю4же не вёсть, и3 лови1тва, ю4же скры2, да њбhметъ и5, и3 въ сёть да впадeтъ въ ню2. |
|
9
|
9
|
| А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. | Душa же моS возрaдуетсz њ гDэ, возвесели1тсz њ спcніи є3гw2. |
|
10
|
10
|
| Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його». | Вс‰ кHсти мо‰ рекyтъ: гDи, гDи, кто2 под0бенъ тебЁ; и3збавлszй ни1ща и3з8 руки2 крёпльшихъ є3гw2, и3 ни1ща, и3 ўб0га t расхищaющихъ є3го2. |
|
11
|
11
|
| Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене. | Востaвше на мS свидётелє непрaведніи, ±же не вёдzхъ, вопрошaху мS. |
|
12
|
12
|
| Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою. | Воздaша ми2 лук†ваz воз8 бlг†z, и3 безчaдіе души2 моeй. |
|
13
|
13
|
| Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася. | Ѓзъ же, внегдA nни2 стужaху ми2, њблачaхсz во врeтище и3 смирsхъ пост0мъ дyшу мою2, и3 моли1тва моS въ нёдро моE возврати1тсz. |
|
14
|
14
|
| Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю. | Ћкw бли1жнему, ћкw брaту нaшему, тaкw ўгождaхъ: ћкw плaчz и3 сётуz, тaкw смирsхсz. |
|
15
|
15
|
| А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що; | И# на мS возвесели1шасz и3 собрaшасz: собрaшасz на мS р†ны, и3 не познaхъ: раздэли1шасz, и3 не ўмили1шасz. |
|
16
|
16
|
| спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами. | И#скуси1ша мS, подражни1ша мS подражнeніемъ, поскрежетaша на мS зубы2 свои1ми. |
|
17
|
17
|
| Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою. | ГDи, когдA ќзриши; ўстр0й дyшу мою2 t ѕлодёйства и4хъ, t лє1въ є3динор0дную мою2. |
|
18
|
18
|
| Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе, | И#сповёмсz тебЁ въ цRкви мн0зэ, въ лю1дехъ тsжцэхъ восхвалю1 тz. |
|
19
|
19
|
| щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини. | Да не возрaдуютсz њ мнЁ враждyющіи ми2 непрaведнw, ненави1дzщіи мS тyне и3 помизaющіи nчи1ма: |
|
20
|
20
|
| Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли. | ћкw мнЁ ќбw ми6рнаz глаг0лаху, и3 на гнёвъ лє1сти помышлsху. |
|
21
|
21
|
| Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші». | Разшири1ша на мS ўстA сво‰, рёша: блaгоже, блaгоже, ви1дэша џчи нaши. |
|
22
|
22
|
| Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. | Ви1дэлъ є3си2, гDи, да не премолчи1ши: гDи, не tступи2 t менє2. |
|
23
|
23
|
| Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій! | Востaни, гDи, и3 вонми2 судY моемY, б9е м0й и3 гDи м0й, на прю2 мою2. |
|
24
|
24
|
| Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною. | Суди1 ми, гDи, по прaвдэ твоeй, гDи б9е м0й, и3 да не возрaдуютсz њ мнЁ. |
|
25
|
25
|
| Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його». | Да не рекyтъ въ сердцaхъ свои1хъ: блaгоже, блaгоже души2 нaшей: нижE да рекyтъ: пожр0хомъ є3го2. |
|
26
|
26
|
| Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене. | Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ рaдующіисz ѕлHмъ мои6мъ: да њблекyтсz въ стyдъ и3 срaмъ велерёчующіи на мS. |
|
27
|
27
|
| І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!» | Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz хотsщіи прaвды моеS: и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, хотsщіи ми1ра рабY є3гw2. |
|
28
|
28
|
| А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні. | И# љзhкъ м0й поучи1тсz прaвдэ твоeй, вeсь дeнь хвалЁ твоeй. |
