1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 38
|
Pал0мъ lи
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида. | Въ конeцъ, їдіfyму, пёснь дв7ду, l}. |
|
2
|
2
|
| Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною». | Рёхъ: сохраню2 пути6 мо‰, є4же не согрэшaти ми2 љзhкомъ мои1мъ: положи1хъ ўстHмъ мои6мъ храни1ло, внегдA востaти грёшному предо мн0ю. |
|
3
|
3
|
| Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася. | Њнэмёхъ и3 смири1хсz, и3 ўмолчaхъ t бл†гъ, и3 болёзнь моS њбнови1сz. |
|
4
|
4
|
| Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм: | Согрёzсz сeрдце моE во мнЁ, и3 въ поучeніи моeмъ разгори1тсz џгнь: глаг0лахъ љзhкомъ мои1мъ: |
|
5
|
5
|
| «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій». | скажи1 ми, гDи, кончи1ну мою2 и3 число2 днjй мои1хъ, к0е є4сть, да разумёю, что2 лишaюсz ѓзъ. |
|
6
|
6
|
| Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою. | СE, п‰ди положи1лъ є3си2 дни6 мо‰, и3 состaвъ м0й ћкw ничт0же пред8 тоб0ю: nбaче всsчєскаz суетA всsкъ человёкъ живhй. |
|
7
|
7
|
| Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться. | U5бо w4бразомъ х0дитъ человёкъ, nбaче всyе мzтeтсz: сокр0вищствуетъ, и3 не вёсть, комY соберeтъ |. |
|
8
|
8
|
| І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе. | И# нн7э кто2 терпёніе моE; не гDь ли; и3 состaвъ м0й t тебє2 є4сть. |
|
9
|
9
|
| Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному. | T всёхъ беззак0ній мои1хъ и3збaви мS: поношeніе безyмному дaлъ мS є3си2. |
|
10
|
10
|
| Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це. | Њнэмёхъ и3 не tверз0хъ ќстъ мои1хъ, ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2. |
|
11
|
11
|
| Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну. | Tстaви t менє2 р†ны тво‰: t крёпости бо руки2 твоеS ѓзъ и3зчез0хъ. |
|
12
|
12
|
| Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина. | Во њбличeніихъ њ беззак0ніи наказaлъ є3си2 человёка, и3 и3стazлъ є3си2 ћкw паучи1ну дyшу є3гw2: nбaче всyе всsкъ человёкъ. |
|
13
|
13
|
| Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої. | Ўслhши моли1тву мою2, гDи, и3 молeніе моE внуши2, слeзъ мои1хъ не премолчи2: ћкw пресeлникъ ѓзъ є4смь ў тебє2 и3 пришлeцъ, ћкоже вси2 nтцы2 мои2. |
|
14
|
14
|
| Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде. | Њслaби ми2, да почjю, прeжде дaже не tидY, и3 ктомY не бyду. |
