|
Псалом 103
|
Псалом 103
|
|
0
|
0
|
|
Псало́мъ Дави́ду, о мірстѣ́мъ бытіи́.
|
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
|
|
1
|
1
|
|
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мо́й, возвели́чился єси́ зѣло́: во исповѣ́даніє и въ велелѣ́поту обле́клся єси́:
|
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
|
|
2
|
2
|
|
одѣя́йся свѣ́томъ я́ко ри́зою, простира́яй не́бо я́ко ко́жу:
|
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
|
|
3
|
3
|
|
покрыва́яй вода́ми превы́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ вѣ́треню:
|
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
|
|
4
|
4
|
|
творя́й а́нгелы Своя́ ду́хи, и слуги́ Своя́ пла́мень о́гненный:
|
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
|
|
5
|
5
|
|
основа́яй зе́млю на тве́рди єя́: не преклони́тся въ вѣ́къ вѣ́ка.
|
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
|
|
6
|
6
|
|
Бе́здна я́ко ри́за одѣя́ніє єя́, на гора́хъ ста́нутъ во́ды:
|
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
|
|
7
|
7
|
|
от запреще́нія Твоєго́ побѣ́гнутъ, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́тся.
|
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
|
|
8
|
8
|
|
Восхо́дятъ го́ры, и низхо́дятъ поля́, въ мѣ́сто є́же основа́лъ єси́ и́мъ.
|
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
|
|
9
|
9
|
|
Предѣ́лъ положи́лъ єси́, єго́же не пре́йдутъ, ниже́ обратя́тся покры́ти зе́млю.
|
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
|
|
10
|
10
|
|
Посыла́яй исто́чники въ де́брехъ, посредѣ́ го́ръ про́йдутъ во́ды.
|
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
|
|
11
|
11
|
|
Напая́ютъ вся́ звѣ́ри се́лныя, жду́тъ {воспріи́мутъ} она́гри въ жа́жду свою́.
|
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
|
|
12
|
12
|
|
На ты́хъ пти́цы небе́сныя привита́ютъ: от среды́ ка́менія дадя́тъ гла́съ.
|
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
|
|
13
|
13
|
|
Напая́яй го́ры от превы́спреннихъ Свои́хъ: от плода́ дѣ́лъ Твои́хъ насы́тится земля́.
|
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
|
|
14
|
14
|
|
Прозяба́яй траву́ ското́мъ, и зла́къ на слу́жбу человѣ́комъ, извести́ хлѣ́бъ от земли́:
|
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
|
|
15
|
15
|
|
и віно́ весели́тъ се́рдце человѣ́ка, ума́стити лице́ єле́ємъ: и хлѣ́бъ се́рдце человѣ́ка укрѣпи́тъ.
|
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
|
|
16
|
16
|
|
Насы́тятся древа́ польска́я, ке́дри Ліва́нстіи, и́хже єси́ насади́лъ:
|
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
|
|
17
|
17
|
|
та́мо пти́цы вогнѣздя́тся, єроді́єво жили́ще предводи́телствуєтъ и́ми.
|
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
|
|
18
|
18
|
|
Го́ры высо́кія єле́немъ, ка́мень прибѣ́жище за́яцемъ.
|
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
|
|
19
|
19
|
|
Сотвори́лъ є́сть луну́ во времена́: со́лнце позна́ за́падъ сво́й.
|
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
|
|
20
|
20
|
|
Положи́лъ єси́ тму́, и бы́сть но́щь, въ не́йже про́йдутъ вси́ звѣ́ріє дубра́вніи,
|
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
|
|
21
|
21
|
|
ски́мни рыка́ющіи восхи́тити и взыска́ти от Бо́га пи́щу себѣ́.
|
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
|
|
22
|
22
|
|
Возсія́ со́лнце, и собра́шася, и въ ло́жахъ свои́хъ ля́гутъ.
|
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
|
|
23
|
23
|
|
Изы́детъ человѣ́къ на дѣ́ло своє́ и на дѣ́ланіє своє́ до ве́чера.
|
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
|
|
24
|
24
|
|
Я́ко возвели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: вся́ прему́дростію сотвори́лъ єси́: испо́лнися земля́ тва́ри Твоєя́.
|
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
|
|
25
|
25
|
|
Сіє́ мо́ре вели́коє и простра́нноє: та́мо га́ди, и́хже нѣ́сть числа́, живо́тная ма́лая съ вели́кими:
|
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
|
|
26
|
26
|
|
та́мо корабли́ препла́ваютъ, змі́й се́й, єго́же созда́лъ єси́ руга́тися єму́.
|
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
|
|
27
|
27
|
|
Вся́ къ Тебѣ́ ча́ютъ, да́ти пи́щу и́мъ во бла́го вре́мя.
|
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
|
|
28
|
28
|
|
Да́вшу Тебѣ́ и́мъ, соберу́тъ: отве́рзшу Тебѣ́ ру́ку, вся́ческая испо́лнятся бла́гости:
|
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
|
|
29
|
29
|
|
отвра́щшу же Тебѣ́ лице́, возмяту́тся: отъи́меши ду́хъ и́хъ, и изче́знутъ и въ пе́рсть свою́ возвратя́тся:
|
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
|
|
30
|
30
|
|
по́слеши ду́ха Твоєго́, и сози́ждутся, и обнови́ши лице́ земли́.
|
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
|
|
31
|
31
|
|
Бу́ди сла́ва Госпо́дня во вѣ́ки: возвесели́тся Госпо́дь о дѣ́лѣхъ Свои́хъ:
|
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
|
|
32
|
32
|
|
призира́яй на зе́млю и творя́й ю́ трясти́ся: прикаса́яйся гора́мъ, и дымя́тся.
|
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
|
|
33
|
33
|
|
Воспою́ Го́сподеви въ животѣ́ моє́мъ, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже є́смь:
|
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
|
|
34
|
34
|
|
да услади́тся Єму́ бесѣ́да моя́, а́зъ же возвеселю́ся о Го́сподѣ.
|
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
|
|
35
|
35
|
|
Да изче́знутъ грѣ́шницы от земли́, и беззако́нницы, я́коже не бы́ти и́мъ. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
|
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
|
