|
Псалом 49
|
Псалом 49
|
|
0
|
0
|
|
Псало́мъ Аса́фу.
|
Псалом Асафа.
|
|
1
|
1
|
|
Бо́гъ Бого́въ Госпо́дь глаго́ла, и призва́ зе́млю от восто́къ со́лнца до за́падъ.
|
Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.
|
|
2
|
2
|
|
От Сіо́на благолѣ́піє красоты́ Єго́:
|
Від Сиону велич краси Його.
|
|
3
|
3
|
|
Бо́гъ я́вѣ пріи́детъ, Бо́гъ на́шъ, и не премолчи́тъ: о́гнь предъ Ни́мъ возгори́тся, и о́крестъ Єго́ бу́ря зѣ́лна.
|
Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
|
|
4
|
4
|
|
Призове́тъ не́бо свы́ше, и зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́.
|
Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:
|
|
5
|
5
|
|
Собери́те Єму́ преподо́бныя Єго́, завѣща́ющыя завѣ́тъ Єго́ о же́ртвахъ.
|
«Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»
|
|
6
|
6
|
|
И возвѣстя́тъ небеса́ пра́вду Єго́: я́ко Бо́гъ судія́ є́сть.
|
Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.
|
|
7
|
7
|
|
Услы́шите, лю́діє Мои́, и возглаго́лю ва́мъ, Ізра́илю, и засвидѣ́телствую тебѣ́: Бо́гъ, Бо́гъ тво́й є́смь А́зъ.
|
«Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.
|
|
8
|
8
|
|
Не о же́ртвахъ твои́хъ обличу́ тя́, всесожже́нія же твоя́ предо Мно́ю су́ть вы́ну:
|
Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.
|
|
9
|
9
|
|
не пріиму́ от до́му твоєго́ телце́въ, ниже́ от ста́дъ твои́хъ козло́въ.
|
Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,
|
|
10
|
10
|
|
Я́ко Мои́ су́ть вси́ звѣ́ріє дубра́вніи, ско́ти въ гора́хъ и воло́ве:
|
бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.
|
|
11
|
11
|
|
позна́хъ вся́ пти́цы небе́сныя, и красота́ се́лная со Мно́ю є́сть.
|
Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.
|
|
12
|
12
|
|
А́ще вза́лчу, не реку́ тебѣ́: Моя́ бо є́сть вселе́нная и исполне́ніє єя́.
|
Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.
|
|
13
|
13
|
|
Єда́ я́мъ мяса́ ю́нча? Или́ кро́вь козло́въ пію́?
|
Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?
|
|
14
|
14
|
|
Пожри́ Богови же́ртву хвалы́ и возда́ждь Вы́шнему моли́твы твоя́:
|
Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.
|
|
15
|
15
|
|
и призови́ Мя въ де́нь ско́рби твоєя́, и изму́ тя, и просла́виши Мя́.
|
І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене».
|
|
16
|
16
|
|
Грѣ́шнику же рече́ Бо́гъ: вску́ю ты́ повѣ́даєши оправда́нія Моя́ и воспріє́млеши завѣ́тъ Мо́й усты́ твои́ми?
|
А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?
|
|
17
|
17
|
|
Ты́ же возненави́дѣлъ єси́ наказа́ніє и отве́рглъ єси́ словеса́ Моя́ вспя́ть.
|
Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.
|
|
18
|
18
|
|
А́ще ви́дѣлъ єси́ та́тя, те́клъ єси́ съ ни́мъ, и съ прелюбодѣ́ємъ уча́стіє твоє́ полага́лъ єси́:
|
Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.
|
|
19
|
19
|
|
уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, и язы́къ тво́й сплета́ше льще́нія:
|
Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.
|
|
20
|
20
|
|
сѣдя́ на бра́та твоєго́ клевета́лъ єси́ и на сы́на ма́тере твоєя́ полага́лъ єси́ собла́знъ.
|
Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.
|
|
21
|
21
|
|
Сія́ сотвори́лъ єси́, и умолча́хъ, вознепщева́лъ єси́ беззако́ніє, я́ко бу́ду тебѣ́ подо́бенъ: обличу́ тя и предста́влю предъ лице́мъ твои́мъ грѣхи́ твоя́.
|
Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].
|
|
22
|
22
|
|
Разумѣ́йте у́бо сія́, забыва́ющіи Бо́га, да не когда́ похи́титъ, и не бу́детъ избавля́яй.
|
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.
|
|
23
|
23
|
|
Же́ртва хвалы́ просла́витъ Мя́, и та́мо пу́ть, и́мже явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
|
Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».
|
