|
Псалом 54
|
Псалом 54
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зума, Аса́фу, псало́мъ.
|
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида.
|
|
2
|
2
|
|
Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ и не пре́зри моле́нія моєго́:
|
Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
|
|
3
|
3
|
|
вонми́ ми и услы́ши мя́: возскорбѣ́хъ печа́лію моє́ю {во искуше́ніи моє́мъ}, и смято́хся
|
Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
|
|
4
|
4
|
|
от гла́са вра́жія и от стуже́нія грѣ́шнича: я́ко уклони́ша на мя́ беззако́ніє и во гнѣ́вѣ враждова́ху ми́.
|
І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
|
|
5
|
5
|
|
Се́рдце моє́ смяте́ся во мнѣ́, и боя́знь сме́рти нападе́ на мя́:
|
Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
|
|
6
|
6
|
|
стра́хъ и тре́петъ пріи́де на мя́, и покры́ мя тма́.
|
Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
|
|
7
|
7
|
|
И рѣ́хъ: кто́ да́стъ ми́ крилѣ́ я́ко голуби́нѣ? И полещу́, и почі́ю.
|
Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
|
|
8
|
8
|
|
Се́, удали́хся бѣ́гая и водвори́хся въ пусты́ни.
|
І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
|
|
9
|
9
|
|
Ча́яхъ Бо́га спаса́ющаго мя́ от малоду́шія и от бу́ри.
|
Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
|
|
10
|
10
|
|
Потопи́, Го́споди, и раздѣли́ язы́ки и́хъ: я́ко ви́дѣхъ беззако́ніє и прерѣка́ніє во гра́дѣ.
|
Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
|
|
11
|
11
|
|
Дне́мъ и но́щію обы́детъ и́ по стѣна́мъ єго́: беззако́ніє и тру́дъ посредѣ́ єго́, и непра́вда:
|
Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
|
|
12
|
12
|
|
и не оскудѣ́ от сто́гнъ єго́ ли́хва и ле́сть.
|
І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
|
|
13
|
13
|
|
Я́ко а́ще бы вра́гъ поноси́лъ ми́, претерпѣ́лъ бы́хъ у́бо: и а́ще бы ненави́дяй мя́ на мя́ велерѣ́чевалъ, укры́лбыхся от него́.
|
Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
|
|
14
|
14
|
|
Ты́ же, человѣ́че равноду́шне, влады́ко мо́й и зна́ємый мо́й,
|
Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
|
|
15
|
15
|
|
и́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шенъ: въ дому́ Бо́жіи ходи́хомъ єдиномышле́ніємъ.
|
з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
|
|
16
|
16
|
|
Да пріи́детъ же сме́рть на ня́, и да сни́дутъ во а́дъ жи́ви: я́ко лука́вство въ жили́щихъ и́хъ, посредѣ́ и́хъ.
|
Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
|
|
17
|
17
|
|
А́зъ къ Бо́гу воззва́хъ, и Госпо́дь услы́ша мя́.
|
Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
|
|
18
|
18
|
|
Ве́черъ и зау́тра и полу́дне повѣ́мъ и возвѣщу́, и услы́шитъ гла́съ мо́й.
|
Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
|
|
19
|
19
|
|
Изба́витъ ми́ромъ ду́шу мою́ от приближа́ющихся мнѣ́: я́ко во мно́зѣ бя́ху со мно́ю.
|
Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
|
|
20
|
20
|
|
Услы́шитъ Бо́гъ, и смири́тъ я́ сы́й пре́жде вѣ́къ: нѣ́сть бо и́мъ измѣне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га.
|
Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
|
|
21
|
21
|
|
Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє: оскверни́ша завѣ́тъ Єго́.
|
Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
|
|
22
|
22
|
|
Раздѣли́шася от гнѣ́ва лица́ Єго́, и прибли́жишася сердца́ и́хъ: умя́кнуша словеса́ и́хъ па́че єле́а, и та́ су́ть стрѣ́лы.
|
Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
|
|
23
|
23
|
|
Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, и То́й тя́ препита́єтъ: не да́стъ въ вѣ́къ молвы́ пра́веднику.
|
Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.
|
|
24
|
24
|
|
Ты́ же, Бо́же, низведе́ши и́хъ въ студене́цъ истлѣ́нія: му́жіє крове́й и льсти́ не преполовя́тъ дні́й свои́хъ. А́зъ же, Го́споди, упова́ю на Тя́.
|
Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.
|
