|
Псалом 147
|
Псалом 147
|
|
0
|
0
|
|
Аллилу́іа, Агге́а и Заха́ріи.
|
(Аггея й Захарії.)
|
|
1
|
1
|
|
Похвали́, Ієрусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га твоєго́, Сіо́не:
|
Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
|
|
2
|
2
|
|
я́ко укрѣпи́ вереи́ вра́тъ твои́хъ, благослови́ сы́ны твоя́ въ тебѣ́.
|
Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
|
|
3
|
3
|
|
Полага́яй предѣ́лы твоя́ ми́ръ, и ту́ка пшени́чна насыща́яй тя́:
|
Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
|
|
4
|
4
|
|
посыла́яй сло́во Своє́ земли́, до ско́рости тече́тъ сло́во Єго́,
|
Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
|
|
5
|
5
|
|
даю́щаго снѣ́гъ Сво́й я́ко во́лну, мглу́ я́ко пе́пелъ посыпа́ющаго,
|
Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
|
|
6
|
6
|
|
мета́ющаго го́лоть Сво́й я́ко хлѣ́бы: проти́ву лица́ мра́за Єго́ кто́ постои́тъ?
|
Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
|
|
7
|
7
|
|
По́слетъ сло́во Своє́, и иста́єтъ я́: дхне́тъ ду́хъ Єго́, и потеку́тъ во́ды.
|
Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
|
|
8
|
8
|
|
Возвѣща́яй сло́во Своє́ Іа́кову, оправда́нія и судьбы́ Своя́ Ізра́илеви:
|
Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
|
|
9
|
9
|
|
не сотвори́ та́ко вся́кому язы́ку, и судьбы́ Своя́ не яви́ и́мъ.
|
Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
|
