|
Псалом 87
|
Псалом 87
|
|
1
|
1
|
|
Пѣ́снь псалма́ Сыно́мъ Коре́овымъ, въ коне́цъ, о Маєле́ѳѣ є́же отвѣща́ти, ра́зума Єма́ну Ізра́илтянину.
|
Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.)
|
|
2
|
2
|
|
Го́споди Бо́же спасе́нія моєго́, во дни́ воззва́хъ и въ нощи́ предъ Тобо́ю:
|
Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою.
|
|
3
|
3
|
|
да вни́детъ предъ Тя́ моли́тва моя́, приклони́ у́хо Твоє́ къ моле́нію моєму́.
|
Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого.
|
|
4
|
4
|
|
Я́ко испо́лнися зо́лъ душа́ моя́, и живо́тъ мо́й а́ду прибли́жися.
|
Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося.
|
|
5
|
5
|
|
Привмѣне́нъ бы́хъ съ низходя́щими въ ро́въ: бы́хъ я́ко человѣ́къ безъ по́мощи,
|
Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили,
|
|
6
|
6
|
|
въ ме́ртвыхъ свобо́дь: я́ко я́звенніи спя́щіи во гро́бѣ, и́хже не помяну́лъ єси́ ктому́, и ті́и от руки́ Твоєя́ отринове́ни бы́ша.
|
між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті.
|
|
7
|
7
|
|
Положи́ша мя́ въ ро́вѣ преиспо́днѣмъ, въ те́мныхъ и сѣ́ни сме́ртнѣй.
|
Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній.
|
|
8
|
8
|
|
На мнѣ́ утверди́ся я́рость Твоя́, и вся́ во́лны Твоя́ наве́лъ єси́ на мя́.
|
На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене].
|
|
9
|
9
|
|
Уда́лилъ єси́ зна́ємыхъ мои́хъ от мене́: положи́ша мя́ ме́рзость себѣ́: пре́данъ бы́хъ и не исхожда́хъ.
|
Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти.
|
|
10
|
10
|
|
О́чи мои́ изнемого́стѣ от нищеты́: воззва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, ве́сь де́нь, воздѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мои́.
|
Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої.
|
|
11
|
11
|
|
Єда́ ме́ртвыми твори́ши чудеса́? Или́ вра́чеве воскреся́тъ, и исповѣ́дятся Тебѣ́?
|
Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе?
|
|
12
|
12
|
|
Єда́ повѣ́сть кто́ во гро́бѣ ми́лость Твою́, и и́стину Твою́ въ поги́бели?
|
Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі?
|
|
13
|
13
|
|
Єда́ позна́на бу́дутъ во тмѣ́ чудеса́ Твоя́, и пра́вда Твоя́ въ земли́ забве́ннѣй?
|
Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття?
|
|
14
|
14
|
|
И а́зъ къ Тебѣ́, Го́споди, воззва́хъ, и у́тро моли́тва моя́ предвари́тъ Тя́.
|
Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе.
|
|
15
|
15
|
|
Вску́ю, Го́споди, отрѣ́єши ду́шу мою́? Отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?
|
Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене?
|
|
16
|
16
|
|
Ни́щъ є́смь а́зъ, и въ трудѣ́хъ от ю́ности моєя́: возне́сжеся смири́хся и изнемого́хъ.
|
Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг.
|
|
17
|
17
|
|
На мнѣ́ преидо́ша гнѣ́ви Твои́, устраше́нія Твоя́ возмути́ша мя́:
|
По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене.
|
|
18
|
18
|
|
обыдо́ша мя́ я́ко вода́ ве́сь де́нь, одержа́ша мя́ вку́пѣ.
|
Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі.
|
|
19
|
19
|
|
Уда́лилъ єси́ от мене́ дру́га и и́скренняго, и зна́ємыхъ мои́хъ от страсте́й.
|
Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей.
|
