|
Псалом 131
|
Псалом 131
|
|
0
|
0
|
|
Пѣ́снь степе́ней.
|
Пісня ступенів.
|
|
1
|
1
|
|
Помяни́, Го́споди, Дави́да и всю́ кро́тость єго́:
|
Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його.
|
|
2
|
2
|
|
я́ко кля́тся Го́сподеви, обѣща́ся Бо́гу Іа́ковлю:
|
Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова:
|
|
3
|
3
|
|
а́ще вни́ду въ селе́ніє до́му моєго́, или́ взы́ду на о́дръ посте́ли моєя́:
|
«Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою,
|
|
4
|
4
|
|
а́ще да́мъ со́нъ очи́ма мои́ма, и вѣ́ждома мои́ма дрема́ніє, и поко́й скраніа́ма мои́ма:
|
не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм;
|
|
5
|
5
|
|
до́ндеже обря́щу мѣ́сто Го́сподеви, селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю.
|
не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова».
|
|
6
|
6
|
|
Се́, слы́шахомъ я́ во Євфра́ѳѣ, обрѣто́хомъ я́ въ поля́хъ Дубра́вы:
|
Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.
|
|
7
|
7
|
|
вни́демъ въ селе́нія Єго́, поклони́мся на мѣ́сто, идѣ́же стоя́стѣ но́зѣ Єго́.
|
Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його.
|
|
8
|
8
|
|
Воскре́сни́, Го́споди, въ поко́й Тво́й, Ты́ и ківо́тъ святы́ни Твоєя́.
|
Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.
|
|
9
|
9
|
|
Свяще́нницы Твои́ облеку́тся пра́вдою, и преподо́бніи Твои́ возра́дуются.
|
Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють.
|
|
10
|
10
|
|
Дави́да ра́ди раба́ Твоєго́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоєго́.
|
Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого.
|
|
11
|
11
|
|
Кля́тся Госпо́дь Дави́ду и́стиною, и не отве́ржется єя́: от плода́ чре́ва твоєго́ посажду́ на престо́лѣ твоє́мъ.
|
Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм.
|
|
12
|
12
|
|
А́ще сохраня́тъ сы́нове твои́ завѣ́тъ Мо́й и свидѣ́нія Моя́ сія́, и́мже научу́ я́, и сы́нове и́хъ до вѣ́ка ся́дутъ на престо́лѣ твоє́мъ.
|
А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм».
|
|
13
|
13
|
|
Я́ко избра́ Госпо́дь Сіо́на, изво́ли и́ въ жили́ще Себѣ́.
|
Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе.
|
|
14
|
14
|
|
Се́й поко́й Мо́й во вѣ́къ вѣ́ка, здѣ́ вселю́ся, я́ко изво́лихъ и́.
|
«Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його.
|
|
15
|
15
|
|
Лови́тву єго́ благословля́яй благословлю́, ни́щыя єго́ насы́щу хлѣ́бы:
|
Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом.
|
|
16
|
16
|
|
свяще́нники єго́ облеку́ во спасе́ніє, и преподо́бніи єго́ ра́достію возра́дуются.
|
Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю.
|
|
17
|
17
|
|
Та́мо возращу́ ро́гъ Дави́дови, угото́вахъ свѣти́лникъ пома́занному Моєму́.
|
Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму.
|
|
18
|
18
|
|
Враги́ єго́ облеку́ студо́мъ, на не́мъ же процвѣте́тъ святы́ня Моя́.
|
Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя».
|
