|
Псалом 93
|
Псалом 93
|
|
0
|
0
|
|
Псало́мъ Дави́ду, въ четве́ртый суббо́ты.
|
[Псалом Давида в четвертий день тижня.]
|
|
1
|
1
|
|
Бо́гъ отмще́ній Госпо́дь, Бо́гъ отмще́ній не обину́лся є́сть.
|
Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе!
|
|
2
|
2
|
|
Вознеси́ся, Судя́й земли́, возда́ждь воздая́ніє го́рдымъ.
|
Встань, Судде землі, дай відплату гордим.
|
|
3
|
3
|
|
Доко́лѣ грѣ́шницы, Го́споди, доко́лѣ грѣ́шницы восхва́лятся?
|
Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися?
|
|
4
|
4
|
|
Провѣща́ютъ и возглаго́лютъ непра́вду, возглаго́лютъ вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє?
|
Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня.
|
|
5
|
5
|
|
Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, и достоя́ніє Твоє́ озло́биша:
|
Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє.
|
|
6
|
6
|
|
вдови́цу и си́ра умори́ша, и прише́лца уби́ша,
|
Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають.
|
|
7
|
7
|
|
и рѣ́ша: не у́зритъ Госпо́дь, ниже́ уразумѣ́єтъ Бо́гъ Іа́ковль.
|
І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова».
|
|
8
|
8
|
|
Разумѣ́йте же, безу́мніи въ лю́дехъ, и бу́іи нѣ́когда, умудри́теся:
|
Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму?
|
|
9
|
9
|
|
насажде́й у́хо, не слы́шитъ ли? Или́ созда́вый о́ко, не сматря́єтъ ли?
|
Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить?
|
|
10
|
10
|
|
Наказу́яй язы́ки, не обличи́тъ ли, уча́й человѣ́ка ра́зуму?
|
Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас?
|
|
11
|
11
|
|
Госпо́дь вѣ́сть помышле́нія человѣ́ческая, я́ко су́ть су́єтна.
|
Знає Господь замисли людські, що вони марні.
|
|
12
|
12
|
|
Блаже́нъ человѣ́къ, єго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, и от зако́на Твоєго́ научи́ши єго́:
|
Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого,
|
|
13
|
13
|
|
укроти́ти єго́ от дні́й лю́тыхъ, до́ндеже изры́єтся грѣ́шному я́ма.
|
щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму.
|
|
14
|
14
|
|
Я́ко не отри́нетъ Госпо́дь люді́й Свои́хъ, и достоя́нія Своєго́ не оста́витъ:
|
Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого.
|
|
15
|
15
|
|
до́ндеже пра́вда обрати́тся на су́дъ, и держа́щіися єя́ вси́ пра́віи се́рдцемъ.
|
Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем.
|
|
16
|
16
|
|
Кто́ воста́нетъ ми́ на лука́внующыя? Или́ кто́ спредста́нетъ ми́ на дѣ́лающыя беззако́ніє?
|
Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня?
|
|
17
|
17
|
|
А́ще не Госпо́дь помо́глъ бы ми́, вма́лѣ всели́лася бы во а́дъ душа́ моя́.
|
Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя.
|
|
18
|
18
|
|
А́ще глаго́лахъ: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше ми́:
|
Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене.
|
|
19
|
19
|
|
по мно́жеству болѣ́зней мои́хъ въ се́рдцы моє́мъ, утѣше́нія Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́.
|
Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою.
|
|
20
|
20
|
|
Да не пребу́детъ Тебѣ́ престо́лъ беззако́нія, созида́яй тру́дъ на повелѣ́ніє.
|
Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону?
|
|
21
|
21
|
|
Уловя́тъ на ду́шу пра́ведничу, и кро́вь непови́нную осу́дятъ.
|
Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять.
|
|
22
|
22
|
|
И бы́сть мнѣ́ Госпо́дь въ прибѣ́жище, и Бо́гъ мо́й въ по́мощь упова́нія моєго́:
|
Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї.
|
|
23
|
23
|
|
и возда́стъ и́мъ Госпо́дь беззако́ніє и́хъ, и по лука́вствію и́хъ погуби́тъ я́ Госпо́дь Бо́гъ {на́шъ}.
|
Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.
|
