|
Псалом 143
|
Псалом 143
|
|
0
|
0
|
|
Псало́мъ Дави́ду, къ Голіа́ѳу.
|
Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
|
|
1
|
1
|
|
Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ мо́й, науча́яй ру́цѣ мои́ на ополче́ніє, пе́рсты моя́ на бра́нь.
|
Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
|
|
2
|
2
|
|
Ми́лость моя́ и прибѣ́жище моє́, засту́пникъ мо́й и изба́витель мо́й, защи́титель мо́й, и на Него́ упова́хъ: повину́яй лю́ди моя́ подъ мя́.
|
Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
|
|
3
|
3
|
|
Го́споди, что́ є́сть человѣ́къ, я́ко позна́лся єси́ єму́? Или́ сы́нъ человѣ́чь, я́ко вмѣня́єши єго́?
|
Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
|
|
4
|
4
|
|
Человѣ́къ суєтѣ́ уподо́бися: дні́є єго́ я́ко сѣ́нь прехо́дятъ.
|
Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
|
|
5
|
5
|
|
Го́споди, преклони́ небеса́, и сни́ди: косни́ся гора́мъ, и воздымя́тся:
|
Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
|
|
6
|
6
|
|
блесни́ мо́лнію, и разжене́ши я́: посли́ стрѣ́лы Твоя́, и смяте́ши я́.
|
Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
|
|
7
|
7
|
|
Посли́ ру́ку Твою́ съ высоты́, изми́ мя и изба́ви мя́ от во́дъ мно́гихъ, изъ руки́ сыно́въ чужди́хъ,
|
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
|
|
8
|
8
|
|
и́хже уста́ глаго́лаша суєту́, и десни́ца и́хъ десни́ца непра́вды.
|
що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
|
9
|
9
|
|
Бо́же, пѣ́снь но́ву воспою́ Тебѣ́, во псалти́ри десятостру́ннѣмъ пою́ Тебѣ́:
|
Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
|
|
10
|
10
|
|
даю́щему спасе́ніє царе́мъ, избавля́ющему Дави́да раба́ Своєго́ от меча́ лю́та.
|
бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
|
|
11
|
11
|
|
Изба́ви мя́ и изми́ мя изъ руки́ сыно́въ чужди́хъ, и́хже уста́ глаго́лаша суєту́, и десни́ца и́хъ десни́ца непра́вды:
|
Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
|
12
|
12
|
|
и́хже сы́нове и́хъ я́ко новосажде́нія водруже́ная въ ю́ности своє́й, дще́ри и́хъ удо́брены, преукра́шены я́ко подо́біє хра́ма:
|
Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
|
|
13
|
13
|
|
храни́лища и́хъ испо́лнена, отрыга́ющая от сего́ въ сіє́: о́вцы и́хъ многопло́дны, мно́жащыяся во исхо́дищихъ свои́хъ: воло́ве и́хъ то́лсти:
|
Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
|
|
14
|
14
|
|
нѣ́сть паде́нія опло́ту, ниже́ прохо́да, ниже́ во́пля въ сто́гнахъ и́хъ.
|
Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
|
|
15
|
15
|
|
Ублажи́ша лю́ди, и́мже сія́ су́ть: блаже́ни лю́діє, и́мже Госпо́дь Бо́гъ и́хъ.
|
Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.
|
