|
Псалом 136
|
Псалом 136
|
|
0
|
0
|
|
Дави́ду Ієремі́ємъ.
|
Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).
|
|
1
|
1
|
|
На рѣка́хъ Вавило́нскихъ, та́мо сѣдо́хомъ и пла́кахомъ, внегда́ помяну́ти на́мъ Сіо́на:
|
На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.
|
|
2
|
2
|
|
на ве́рбіихъ посредѣ́ єго́ обѣ́сихомъ орга́ны на́шя.
|
На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.
|
|
3
|
3
|
|
Я́ко та́мо вопроси́ша ны́ плѣ́ншіи на́съ о словесѣ́хъ пѣ́сней, и ве́дшіи на́съ о пѣ́ніи: воспо́йте на́мъ от пѣ́сней Сіо́нскихъ.
|
Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».
|
|
4
|
4
|
|
Ка́ко воспоє́мъ пѣ́снь Госпо́дню на земли́ чужде́й?
|
Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?
|
|
5
|
5
|
|
А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́на бу́ди десни́ца моя́.
|
Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.
|
|
6
|
6
|
|
Прильпни́ язы́къ мо́й горта́ни моєму́, а́ще не помяну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко въ нача́лѣ весе́лія моєго́.
|
Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.
|
|
7
|
7
|
|
Помяни́, Го́споди, сы́ны Єдо́мскія въ де́нь Ієрусали́мль глаго́лющыя: истоща́йте, истоща́йте до основа́ній єго́.
|
Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».
|
|
8
|
8
|
|
Дщи́ Вавило́ня окая́нная, блаже́нъ, и́же возда́стъ тебѣ́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ на́мъ:
|
Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.
|
|
9
|
9
|
|
блаже́нъ, и́же и́метъ и разбіє́тъ младе́нцы твоя́ о ка́мень.
|
Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
|
