|
Псалом 43
|
Псалом 43
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, сыно́въ Коре́овыхъ, въ ра́зумъ, псало́мъ.
|
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
|
|
2
|
2
|
|
Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахомъ, и отцы́ на́ши возвѣсти́ша на́мъ дѣ́ло, є́же содѣ́лалъ єси́ во дне́хъ и́хъ, во дне́хъ дре́внихъ.
|
Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
|
|
3
|
3
|
|
Рука́ Твоя́ язы́ки потреби́, и насади́лъ я́ єси́: озло́билъ єси́ лю́ди и изгна́лъ єси́ я́.
|
Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
|
|
4
|
4
|
|
Не бо мече́мъ свои́мъ наслѣ́диша зе́млю, и мы́шца и́хъ не спасе́ и́хъ, но десни́ца Твоя́ и мы́шца Твоя́ и просвѣще́ніє лица́ Твоєго́, я́ко благоволи́лъ єси́ въ ни́хъ.
|
Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
|
|
5
|
5
|
|
Ты́ єси́ са́мъ Ца́рь мо́й и Бо́гъ мо́й, заповѣ́даяй спасе́нія Іа́ковля.
|
Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
|
|
6
|
6
|
|
О Тебѣ́ враги́ на́шя избоде́мъ ро́ги, и о и́мени Твоє́мъ уничижи́мъ востаю́щыя на ны́.
|
З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
|
|
7
|
7
|
|
Не на лу́къ бо мо́й упова́ю, и ме́чь мо́й не спасе́тъ мене́:
|
Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
|
|
8
|
8
|
|
спаслъ бо єси́ на́съ от стужа́ющихъ на́мъ, и ненави́дящихъ на́съ посрами́лъ єси́.
|
а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
|
|
9
|
9
|
|
О Бо́зѣ похва́лимся ве́сь де́нь, и о и́мени Твоє́мъ исповѣ́мыся во вѣ́къ.
|
Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
|
|
10
|
10
|
|
Ны́нѣ же отри́нулъ єси́ и посрами́лъ єси́ на́съ, и не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ.
|
Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
|
|
11
|
11
|
|
Возврати́лъ єси́ на́съ вспя́ть при вразѣ́хъ на́шихъ, и ненави́дящіи на́съ расхища́ху себѣ́.
|
Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
|
|
12
|
12
|
|
Да́лъ єси́ на́съ я́ко о́вцы снѣ́ди, и во язы́цѣхъ разсѣ́ялъ ны́ єси́.
|
Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
|
|
13
|
13
|
|
Отда́лъ єси́ лю́ди Твоя́ безъ цѣны́, и не бѣ́ мно́жество въ восклица́ніихъ на́шихъ.
|
Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
|
|
14
|
14
|
|
Положи́лъ єси́ на́съ поноше́ніє сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́ніє и поруга́ніє су́щымъ о́крестъ на́съ.
|
Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
|
|
15
|
15
|
|
Положи́лъ єси́ на́съ въ при́тчу во язы́цѣхъ, покива́нію главы́ въ лю́дехъ.
|
Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
|
|
16
|
16
|
|
Ве́сь де́нь сра́мъ мо́й предо мно́ю є́сть, и сту́дъ лица́ моєго́ покры́ мя,
|
Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
|
|
17
|
17
|
|
от гла́са поноша́ющаго и оклевета́ющаго, от лица́ вра́жія и изгоня́щаго.
|
від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
|
|
18
|
18
|
|
Сія́ вся́ пріидо́ша на ны́, и не забы́хомъ Тебе́, и не непра́вдовахомъ въ завѣ́тѣ Твоє́мъ,
|
Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
|
|
19
|
19
|
|
и не отступи́ вспя́ть се́рдце на́ше: и уклони́лъ єси́ стези́ на́шя от пути́ Твоєго́,
|
Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
|
|
20
|
20
|
|
я́ко смири́лъ єси́ на́съ на мѣ́стѣ озлобле́нія, и прикры́ ны сѣ́нь сме́ртная.
|
коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
|
|
21
|
21
|
|
А́ще забы́хомъ и́мя Бо́га на́шего, и а́ще воздѣ́хомъ ру́ки на́шя къ бо́гу чужде́му,
|
Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
|
|
22
|
22
|
|
не Бо́гъ ли взы́щетъ си́хъ? То́й бо вѣ́сть та́йная се́рдца.
|
то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
|
|
23
|
23
|
|
Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся ве́сь де́нь, вмѣни́хомся я́ко о́вцы заколе́нія.
|
Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
|
|
24
|
24
|
|
Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? Воскре́сни́, и не отри́ни до конца́.
|
Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
|
|
25
|
25
|
|
Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забыва́єши нищету́ на́шу и ско́рбь на́шу?
|
Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
|
|
26
|
26
|
|
Я́ко смири́ся въ пе́рсть душа́ на́ша, прильпе́ земли́ утро́ба на́ша.
|
Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
|
|
27
|
27
|
|
Воскре́сни́, Го́споди, помози́ на́мъ, и изба́ви на́съ и́мене ра́ди Твоєго́.
|
Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
|
