|
Псалом 9
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, о та́йныхъ сы́на, псало́мъ Дави́ду, 9.
|
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
|
|
2
|
2
|
|
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, повѣ́мъ вся́ чудеса́ Твоя́.
|
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
|
|
3
|
3
|
|
Возвеселю́ся и возра́дуюся о Тебѣ́, пою́ и́мени Твоєму́, Вы́шній.
|
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
|
|
4
|
4
|
|
Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ вспя́ть, изнемо́гутъ и поги́бнутъ от лица́ Твоєго́.
|
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
|
|
5
|
5
|
|
Я́ко сотвори́лъ єси́ су́дъ мо́й и прю́ мою́: сѣ́лъ єси́ на престо́лѣ, судя́й пра́вду.
|
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
|
|
6
|
6
|
|
Запрети́лъ єси́ язы́комъ, и поги́бе нечести́вый: и́мя єго́ потреби́лъ єси́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
|
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
|
|
7
|
7
|
|
Врагу́ оскудѣ́ша ору́жія въ коне́цъ, и гра́ды разруши́лъ єси́: поги́бе па́мять єго́ съ шу́момъ.
|
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
|
|
8
|
8
|
|
И Госпо́дь во вѣ́къ пребыва́єтъ, угото́ва на су́дъ престо́лъ Сво́й:
|
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
|
|
9
|
9
|
|
и То́й суди́ти и́мать вселе́ннѣй въ пра́вду, суди́ти и́мать лю́демъ въ правотѣ́.
|
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
|
|
10
|
10
|
|
И бы́сть Госпо́дь прибѣ́жище убо́гому, помо́щникъ во благовре́меніихъ, въ ско́рбехъ.
|
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
|
|
11
|
11
|
|
И да упова́ютъ на Тя́ зна́ющіи и́мя Твоє́, я́ко не оста́вилъ єси́ взыска́ющихъ Тя́, Го́споди.
|
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
|
|
12
|
12
|
|
По́йте Го́сподеви, живу́щему въ Сіо́нѣ, возвѣсти́те во язы́цѣхъ начина́нія Єго́:
|
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
|
|
13
|
13
|
|
я́ко взыска́яй кро́ви и́хъ помяну́, не забы́ зва́нія убо́гихъ.
|
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
|
|
14
|
14
|
|
Поми́луй мя́, Го́споди, ви́ждь смире́ніє моє́ от вра́гъ мои́хъ, вознося́й мя́ от вра́тъ сме́ртныхъ:
|
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
|
|
15
|
15
|
|
я́ко да возвѣщу́ вся́ хвалы́ Твоя́ во вратѣ́хъ дще́ре Сіо́ни: возра́дуємся о спасе́ніи Твоє́мъ.
|
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
|
|
16
|
16
|
|
Углѣбо́ша язы́цы въ па́губѣ, ю́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю́же скры́ша, увязе́ нога́ и́хъ.
|
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
|
|
17
|
17
|
|
Зна́ємь є́сть Госпо́дь судьбы́ творя́й: въ дѣ́лѣхъ руку́ своє́ю увязе́ грѣ́шникъ.
|
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
|
|
18
|
18
|
|
Да возвратя́тся грѣ́шницы во а́дъ, вси́ язы́цы забыва́ющіи Бо́га.
|
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
|
|
19
|
19
|
|
Я́ко не до конца́ забве́нъ бу́детъ ни́щій, терпѣ́ніє убо́гихъ не поги́бнетъ до конца́.
|
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
|
|
20
|
20
|
|
Воскре́сни́, Го́споди, да не крѣпи́тся человѣ́къ, да су́дятся язы́цы предъ Тобо́ю.
|
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
|
|
21
|
21
|
|
Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля надъ ни́ми, да разумѣ́ютъ язы́цы, я́ко человѣ́цы су́ть.
|
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
|
|
22
|
22
|
|
Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніихъ, въ ско́рбехъ?
|
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
|
|
23
|
23
|
|
Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́єтся ни́щій: увяза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, я́же помышля́ютъ.
|
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
|
|
24
|
24
|
|
Я́ко хвали́мь є́сть грѣ́шный въ по́хотехъ души́ своєя́, и оби́дяй благослови́мь є́сть.
|
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
|
|
25
|
25
|
|
Раздражи́ Го́спода грѣ́шный: по мно́жеству гнѣ́ва своєго́ не взы́щетъ: нѣ́сть Бо́га предъ ни́мъ.
|
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
|
|
26
|
26
|
|
Оскверня́ются путіє́ єго́ на вся́ко вре́мя: отъе́млются судьбы́ Твоя́ от лица́ єго́: всѣ́ми враги́ свои́ми облада́єтъ.
|
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
|
|
27
|
27
|
|
Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: не подви́жуся от ро́да въ ро́дъ безъ зла́:
|
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
|
|
28
|
28
|
|
єго́же кля́твы уста́ єго́ по́лна су́ть, и го́рести и льсти́: подъ язы́комъ єго́ тру́дъ и болѣ́знь.
|
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
|
|
29
|
29
|
|
Присѣди́тъ въ лови́телствѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, є́же уби́ти непови́ннаго: о́чи єго́ на ни́щаго призира́єтѣ.
|
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
|
|
30
|
30
|
|
Лови́тъ въ та́йнѣ я́ко ле́въ во огра́дѣ своє́й, лови́тъ є́же восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ и́ въ сѣ́ти своє́й.
|
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
|
|
31
|
31
|
|
Смири́тъ єго́: преклони́тся и паде́тъ, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.
|
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
|
|
32
|
32
|
|
Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: забы́ Бо́гъ, отврати́ лице́ Своє́, да не ви́дитъ до конца́.
|
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
|
|
33
|
33
|
|
Воскре́сни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гихъ Твои́хъ до конца́.
|
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
|
|
34
|
34
|
|
Чесо́ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый Бо́га? Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: не взы́щетъ.
|
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
|
|
35
|
35
|
|
Ви́диши, я́ко Ты́ болѣ́знь и я́рость смотря́єши, да пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ Твои́: Тебѣ́ оста́вленъ є́сть ни́щій, си́ру Ты́ бу́ди помо́щникъ.
|
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
|
|
36
|
36
|
|
Сокруши́ мы́шцу грѣ́шному и лука́вому: взы́щется грѣ́хъ єго́ и не обря́щется.
|
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
|
|
37
|
37
|
|
Госпо́дь Ца́рь во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, язы́цы, от земли́ Єго́.
|
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
|
|
38
|
38
|
|
Жела́ніє убо́гихъ услы́шалъ єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдца и́хъ вня́тъ у́хо Твоє́.
|
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
|
|
39
|
39
|
|
Суди́ си́ру и смире́ну, да не приложи́тъ ктому́ велича́тися человѣ́къ на земли́.
|
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.
|
