|
Псалом 88
|
Псалом 88
|
|
1
|
1
|
|
Ра́зума Єѳа́ма Ізра́илтянина.
|
Повчання Ефама Езрахіта.
|
|
2
|
2
|
|
Ми́лости Твоя́, Го́споди, во вѣ́къ воспою́, въ ро́дъ и ро́дъ возвѣщу́ и́стину Твою́ усты́ мои́ми.
|
Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
|
|
3
|
3
|
|
Зане́ ре́клъ єси́: въ вѣ́къ ми́лость сози́ждется: на небесѣ́хъ угото́вится и́стина Твоя́.
|
Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
|
|
4
|
4
|
|
Завѣща́хъ завѣ́тъ избра́ннымъ Мои́мъ, кля́хся Дави́ду рабу́ Моєму́:
|
«Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
|
|
5
|
5
|
|
до вѣ́ка угото́ваю сѣ́мя твоє́, и сози́жду въ ро́дъ и ро́дъ престо́лъ тво́й.
|
навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
|
|
6
|
6
|
|
Исповѣ́дятъ небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, и́бо и́стину Твою́ въ це́ркви святы́хъ.
|
Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
|
|
7
|
7
|
|
Я́ко кто́ во о́блацѣхъ уравни́тся Го́сподеви? Уподо́бится Го́сподеви въ сынѣ́хъ Бо́жіихъ?
|
Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
|
|
8
|
8
|
|
Бо́гъ прославля́ємь въ совѣ́тѣ святы́хъ, ве́лій и стра́шенъ є́сть надъ всѣ́ми окре́стными Єго́.
|
Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
|
|
9
|
9
|
|
Го́споди Бо́же си́лъ, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Си́ленъ єси́, Го́споди, и и́стина Твоя́ о́крестъ Тебе́.
|
Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
|
|
10
|
10
|
|
Ты́ влады́чествуєши держа́вою морско́ю: возмуще́ніє же во́лнъ єго́ Ты́ укроча́єши.
|
Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
|
|
11
|
11
|
|
Ты́ смири́лъ, єси́, я́ко я́звена, го́рдаго: мы́шцею си́лы Твоєя́ расточи́лъ єси́ враги́ Твоя́.
|
Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
|
|
12
|
12
|
|
Твоя́ су́ть небеса́, и Твоя́ є́сть земля́: вселе́нную и исполне́ніє єя́ Ты́ основа́лъ єси́.
|
Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
|
|
13
|
13
|
|
Сѣ́веръ и мо́ре Ты́ созда́лъ єси́: Ѳаво́ръ и Єрмо́нъ о и́мени Твоє́мъ возра́дуєтася.
|
Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
|
|
14
|
14
|
|
Твоя́ мы́шца съ си́лою: да укрѣпи́тся рука́ Твоя́, и вознесе́тся десни́ца Твоя́.
|
Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
|
|
15
|
15
|
|
Пра́вда и судьба́ угото́ваніє престо́ла Твоєго́: ми́лость и и́стина предъи́детѣ предъ лице́мъ Твои́мъ.
|
Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
|
|
16
|
16
|
|
Блаже́ни лю́діє вѣ́дущіи воскликнове́ніє: Го́споди, во свѣ́тѣ лица́ Твоєго́ по́йдутъ,
|
Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
|
|
17
|
17
|
|
и о и́мени Твоє́мъ возра́дуются ве́сь де́нь, и пра́вдою Твоє́ю вознесу́тся.
|
і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
|
|
18
|
18
|
|
Я́ко похвала́ си́лы и́хъ Ты́ єси́, и во благоволе́ніи Твоє́мъ вознесе́тся ро́гъ на́шъ:
|
Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
|
|
19
|
19
|
|
я́ко Госпо́дне є́сть заступле́ніє, и Свята́го Ізра́илева царя́ на́шего.
|
Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
|
|
20
|
20
|
|
Тогда́ глаго́лалъ єси́ въ видѣ́ніи сыново́мъ Твои́мъ, и ре́клъ єси́: положи́хъ по́мощь на си́льнаго, вознесо́хъ избра́ннаго от люді́й Мои́хъ:
|
Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
|
|
21
|
21
|
|
обрѣто́хъ Дави́да раба́ Моєго́, єле́ємъ святы́мъ Мои́мъ пома́захъ єго́.
|
Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
|
|
22
|
22
|
|
И́бо рука́ Моя́ засту́питъ єго́, и мы́шца Моя́ укрѣпи́тъ єго́:
|
Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
|
|
23
|
23
|
|
ничто́же успѣ́єтъ вра́гъ на него́, и сы́нъ беззако́нія не приложи́тъ озло́бити єго́.
|
Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
|
|
24
|
24
|
|
И ссѣку́ от лица́ єго́ враги́ єго́, и ненави́дящыя єго́ побѣжду́:
|
Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
|
|
25
|
25
|
|
и и́стина Моя́ и ми́лость Моя́ съ ни́мъ, и о и́мени Моє́мъ вознесе́тся ро́гъ єго́:
|
Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
|
|
26
|
26
|
|
и положу́ на мо́ри ру́ку єго́, и на рѣка́хъ десни́цу єго́.
|
І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
|
|
27
|
27
|
|
То́й призове́тъ Мя́: оте́цъ мо́й єси́ Ты́, Бо́гъ мо́й и засту́пникъ спасе́нія моєго́.
|
І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
|
|
28
|
28
|
|
И А́зъ пе́рвенца положу́ єго́, высока́ па́че царе́й земны́хъ:
|
І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі.
|
|
29
|
29
|
|
въ вѣ́къ сохраню́ єму́ ми́лость Мою́, и завѣ́тъ Мо́й вѣ́ренъ єму́:
|
Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
|
|
30
|
30
|
|
и положу́ въ вѣ́къ вѣ́ка сѣ́мя єго́, и престо́лъ єго́ я́ко дні́є не́ба.
|
І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
|
|
31
|
31
|
|
А́ще оста́вятъ сы́нове єго́ зако́нъ Мо́й, и въ судьба́хъ Мои́хъ не по́йдутъ:
|
А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
|
|
32
|
32
|
|
а́ще оправда́нія Моя́ оскверня́тъ, и за́повѣдій Мои́хъ не сохраня́тъ:
|
якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
|
|
33
|
33
|
|
посѣщу́ жезло́мъ беззако́нія и́хъ, и ра́нами непра́вды и́хъ,
|
то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
|
|
34
|
34
|
|
ми́лость же Мою́ не разорю́ от ни́хъ, ни преврежду́ во и́стинѣ Моє́й:
|
Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
|
|
35
|
35
|
|
ниже́ оскверню́ завѣ́та Моєго́, и исходя́щихъ от у́стъ Мои́хъ не отве́ргуся.
|
не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
|
|
36
|
36
|
|
Єди́ною кля́хся о святѣ́мъ Моє́мъ: а́ще Дави́ду солжу́?
|
Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
|
|
37
|
37
|
|
Сѣ́мя єго́ во вѣ́къ пребу́детъ, и престо́лъ єго́ я́ко со́лнце предо Мно́ю,
|
Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
|
|
38
|
38
|
|
и я́ко луна́ соверше́на въ вѣ́къ, и свидѣ́тель на небеси́ вѣ́ренъ.
|
як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
|
|
39
|
39
|
|
Ты́ же отри́нулъ єси́ и уничижи́лъ, негодова́лъ єси́ пома́заннаго Твоєго́:
|
А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
|
|
40
|
40
|
|
разори́лъ єси́ завѣ́тъ раба́ Твоєго́, оскверни́лъ єси́ на земли́ святы́ню єго́:
|
Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
|
|
41
|
41
|
|
разори́лъ єси́ вся́ опло́ты єго́, положи́лъ єси́ тве́рдая єго́ стра́хъ.
|
Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
|
|
42
|
42
|
|
Расхища́ху єго́ вси́ мимоходя́щіи путе́мъ, бы́сть поноше́ніє сосѣ́домъ свои́мъ.
|
Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
|
|
43
|
43
|
|
Возвы́силъ єси́ десни́цу стужа́ющихъ єму́, возвесели́лъ єси́ вся́ враги́ єго́:
|
Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
|
|
44
|
44
|
|
отврати́лъ єси́ по́мощь меча́ єго́ и не заступи́лъ єси́ єго́ во бра́ни:
|
Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
|
|
45
|
45
|
|
разори́лъ єси́ от очище́нія єго́, престо́лъ єго́ на зе́млю пове́рглъ єси́:
|
Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
|
|
46
|
46
|
|
ума́лилъ єси́ дни́ вре́мене єго́, облія́лъ єси́ єго́ студо́мъ.
|
Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
|
|
47
|
47
|
|
Доко́лѣ, Го́споди, отвраща́єшися въ коне́цъ, разжже́тся я́ко о́гнь гнѣ́въ Тво́й?
|
Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
|
|
48
|
48
|
|
Помяни́, кі́й мо́й соста́въ: єда́ бо всу́є созда́лъ єси́ вся́ сы́ны человѣ́ческія?
|
Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
|
|
49
|
49
|
|
Кто́ є́сть человѣ́къ, и́же поживе́тъ и не у́зритъ сме́рти, изба́витъ ду́шу свою́ изъ руки́ а́довы?
|
Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
|
|
50
|
50
|
|
Гдѣ́ су́ть ми́лости Твоя́ дре́внія, Го́споди, и́миже кля́лся єси́ Дави́ду во и́стинѣ Твоє́й?
|
Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
|
|
51
|
51
|
|
Помяни́, Го́споди, поноше́ніє ра́бъ Твои́хъ, є́же удержа́хъ въ нѣ́дрѣ моє́мъ мно́гихъ язы́къ:
|
Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
|
|
52
|
52
|
|
и́мже поноси́ша врази́ Твои́, Го́споди, и́мже поноси́ша измѣне́нію хріста́ Твоєго́.
|
Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
|
|
53
|
53
|
|
Благослове́нъ Госпо́дь во вѣ́къ: бу́ди, бу́ди.
|
Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.
|
