|
Псалом 67
|
Псалом 67
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, псало́мъ пѣ́сни Дави́ду.
|
Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий).
|
|
2
|
2
|
|
Да воскре́снетъ Бо́гъ, и расточа́тся врази́ Єго́, и да бѣжа́тъ от лица́ Єго́ ненави́дящіи Єго́.
|
Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
|
|
3
|
3
|
|
Я́ко изчеза́єтъ ды́мъ, да изче́знутъ: я́ко та́єтъ во́скъ от лица́ огня́, та́ко да поги́бнутъ грѣ́шницы от лица́ Бо́жія:
|
Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
|
|
4
|
4
|
|
а пра́ведницы да возвеселя́тся, да возра́дуются предъ Бо́гомъ, да насладя́тся въ весе́ліи.
|
А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості.
|
|
5
|
5
|
|
Воспо́йте Бо́гу, по́йте и́мени Єго́: путесотвори́те Возше́дшему на за́пады, Госпо́дь и́мя Єму́: и ра́дуйтеся предъ Ни́мъ.
|
Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.
|
|
6
|
6
|
|
Да смяту́тся от лица́ Єго́, Отца́ си́рыхъ и судіи́ вдови́цъ: Бо́гъ въ мѣ́стѣ святѣ́мъ Своє́мъ.
|
Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.
|
|
7
|
7
|
|
Бо́гъ вселя́єтъ єдиномы́сленныя въ до́мъ, изводя́ окова́нныя му́жествомъ, та́кожде преогорчева́ющыя живу́щыя во гробѣ́хъ.
|
Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах.
|
|
8
|
8
|
|
Бо́же, внегда́ исходи́ти Тебѣ́ предъ людьми́ Твои́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебѣ́ въ пусты́ни,
|
Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
|
|
9
|
9
|
|
земля́ потрясе́ся, и́бо небеса́ ка́нуша от лица́ Бо́га Сіна́ина, от лица́ Бо́га Ізра́илева.
|
земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.
|
|
10
|
10
|
|
До́ждь во́ленъ отлучи́ши, Бо́же, достоя́нію Твоєму́, и изнемо́же, Ты́ же соверши́лъ єси́ є́.
|
Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його.
|
|
11
|
11
|
|
Живо́тная Твоя́ живу́тъ на не́й: угото́валъ єси́ бла́гостію Твоє́ю ни́щему, Бо́же.
|
Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
|
|
12
|
12
|
|
Госпо́дь да́стъ глаго́лъ благовѣству́ющымъ си́лою мно́гою:
|
Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою.
|
|
13
|
13
|
|
Ца́рь си́лъ возлю́бленнаго, красото́ю {ра́ди красоты́} до́му раздѣли́ти коры́сти.
|
Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.
|
|
14
|
14
|
|
А́ще поспите́ посредѣ́ предѣ́лъ, крилѣ́ голуби́нѣ посре́бренѣ, и междора́мія єя́ въ блеща́ніи зла́та:
|
Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом.
|
|
15
|
15
|
|
внегда́ ра́знствитъ Небе́сный цари́ на не́й, оснѣжа́тся въ Селмо́нѣ.
|
Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.
|
|
16
|
16
|
|
Гора́ Бо́жія, гора́ ту́чная, гора́ усыре́нная, гора́ ту́чная.
|
Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
|
|
17
|
17
|
|
Вску́ю непщу́єте, го́ры усыре́нныя? Гора́, ю́же благоволи́ Бо́гъ жи́ти въ не́й: и́бо Госпо́дь всели́тся до конца́.
|
Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно?
|
|
18
|
18
|
|
Колесни́ца Бо́жія тма́ми те́мъ, ты́сяща гобзу́ющихъ: Госпо́дь въ ни́хъ въ Сіна́и во святѣ́мъ.
|
Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині.
|
|
19
|
19
|
|
Возше́лъ єси́ на высоту́, плѣни́лъ єси́ плѣ́нъ: прія́лъ єси́ дая́нія въ человѣ́цѣхъ, и́бо не покаря́ющыяся, є́же всели́тися.
|
Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.
|
|
20
|
20
|
|
Госпо́дь Бо́гъ благослове́нъ, благослове́нъ Госпо́дь де́нь дне́: поспѣши́тъ на́мъ Бо́гъ спасе́ній на́шихъ.
|
Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня.
|
|
21
|
21
|
|
Бо́гъ на́шъ Бо́гъ є́же спаса́ти: и Госпо́дня, Госпо́дня исхо́дища сме́ртная.
|
Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти.
|
|
22
|
22
|
|
Оба́че Бо́гъ сокруши́тъ главы́ враго́въ Свои́хъ, ве́рхъ вла́съ преходя́щихъ въ прегрѣше́ніихъ свои́хъ.
|
Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні.
|
|
23
|
23
|
|
Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́хъ морски́хъ:
|
Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря,
|
|
24
|
24
|
|
я́ко да омо́чится нога́ твоя́ въ кро́ви, язы́къ пе́съ твои́хъ от вра́гъ от него́.
|
щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога».
|
|
25
|
25
|
|
Ви́дѣна бы́ша ше́ствія Твоя́, Бо́же, ше́ствія Бо́га моєго́ Царя́, и́же во святѣ́мъ.
|
Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню.
|
|
26
|
26
|
|
Предвари́ша кня́зи бли́зъ пою́щихъ, посредѣ́ дѣ́въ тимпа́нницъ.
|
Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами.
|
|
27
|
27
|
|
Въ це́рквахъ благослови́те Бо́га, Го́спода от исто́чникъ Ізра́илевыхъ.
|
В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих.
|
|
28
|
28
|
|
Та́мо Веніамі́нъ юнѣ́йшій во у́жасѣ, кня́зи Іу́довы влады́ки и́хъ, кня́зи Завуло́ни, кня́зи Нефѳалі́мли.
|
Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові.
|
|
29
|
29
|
|
Заповѣ́ждь, Бо́же, си́лою Твоє́ю: укрѣпи́, Бо́же, сіє́, є́же содѣ́лалъ єси́ въ на́съ.
|
Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас.
|
|
30
|
30
|
|
От хра́ма Твоєго́ во Ієрусали́мъ Тебѣ́ принесу́тъ ца́ріє да́ры.
|
Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
|
|
31
|
31
|
|
Запрети́ звѣре́мъ тро́стнымъ: со́нмъ юне́цъ въ ю́ницахъ людски́хъ, є́же затвори́ти искуше́нныя сребро́мъ: расточи́ язы́ки хотя́щыя бра́немъ.
|
Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
|
|
32
|
32
|
|
Пріи́дутъ моли́твенницы от Єги́пта: Єѳіо́піа предвари́тъ ру́ку свою́ къ Бо́гу.
|
Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога.
|
|
33
|
33
|
|
Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеви,
|
Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа,
|
|
34
|
34
|
|
возше́дшему на небо небесе́ на восто́ки: се́, да́стъ гла́су Своєму́ гла́съ си́лы.
|
Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили.
|
|
35
|
35
|
|
Дади́те сла́ву Богови: на Ізра́или велелѣ́пота Єго́, и си́ла Єго́ на о́блацѣхъ.
|
Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
|
|
36
|
36
|
|
Ди́венъ Бо́гъ во святы́хъ Свои́хъ: Бо́гъ Ізра́илевъ, То́й да́стъ си́лу и держа́ву лю́демъ Свои́мъ. Благослове́нъ Бо́гъ.
|
Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!
|
