|
Псалом 55
|
Псалом 55
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, о лю́дехъ от святы́хъ удале́нныхъ, Дави́ду въ столпописа́ніє, внегда́ удержа́ша и́ иноплеме́нницы въ Ге́ѳѣ, псало́мъ.
|
Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі.
|
|
2
|
2
|
|
Поми́луй мя́, Бо́же, я́ко попра́ мя человѣ́къ: ве́сь де́нь боря́ стужи́ ми.
|
Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене.
|
|
3
|
3
|
|
Попра́ша мя́ врази́ мои́ ве́сь де́нь: я́ко мно́зи борю́щіи мя́ съ высоты́.
|
Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене.
|
|
4
|
4
|
|
Въ де́нь не {се́й рѣ́чи не въ нѣ́кіихъ не имѣ́єтся} убою́ся, а́зъ же упова́ю на Тя́.
|
Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе.
|
|
5
|
5
|
|
О Бо́зѣ похвалю́ словеса́ моя́: на Бо́га упова́хъ, не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ пло́ть?
|
Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть?
|
|
6
|
6
|
|
Ве́сь де́нь слове́съ мои́хъ гнуша́хуся: на мя́ вся́ помышле́нія и́хъ на зло́.
|
Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло.
|
|
7
|
7
|
|
Вселя́тся и скры́ютъ, ті́и пя́ту мою́ сохраня́тъ, я́коже потерпѣ́ша ду́шу мою́ {ті́и пя́ту мою́ наблюда́ти бу́дутъ, я́коже жда́ху души́ моєя́}.
|
Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою.
|
|
8
|
8
|
|
Ни о чесо́мже отри́неши я́, гнѣ́вомъ лю́ди низведе́ши.
|
Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню.
|
|
9
|
9
|
|
Бо́же, живо́тъ мо́й возвѣсти́хъ Тебѣ́: положи́лъ єси́ сле́зы моя́ предъ Тобо́ю, я́ко и во обѣтова́ніи Твоє́мъ.
|
Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою.
|
|
10
|
10
|
|
Да возвратя́тся врази́ мои́ вспя́ть, въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя: се́, позна́хъ, я́ко Бо́гъ мо́й єси́ Ты́.
|
Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною.
|
|
11
|
11
|
|
О Бо́зѣ похвалю́ глаго́лъ, о Го́сподѣ похвалю́ сло́во.
|
Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його.
|
|
12
|
12
|
|
На Бо́га упова́хъ, не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ человѣ́къ?
|
На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина?
|
|
13
|
13
|
|
Во мнѣ́, Бо́же, моли́твы, я́же возда́мъ хвалы́ Твоєя́:
|
В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу,
|
|
14
|
14
|
|
я́ко изба́вилъ єси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чи мои́ от сле́зъ и но́зѣ мои́ от поползнове́нія: благоугожду́ предъ Го́сподемъ во свѣ́тѣ живы́хъ.
|
бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих.
|
