|
Псалом 140
|
Псалом 140
|
|
0
|
0
|
|
Псало́мъ Дави́ду.
|
Псалом Давида.
|
|
1
|
1
|
|
Го́споди, воззва́хъ къ Тебѣ́, услы́ши мя́: вонми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти ми́ къ Тебѣ́.
|
Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.
|
|
2
|
2
|
|
Да испра́вится моли́тва моя́ я́ко кади́ло предъ Тобо́ю: воздѣя́ніє руку́ моє́ю, же́ртва вече́рняя.
|
Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.
|
|
3
|
3
|
|
Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́мъ мои́мъ и две́рь огражде́нія о устна́хъ мои́хъ.
|
Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.
|
|
4
|
4
|
|
Не уклони́ се́рдце моє́ въ словеса́ лука́вствія, непщева́ти вины́ о грѣсѣ́хъ съ человѣ́ки дѣ́лающими беззако́ніє: и не сочту́ся со избра́нными и́хъ.
|
Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.
|
|
5
|
5
|
|
Нака́жетъ мя́ пра́ведникъ ми́лостію и обличи́тъ мя́, єле́й же грѣ́шнаго да не нама́ститъ главы́ моєя́: я́ко єще́ и моли́тва моя́ во благоволе́ніихъ и́хъ.
|
Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.
|
|
6
|
6
|
|
Поже́рты бы́ша при ка́мени судіи́ и́хъ: услы́шатся глаго́ли мои́, я́ко возмого́ша {услади́шася}.
|
І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.
|
|
7
|
7
|
|
Я́ко то́лща земли́ просѣ́деся на земли́, расточи́шася ко́сти и́хъ при а́дѣ.
|
Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.
|
|
8
|
8
|
|
Я́ко къ Тебѣ́, Го́споди, Го́споди, о́чи мои́: на Тя́ упова́хъ, не отъими́ ду́шу мою́:
|
На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.
|
|
9
|
9
|
|
сохрани́ мя от сѣ́ти, ю́же соста́виша ми́, и от собла́знъ дѣ́лающихъ беззако́ніє.
|
Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.
|
|
10
|
10
|
|
Паду́тъ во мре́жу свою́ грѣ́шницы: єди́нъ є́смь а́зъ, до́ндеже прейду́.
|
У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
|
